Постанова № 75432181, 19.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/994/18 Справа № 203/1238/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Єдаменко С. В. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Кіровський районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

22 березня 2016 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначено, що з вини відповідачки відбулось залиття належного позивачці приміщення, в результаті якого воно було пошкоджено. Позивачка просить суд стягнути з відповідачки 301593,76 грн. матеріальної шкоди, 100000 грн. моральної шкоди та стягнути судові витрати по справі (а.с.3-6).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2017 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування майнової шкоди - 250000 грн. 00 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 2000 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2775 грн. 60 коп., а разом: 254775 грн. 60 коп. В решті позову - відмовлено (а.с.149-152).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог (а.с.156-157).

В обґрунтування апеляційної скарги посилалася на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_5 є власником нежитлового приміщення № IV у житловому будинку А-5 прим. № IV цегл поз.1-6, ганок; загальною площею 90,2 кв.м. яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу АЕВ № 722220 від 18 вересня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Поповою І.В. р.1-3935 (а.с.9) Вказане підтверджується, реєстраційним посвідченням виданим Дніпропетровським БТІ (а.с.10) та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно за № 20440623 від 02 жовтня 2008 року (а.с.11).

Належне позивачці приміщення було залито внаслідок того, що в приміщення вище розташованої квартири АДРЕСА_1 літера А-5 було відкрито зовнішнє скло, що призвело до розмерзання опалювального приладу (радіатору) (а.с.13).

Право власності на АДРЕСА_1 зареєстровано: 65/100 ч. - за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31 грудня 2003 року, виданого ОЖКП «Південне», згідно з розпорядженням № 705-03, зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 5291153; за ОСОБА_8 36/500 ч., за ОСОБА_9 36/500 ч., за ОСОБА_10 36/500 ч., за ОСОБА_11 36/500 ч., за ОСОБА_12 36/500 ч. на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06.03.2008 р., виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради згідно з розпорядженням № 5/39-08/, зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 5291153. (а.с.50)

Вказаний вище будинок № 49а по вул. Володимира Антоновича (Свердлова) знаходиться на балансі комунального підприємства «Житлове господарство Кіровського району» ДМР. В квартирі № 6 вказаного будинку відкрито два особистих рахунки, а саме: ОСОБА_4 (відповідно до довідки № 5135 від 01.09.2016 р. склад зареєстрованих - ОСОБА_4); ОСОБА_13 (відповідно до довідки № 5134 від 01.09.2016 р. склад зареєстрованих - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14 (а.с.62-64).

З наявних в матеріалах справи плану І та ІІ поверхів будівель літери А-5 по АДРЕСА_1 вбачається, що квартира № 6, яка належить відповідачці та іншим особам розташована зверху над приміщенням належним позивачці.

Вартість матеріальної шкоди від залиття приміщення магазину «Підошва», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 складає 301593,76 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується висновком експертного дослідження будівельно-технічної експертизи № ГО-214 (а.с.14-32).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що залиття приміщення належного позивачці сталось з вини відповідачки, а отже відповідачка зобов'язана відшкодувати позивачці майнову шкоду в розмірі 301593 грн. 76 коп.

Колегія суддів вважає доведеним факт залиття приміщення, що належить позивачці звернулась ОСОБА_5 та розмір завданих їй збитків, оскільки ці обставини підтверджуються належними та допустимими доказами, що надані ОСОБА_5

Проте, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції про стягнення відшкодування саме з відповідачки через порушення останнім норм процесуального права.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник, при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків, зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Він не може використовувати своє право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності квартиру, зобов'язані забезпечувати її схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт. Безгосподарне утримання громадянином належної йому квартири тягне за собою наслідки, передбачені ЦК України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз'яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Як вбачається з Акту обстеження нежитлового приміщення (магазину «Підошва») по АДРЕСА_1 літера А-5 виникло залиття нежитлового приміщення магазину «Підошва» по АДРЕСА_1 літ. А-5 з вищерозташованої квартири АДРЕСА_2 літ. А-5 в результаті течії опалювального приладу (радіатора) (а.с.13).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано: за ОСОБА_4; ОСОБА_8; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11; ОСОБА_12 (а.с.50).

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (ст. 3 ст. 360 ЦК України).

У зв'язку з зазначеним, співвласники квартири, з якої відбулося залиття несуть обов'язок з відшкодування заподіяної шкоди.

Проте, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та поклав всю відповідальність на ОСОБА_4

Не залучивши інших співвласників квартири до участі у справі, суд першої інстанції порушив права останніх на доведення відсутності вини в заподіянні шкоди, в разі пред'явлення ОСОБА_4 зворотної вимоги до останніх, в порядку ч. 1 ст. 1191 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції в порушення вимог ст.10, 33, 130 ЦПК України (діючих на час постановлення рішення) не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій та дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд, відповідно наданих чинним ЦПК України повноважень, позбавлений на стадії апеляційного розгляду можливості залучати до участі у справі відповідачів чи третіх осіб.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, то відповідно до ст. 376 ЦПК України, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу позивачки на те, що зазначене не позбавляє її права на повторне звернення до суду з таким позовом за умови усунення недоліків.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Кіровський районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2017 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: