Постанова № 75430362, 20.07.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/1772/17 Головуючий у 1 інстанції: Корецька В.В. Провадження № 22-ц/773/852/18 Категорія: 53 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Бовчалюк З.А., Карпук А.К.,

секретар с/з - Савчук О.В.,

з участю:

позивача - ОСОБА_3,

представника позивача - ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - первинна профспілкова організація «Професійна спілка районної газети «Вільним шляхом», до редакції Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом» про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2017 року ОСОБА_3 звернулась в суд із заазначеними позовними вимогами, які обгрунтувала тим, що наказом редактора редакції Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом» № 29 від 15.06.2017 року її було звільнено з посади головного бухгалтера редакції Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом» за п. 4 ст. 40 КЗпП за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин з 13 березня 2017 року. Також до її трудової книжки було внесено запис про участь у страйку в період з 19.09.2016 року по 13.03.2017 року, який визнаний незаконним рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.12.2016 року.

Позивач вважає, що її звільнили з роботи незаконно, а тому просила суд скасувати наказ про її звільнення з роботи, поновити її на попередній роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати заподіяну моральну шкоду.

Рішенням Ківерцівського районного суду від 10 травня 2018 року в даній справі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просить рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення її позовних вимог.

Апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Із матеріалів справи убачається, що позивач ОСОБА_3 з 30 березня 1995 року працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера (т.1,а.с.3-4).

Крім того, судом встановлено, що 19.09.2016 року трудовий колектив Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом» розпочав безстроковий страйк.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.12.2016 року, ухваленим у справі № 158/2007/16 за позовом в.о. редактора редакції Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом» ОСОБА_1 до страйкового комітету у складі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання страйку незаконним, позов задоволено. Постановлено визнати страйк, оголошений трудовим колективом редакції Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом» від 19.09.2016 року, незаконним та зобов'язано учасників страйку - трудовий колектив Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом» прийняти рішення про припинення оголошеного страйку та розпочати роботу не пізніше наступної доби після вручення копії рішення суду страйковому комітету (т.1,а.с. 8-10).

Наказом редактора редакції Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом» № 29 від 15 червня 2017 року ОСОБА_3 була звільнена з посади головного бухгалтера редакції Ківерцівської районної газети «Вільним шляхом» за п. 4 ст. 40 КЗпП України - за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин з 13 березня 2017 року (т.1,а.с.5).

Крім того, судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 з часу оголошення страйку, а саме з 19.09.2016 року до дня свого звільнення із займаної посади на роботу не виходила.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 була звільнена з роботи з дотриманням вимог трудового законодавства, підстави для її поновлення на роботі відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інтанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.

Судом встановлено, що заочне рішення, яким було визнано незаконним страйк, було вручено членам страйкового комітету. Члену страйкового комітету- Хітько М.Г. рішення вручено 24 грудня 2016 року, а члену страйкового комітету ОСОБА_8 рішення вручено 27 грудня 2016 року.

Загальний порядок набрання рішенням законної сили визначено у статті 223 ЦПК України в редакції закону, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, частина 1 якої визначає, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ураховуючи, що заочне рішення вручене членам страйкового комітету відповідно 24.12.2016 та 27.12.2016 року, суд не постановляв ухвал про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, строк на оскарження судового рішення закінчився 06 січня 2017 року.

Ухвалою Ківерцівського районного суду від 13.06.2017 року у справі № 158/2007/16-ц залишено без розгляду заяву ОСОБА_9 про перегляд заочного рішення з підстав пропуску строку. Увалою апеляційного суду від 11.07.2017 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Встановлено, що позивач ОСОБА_3 після набрання рішенням законної сили про визнання страйку незаконним до дня винесення наказу про звільнення з роботи - 15.06.2017 року, не виходила на роботу. Позивач суду пояснила, що їй не було відомо про заочне рішення Ківерцівського районного суду від 20.12.2016 року щодо визнання страйку незаконним, це рішення їй для відома не надсилалось, а тому позивач вважає, що вона не виходила на роботу з поважних причин, оскільки думала, що вона перебуває у страйку.

Порядок здійснення права на страйк встановлено Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» (далі- Закону).

Нормами частини третьої статті 23 Закону передбачено, що рішення суду про визнання страйку незаконним зобов'язує учасників страйку прийняти рішення про припинення або відміну оголошеного страйку, а працівників розпочати роботу не пізніше наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові (особі), що очолює страйк.

Позивач ОСОБА_3 брала участь у страйку, який рішенням Ківерцівського районного суду від 20.12.2016 року визнаний незаконним.

За таких обставин суд першої інстнанції дійшов обгрунтовано висновку, що позивач порушила трудову дисципліну, а саме вчинила прогул без поважних причин, оскільки після вручення страйковому комітету копії рішення про визнання страйку незаконним, не виконувала рішення суду про визнання страйку незаконним та не виходила на роботу.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивачу не було відомо про рішення суду щодо визнання страйку незаконним і їй це рішення вручено не було.

Норми Закону не передбачають необхідності повідомляти або надсилати рішення суду найманим працівникам, які брали участь в незаконному страйку. При визнанні страйку незаконним рішення суду вручається страйкому комітету. Саме про це зазначено в Законі та у рішенні Ківерцівського районного суду від 20.12.2016 року у справі № 158/2007/16-ц. Припис Закону та рішення суду було виконано у даному випадку. При цьому достатньо вручення копії рішення одному із членів страйкового комітету, оскільки наймані працівники обрали страйковий комітет для організації страйку.

Також судом встановлено, що 18.03.2017 року в газеті «Вільним шляхом» було опубліковано рішення Ківерцівського районного суду від 20.12.2017 року про визнання страйку незаконним. Це газета, у якій позивач працювала на посаді головного бухгалтера, а тому позивач, діючи сумлінно, не була позбавлена можливості дізнатися про визнання страйку, у якому вона брала участь, незаконним, навіть за умови , що текст судового рішення їй не вручався.

З метою упорядкування поведінки сторін колективного трудового спору при застосуванні страйку наказом № 66 від 28.04.2004 року Національною службою посередництва і примирення, були затверджені Правила поведінки найманих працівників, органів профспілки, іншого уповноваженого ними органу, власника або уповноваженого ним органу (представника), органу (особи), що очолює страйк, під час страйку (далі - Правила).

Згідно з положеннями статті 4 Правил наймані працівники, які беруть участь у страйку, під час його проведення мають право отримувати роз'яснення та консультації від НСПП та її відділень в Автономній Республіці Крим та областях.

Відповідно до статті 6 Правил, працівники у разі визнання в установленому Законом порядку страйку незаконним зобов'язані виконати рішення суду щодо його припинення та стати до роботи.

Тобто працівник, який є учасником страйку, зобов'язаний вчиняти активні дії, цікавитись питанням вирішення колективного трудового спору.

Позивач не скористалася правом на отримання роз'яснень, та діяла на власний розсуд, своїми діями заблокувала можливість сповіщення роботодавцем про необхідність виходу на роботу, про надання пояснень щодо відсутності на роботі, а також не виконала свого обов'язку та не приступила до роботи, хоча перешкод у цьому не було.

Діюче законодавство передбачає право на страйк як один із засобів вирішення трудових спорів, який тягне тимчасове припинення роботи і встановлює порядок, відповідно до якого це право повинно здійснюватись. Ця процедура передбачає певні гарантії лише для працівників, які брали участь у законному страйку.

Розділом IV Закону встановлена відповідальність за порушення законодавства про колективні трудові спори (конфлікти).

Відповідно до статті 28 Закону організація страйку, визнаного судом незаконним, або участь у ньому є порушенням трудової дисципліни.

Приписами статті 29 Закону встановлено, особи, винні в порушенні законодавства про колективні трудові спори (конфлікти), несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з положеннями статті 30 Закону, працівники, які беруть участь у страйку, визнаному судом незаконним, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Законом, яким встановлено відповідальність працівників, які перебувають у трудових правовідносинах є Кодекс Законів про працю.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних акті про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника , з яким укладено трудовий договір.

Пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України передбачена підстава припинення трудового договору - розірвання трудового договору з ініціативи власника у випадках прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин без поважних причин).

Позивач продовжувала страйк після визнання його в судовому порядку незаконним, що спричинило її відсутність на роботі у період з 13.03.2017 року по 15.05.2017 року, однак, вона не дотрималась ні процедури страйку, викладеної у статті 19 Закону, ані вимог статті 23 Закону, яка покладає обов'язок саме на учасників страйку прийняти рішення про його припинення, а також не виконала рішення суду, яким зобов'язано працівників прийняти рішення про припинення страйку не пізніше наступної доби після вручення копії рішення страйковому комітету, і не довела, що їй якимось чином завадили дотриматись цього.

Суд зауважує, що роботодавець вважав вчинення позивачем прогулів з 13.03.2017 року, тому що, на його думку, саме з цієї дати рішення про визнання страйку незаконним набрало законної сили. Та обставина, що відповідач визначив час прогулу з більш пізнішого строку, ніж фактично вони мали місце, прав позивача не порушує.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивача про те, що вона була звільнена з роботи без попередгньої згоди виборного органу профспілкової організації з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Позивач ОСОБА_3 є головою Первинної профспілкової організації «Професійна спілка районної газети «Вільним шляхом».

Як убачається із матеріалів справи, судом першої інстанції вирішено запитати згоду Всеукраїнської професійної спілки «Незалежна медіа профспілка України» на звільнення позивача з роботи. Зазначена професійна спілка надіслала суду повідомдення про те, що професійна спілка відмовляє надати згоду на звільнення ОСОБА_3 з роботи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Всеукраїнською професійною спілкою «Незалежна медіа профспілка України» були порушені вимоги статті 43 КЗпП України щодо вирішення питання про надання згоди на звільнення позивача з роботи, оскільки професійна спілка у встановленому законом порядку не вирішувала питання щодо надання такої згоди, рішення профспілкою не приймалося, а лише надіслана відповідь про відмову надати таку згоду.

Також за положеннями статті 32 Закону особи, які є організаторами страйку, визнаного судом незаконним, або які не виконують рішення про визнання страйку незаконним, а так само особи, які перешкоджають припиненню незаконного страйку, притягшаються до дисциплінарної або адміністративної відповідальності згідно із законодавством. До зазначених осіб не застосовується порядок і гарантії, передбачені статтями 43 і 252 КЗпП України.

Крім того, сама відсутність попередньої згоди виборного органу профспілкової організації на звільнення працівника з роботи не є достатньою підставою для поновлення працівника на роботі, якщо немає інших порушень, які дають підстави для поновлення працівника на роботі.

Статтею 149 КЗпП України передбачено порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Правова конструкція частини першої статті 149 КЗпП України у вигляді словосполучення - повинен зажадати означає обов'язок роботодавця, як сторони трудового договору, перед звільненням з роботи працівника запропонувати останньому надати письмові пояснення.

Відповідач виконав приписи цієї статті, зажадав пояснень від позивача щодо причин її відсутності на роботі, але остання таких пояснень не надала, про що 17 березня та 20 березня 2017 року були складені відповідні акти (т.1,а.с. 139 - 141).

Крім цього відповідачем неодноразово на адресу ОСОБА_3 надсилались повідомлення з пропозицією надати пояснення з приводу відсутності на робочому місці, на що відповіді надано не було.

Врахуваши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимого ОСОБА_3

Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367-368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389-390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 травня 2018 року у даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді

Повне судове рішення складено 23 липня 2018 року.