Постанова № 75430361, 23.07.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/19740/17 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С.М. Провадження № 22-ц/773/866/18 Категорія: 27 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Бовчалюк З.А., Карпук А.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 19 вересня 2011 року між банком і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами даного договору позичальник отримав на платіжну картку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 10500 грн. з урахуванням збільшення кредитного ліміту, зі сплатою 27,6% річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 30 жовтня 2017 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 105989,42 грн., що складається з: заборгованості за кредитом - 20176,68 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом - 85812,74 грн. Банк просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором б/н від 19.09.2011 року у розмірі 105989,42 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2018 року у даній справі позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.09.2011 року, що складається із суми заборгованості за тілом кредиту в сумі 20176 (двадцять тисяч сто сімдесят шість) грн. 68 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по справі в сумі 304 (триста чотири) грн. 48 коп.

В іншій частині позовних вимог ПАТ «КБ «Приватбанк» відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позову про стягнення відсотків за користування кредитом, позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановленням судом обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом в розмірі 85812,74 грн. задовольнити, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи проведено без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга подана на рішення суду щодо частини вирішених вимог, а тому суд апеляційної інстанції не робить висновків щодо неоскарженої частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, а також доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив із того, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Останній платіж по кредиту відповідачем здійснено 17 липня 2014 року. Банк звернувся до суду із позовом лише 26 грудня 2017 року, тобто із пропуском строку позовної давності. При цьому відповідачем було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 19 вересня 2011 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами кредитного договору позичальник отримав на платіжну картку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 10500 грн. з урахуванням збільшення кредитного ліміту, зі сплатою 27,6% річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а. с. 9).

У своїй позовній заяві банк зазначав, що у зв'язку із неналежним виконанням позичальником ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором заборгованість за кредитом станом на 30 жовтня 2017 року складає 105989,42 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 20176,68 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 85812,74 грн. (а.с.6,7).

Судом встановлено, що відповідач отримав кредит 19 вересня 2011 року на платіжну картку. Згідно із довідкою банку позичальник ОСОБА_2 отримував картки за № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, остання з яких має термін дії до останнього дня місяця листопада 2017 року (а. с. 68).

Останній платіж по кредиту відповідач здійснив 17 липня 2014 року в розмірі 1000 гривень, що підтверджується наданим банком розрахунком (а.с.6).

Із матеріалів справи також убачається, що відповідачем разом із поданням відзиву на позовну заяву було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності (а.с.53).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересів.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (стаття 267 ЦК України).

Стаття 253 ЦК України передбачає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку даності збігається з моментом виникнення в зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 року, перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Також, у правовій позиції Верхового Суду України, викладеній у постанові № 6-14цс14 від 19 березня 2014 року зазначено, що відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог банку щодо стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 85812,14 грн., оскільки вони заявлені позивачем з пропуском строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий

Судді

Повне судове рішення складено 23 липня 2018 року.