Постанова № 75430321, 12.07.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/5259/17 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М. Провадження № 22-ц/773/681/18 Категорія: 27 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання - Галицька І.П.,

з участю представника позивача - Кузіна Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2, поданою від його імені представником ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що 12 вересня 2007 року між банком і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вищевказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 21600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 09 березня 2017 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 30874 грн., з яких 2642,87 грн. - заборгованість за кредитом, 23284,75 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 3000 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1446,38 грн. - штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача та відшкодувати судові витрати.

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного договору, який мотивує тим, що банк у порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні договору не надав йому повної та достовірної інформації щодо істотної умови договору - його ціни, а саме - абсолютного значення здорожчання кредиту та приховав фактичну відсоткову ставку, чим ввів його в оману, тобто в діях банку наявні ознаки нечесної підприємницької діяльності.

З урахуванням наведеного, просив визнати недійсним з моменту укладення укладений між ним та банком кредитним договір № б/н від 12 вересня 2007 року (а.с.75-83).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2018 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.09.2007 року, а саме: 2642 грн. 87 коп. - заборгованість за кредитом, 23284 грн. 75 коп. - заборгованість по процентах, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1446 грн. 38 коп. - штраф (процентна складова) та судовий збір у розмірі 1600 грн..

У решті позову відмовлено.

В зустрічному позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 від імені відповідача ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові банку та задоволення його зустрічного позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду в частині часткового задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає до скасування з ухваленням в цій частині нового судового рішення з таких підстав.

Відмовляючи у зустрічному позові, суд виходив із його безпідставності та недоведеності.

Частково задовольняючи позов банку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим підлягають до задоволення вимоги про стягнення нарахованої заборгованості, крім пені та комісії, сплата яких не передбачена договором та, крім того, законом не дозволяється притягувати особу двічі за одне і те ж порушення.

Проте, висновки суду в частині часткового задоволення позову банку зроблені помилково, з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Із матеріалів справи вбачається, що 22 листопада 2007 року сторонами було укладено договір шляхом написання заяви відповідачем, яка разом з Умовами і правилами надання банківських послуг і Правилами користування платіжною карткою складає між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_2 договір про надання банківських послуг (а.с.8-15).

Відповідно до умов договору ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_2 не виконав своїх зобов'язань за вказаним договором, внаслідок чого у нього перед банком виникла заборгованість.

Пунктом 2 розділу І Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення).

Відповідно до пунктів 3.1.1., 5.4. розділу ІІ Умов та правил надання банківських послуг строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле MONTH).

Відповідно до умов договору, укладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 кінцевий термін виконання кредитного зобов'язання відповідає строку дії картки.

Згідно цього договору позичальнику видано кредитну картку № НОМЕР_1. Строк дії картки в договорі визначений - до вересня 2011 року (а.с.8-зворот).

Із наданої позивачем виписки по рахунку вбачається, що вона стосується не кредитного договору № б/н, підписаного відповідачем 22.11.2007 року, а іншого кредитного договору, із іншим кредитним лімітом та виконувався із застосуванням картки з іншим номером.

Будь-яких доказів про те, що це один і той же кредитний договір позивач належними та допустимими доказами не довів.

Надана апеляційному суду довідка із вказівкою двох різних номерів картки (а.с.165) - не приймається судом до уваги, оскільки зазначений у ній термін дії картки № НОМЕР_1 - до 09/15 не відповідає терміну дії цієї ж картки, зазначеному у самому договорі.

Це протиріччя сторона позивача не змогла усунути в суді апеляційної інстанції, як і не підтвердила будь-який взаємозв'язок двох різних карток до одного кредитного договору.

Відповідно до ст.ст.256, 257, 258, 261, 267 ЦК України загальна позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з укладеним сторонами договором ОСОБА_2 повинен був повернути отриманий ним у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у вересні 2011 року, тобто в останній день цього місяця закінчився строк виконання відповідачем його зобов'язань за договором.

Отже позовна давність сплила 30.09.2014 року, а банк звернувся до суду з даним позовом у квітні 2017 року, поважних причин пропуску вказаного строку не навів і не просив його поновити, вважаючи не пропущеним.

Під час розгляду справи представник від імені відповідача подав суду заяву від 28 лютого 2018 року про застосування позовної давності (а.с.114-115).

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що у зв'язку із пропуском позивачем позовної давності та заявленням відповідачем про її застосування, у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.

Посилання скаржника на незаконність рішення суду першої інстанції в частині відмови у зустрічному позові - відхиляються апеляційним судом.

У підписаній відповідачем анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка є фактично договором приєднання передбачені всі істотні умови такого виду договорів відповідно до вимог законодавства. У кредитному договорі вказана сума кредиту, дата видачі кредиту, річна відсоткова ставка, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, право дострокового виконання зобов'язань за договором та його умови. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним, що підтверджується підписами сторін.

На момент укладення договору ОСОБА_2 не навів жодних зауважень щодо змісту правочину, не звертався до банку з пропозиціями щодо викладення договору у певній редакції чи зміни умов договору.

Навпаки, позивач ствердив про попереднє ознайомлення з усіма умовами укладення договору та вимогами щодо його виконання.

Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що при підписанні кредитного договору банком були порушені його права як споживача, що умови договору були несправедливими, що споживач не був повідомлений про умови надання кредиту належним чином.

Доводи апеляційної скарги щодо недійсності договору не спростовують висновків суду, а містять суб'єктивне тлумачення норм законодавства.

У судовому засіданні не встановлено порушення прав та інтересів відповідача і ним не доведено, що укладений з банком договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів» та інших норм законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання недійсним оспорюваного кредитного договору.

Виходячи з наведеного, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи та давши їм вірну правову оцінку, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду в цій частині з ухваленням нового судового рішення.

У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України понесені відповідачем судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в частині вимог про скасування рішення суду про часткове задоволення позову банку - підлягають відшкодуванню йому позивачем.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2, подану від його імені представником ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2018 року в даній справі в частині часткового задоволення позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 12.09.2007 року - відмовити.

У решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 2400 грн. (дві тисячі чотириста грн.) - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: