Постанова № 75429459, 16.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/240/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача Верещагіна Є.В.,

представника відповідача Черніченко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018, суддя Зінченко А.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 15.03.18 по справі № 820/240/18

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго"

до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерна компанія "Харківобленерго", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000645008 від 10.10.2017 року, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 213,04 грн. за затримку сплати на 2 дні податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2 квартал 2017 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 вказаний адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 10.10.2017 року №0000645008 Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 16.07.2018 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що вказане податкове повідомлення-рішення складене на підставі акта від 15.09.2017 № 1039/28-10-50-08-10//00131954 "Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно за 2 квартал 2017 р. за об'єкти житлової нерухомості АК "Харківобленерго".

Згідно з висновками акта перевірки відповідачем встановлена затримка сплати АК "Харківобленерго" на 2 дні податкового зобов'язання з податку на нерухоме за об'єкти нежитлової нерухомості за 2 квартал 2017 р. у сумі 2130,40 грн. терміном сплати 29.07.2017 року, а фактично сплачено 31.07.2017р.

Позивачем подано письмові заперечення від 26.09.2017 № 02-13/5518, які згідно з листом від 05.10.2017 № 51819/10/28-10-50-08-18 розглянуті відповідачем, а висновки акта перевірки залишені без змін.

20 жовтня 2017 року позивачем направлено скаргу № 01-13/5969 до Державної фіскальної служби України про перегляд вищевказаного податкового повідомлення-рішення.

Рішенням від 19.12.2017 № 30551/6/99-99-11-03-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 10.10.2017 року №0000645008 - без змін.

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки про порушення компанією норм ПКУ в частині несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є неправомірними, внаслідок чого відповідачем безпідставно та необґрунтовано притягнуто позивача до відповідальності шляхом накладення на нього штрафу у розмірі 213,04 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік юридичними особами сплачується авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Як свідчать письмові докази, термін сплати податку за 2 квартал 2017 року припав на вихідний день (29, 30 липня 2017 року є відповідно суботою та неділею) і перерахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відбулось у перший же робочий день після вихідного, а саме: 31.07.2017р. (понеділок), про що зазначено у самому акті перевірки.

Відповідно до ст. 3 ПКУ податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законів з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно ст. 5 Європейської конвенції про обчислення строків (ЕТS N 76) від 16.05.1972, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, вказано, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються, однак, якщо diesadquem (для цілей цієї Конвенції термін "diesadquem" означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

Отже, у даному випадку застосуванню підлягає норма міжнародного права, яка має першочергове значення, що підтверджується і сталою судовою практикою, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2017 № К/800/24684/16 та іншими.

ПКУ не визначено граничного строку сплати податків, якщо останній день такої сплати припадає на вихідний (святковий) день. Також Кодекс не містить норми, яка б забороняла вважати граничним терміном сплати податків перший же робочий день, що настає за вихідним або святковим днем, у разі якщо останній день строку сплати припадає на вихідний день.

Навпаки, відповідно до підп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Кодексу платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Разом з тим, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем, що передбачено п. 49.20 ст. 49 ПКУ.

Також, відповідно п. 56.21 ст. 56 ПКУ встановлено, що у разі коли норма цього кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З урахуванням вищевикладеного та з огляду на положення Європейської конвенції про обчислення строків, колегія суддів вважає, що у даному випадку граничний строк сплати податкового зобов'язання підприємства, оскільки останнім днем сплати є вихідний день, слід вважати понеділок - 31.07.2017 року.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду Україні висловленій 9 червня 2015 року у справі № 21-18а15, де колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі якщо останній день строку подання податкової декларації, передбачений підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК, припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день. Тому початок перебігу встановленого пунктом 57.1 статті 57 ПК десятиденного строку для сплати зазначеного у декларації податкового зобов'язання пов'язаний саме із таким робочим днем. Аналогічний висновок міститься в ухвалах ВСУ від 24 червня 2014 р. у справі № 21-215а14 та від 1 квітня 2014 року у справі № 21-30а14.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №0000645008 від 10.10.2017 року, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 213,04 грн. за затримку сплати на 2 дні податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2 квартал 2017 року.

Доводи апеляційної скарги означені висновки колегії суддів не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 по справі № 820/240/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.О. БегунцСудді(підпис) (підпис) С.С. Резнікова В.В. Старостін Повний текст постанови складено 23.07.2018.