Постанова № 75429183, 23.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/9224/18

Категорія: 3.3 Головуючий в 1 інстанції: Домусчі Л.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Градовського Ю.М.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

апелянта - ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_3.;

перекладача - ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката громадянина Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, -

В С Т А Н О В И В:

25 травня 2018 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області) звернулось до суду першої інстанції з позовом до громадянина Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 25 листопада 2018 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, орган державної міграційної служби зазначив, що по закінченню відповідного терміну знаходження в Україні, відповідач її не покинув, знаходиться у країні незаконно, залишився без джерел існування та постійного місця проживання.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2018 року адміністративний позов задоволено та допущено негайне виконання ухваленого рішення.

Суд затримав громадянина Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 25 листопада 2018 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та статтею 289 КАС України встановлено право затримувати та розміщувати в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, у тому числі і іноземців, які не мають законних підстав для перебування на території України та підлягають примусовому видворенню за межі України протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Те, що відповідач підлягає затриманню з метою видворення свідчать, на думку суду першої інстанції, обставини того, що останній проживає на території України без документів на право проживання, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 203 КУпАП (порушення правил перебування іноземців в Україні), у нього відсутній паспортний документ, який надає право здійснити виїзд з території України, а також кошти.

Підсумовуючи зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Так, в апеляційній скарзі представник наполягає, що його довірителя позбавили можливості добровільно виконати рішення суб'єкта владних повноважень про примусове повернення в країну походження, через його затримання.

Від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про необґрунтованість її вимог, а тому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апелянт в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи, викладені в апеляції та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Так, судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 23 травня 2018 року прикордонним нарядом «ПП» КрП «Маяки» було виявлено особу без документів, яка представилась громадянином В’єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вказана особа не дотримувалась правил прикордонного режиму, а саме: знаходилась в контрольованому прикордонному районі без документів, що посвідчують особу, чим порушила вимоги п.8 Положення «Про прикордонний режим», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 року.

23 травня 2018 року співробітниками Білгород-Дністровського прикордонного загону щодо громадянина В’єтнаму було складено протокол про адміністративне затримання на 72 години з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення.

До того ж 23 травня 2018 року за порушення ч. 1 ст. 203 КУпАП, що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, стосовно громадянина В’єтнаму ОСОБА_1, складено протокол про адміністративне правопорушення ПР №002904 та відповідно винесено постанову ПН №002904 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 грн.

Того ж дня, 23 травня 2018 року, ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення №12 про примусове повернення в країну походження громадянина В’єтнаму ОСОБА_1 та зобов'язано його покинути територію України у термін до 24 травня 2018 року.

У визначений термін громадянин В'єтнаму ОСОБА_1 з території України не виїхав, що стало підставою для звернення до суду з позовом про примусове його видворення та з окремим позовом про затримання з метою забезпечення примусового видворення.

Аналіз фактичних обставин справи та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, свідчать про законність та обґрунтованість судового рішення про задоволення позову про затримання з метою забезпечення примусового видворення, з огляду на наступне.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України №3773-VI від 22 вересня 2011 року «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон).

За приписами частини 1 статті 26 Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч.5 ст.26 Закону).

Статтею 30 Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Отже, із змісту наведеної норми слідує, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини:

1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення;

2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Як свідчать матеріали даної справи, ГУ ДМС України в Одеській області було дотримано вказані вимоги, а саме - прийнято рішення про примусове повернення та встановлені обґрунтовані підстави вважати, що відповідач за відсутністю паспорта та коштів буде ухилятися від виконання такого рішення.

Довід апеляції про те, що судом першої інстанції не взято до уваги обставини, що громадянин В’єтнаму добровільно мав намір виконати рішення про примусове повернення, але не зміг це зробити через затримання, є неспроможним, з огляду на наступне.

Відповідач тривалий час перебував на території України нелегально та не вчиняв будь-яких дій щодо отримання офіційного правового статусу іноземця або дій щодо повернення на Батьківщину.

Судом апеляційної інстанції також наданий аналіз обставинам, що ОСОБА_1 не підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», позаяк його життю або свободі не загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання.

В країні його постійного проживання відсутній міжнародний або внутрішній збройний конфлікт чи систематичне порушення прав людини або відсутність медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя.

Стаття 289 КАС України встановлює, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства, зокрема одного з таких заходів:

- затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;

- зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.

Іншим доводом апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не з'ясована наявність чи відсутність паспортного документу у відповідача та можливість його пред'явлення суду.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, після затримання та в судовому засіданні суду першої інстанції, в присутності перекладача, ОСОБА_1 надав пояснення згідно яких вбачається, що паспорт він загубив у торгівельному центрі, приблизно 3-4 місяці тому, родичів та коштів не має.

Викладене свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень мав право звернутися до суду з позовом про затримання ОСОБА_1 з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.

Навіть, якщо припустити наявність у відповідача паспортного документа для перетину кордону, це не може беззаперечно свідчити про його добровільне повернення на Батьківщину, адже тривалий час він знаходиться на території України незаконно, порушуючи законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач наполягав на тому, що паспортний документ для виїзду за кордон він отримав після ухвалення рішення суду першої інстанції, а кошти для придбання квитка йому дадуть родичі.

Проте, у зв'язку з тим, що паспортний документ отримано відповідачем після ухвалення судового рішення не може свідчити про його необґрунтованість та незаконність.

Наявність можливості отримати кошти на придбання квитка для повернення до країни походження дає підстави відповідачу достроково звільнитися з пункту тимчасового перебування іноземців та виїхати до своєї країни.

Крім того, на користь правильності висновків суду першої інстанції свідчить також рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2018 року (справа №522/9225/18) про примусове видворення громадянина Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_1.

Встановлені вказаним рішенням обставини справи підтверджують доводи позивача про необхідність затримання ОСОБА_1 з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.

Таким чином, оцінені судом апеляційної інстанції доводи представника апелянта, не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є всі підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, на підставі ст. 316 КАС України.

Керуючись ст.ст. 195, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу громадянина Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянки Соціалістичної Республіки В’єтнам ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Ю.М. Градовський