Постанова № 75429120, 17.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/2526/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Губської О.А.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року, суддя Качур І.А., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000911701 від 14.05.2014 року,-

У С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000911701 від 14.05.2014 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

08 травня 2018 року Київським апеляційним адміністративним судом відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою та призначено розгляд справи на 29 травня 2018 року.

У зв'язку з відсутністю у позивача та в податкового органу розшифровки суми прощеного боргу, судом відповідно до ухвали суду від 29 травня 2018 ркоу витребувано зазначений доказ від ПАТ «УкрСиббанк» та встановлено строк виконання до 15 червня 2018 року. Розгляд справи було призначено на 19.06.2018 року. Проте, банком у зазначений в ухвалі строк докази надано не було у зв'язку з чим розгляд справи перенесено на 17.07.2018 року.

Вподальшому витребувані докази надійшли до суду, а саме 23.06.2018 року.

Про розгляд справи 17 липня 2018 ркоу представник позивача дізнався 04.07.2018 року про що свідчить повідомлення про вручення виклику до суду.16.07.2018 року до суду надійшло клопотання від представника позивача про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що представник в цей день буде перебувати в іншому суді за межами м. Києва. Крім того, у клопотанні представник позивача повідомив, що з наданими ПАТ «УкрСиббанк» ознайомлений, про що свідчить заява про ознайомлення від 13.07.2018 року.

З урахуванням того, що сторони завчасно повідомлені про час та місце розгляду справи, а також враховуючи тривалий розгляд справи у зв'язку з витребуванням судом додаткових доказів, оскільки жодна із сторін їх не надала, виходячи із строків розгляду справи за апеляційною скаргою, встановлені КАС України, а також, що представниками сторін надавались у справі пояснення, колегія суддів вважає, що клопотання представника позивача про відкладення не підлягає задоволенню. Також судова колегія звертає увагу, що справа ОСОБА_2 тривалий час перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції, призначена до розгляду після отримання доказів раніше, ніж справа Господарським судом Житомирської області, повідомлення про розгляд справи 17.07.2018 року представник отримав 04.07.2018 року, тоді як з витягу з бази діловодства, наданої представником позивача, вбачається, що справа в господарському суді Житомирської області слухалась 13.07.2018 року та призначена до судового розгляду на 17.07.20118 року.

Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість клопотання представника позивача та про його відхилення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 21.03.2014 року по 27.03.2014 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків за період 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами проведення перевірки складено акт від 03.04.2014 року №29/26-50-17-01/2049104102, яким зафіксовані порушення п.49.1, 49.2 ст. 49, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 56 282,28 грн.

На підставі висновків, викладених у акті перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000911701 від 14.05.2014 року, яким ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 70 352, 85: за основним платежем 56 282, 28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14 070,57 грн.).

Позивачка вважаючи вказане рішення протиправним, а свої права порушеними, звернувлась до суду з адміністративним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно до п. 164.1 ст.164 Податкового кодексу України (далі в редакції, чинній на момент здійснення спірних правовідносин) базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпункт 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК визначає, що дохід з джерелом походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до п.п 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК додаткові блага, - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК встановлений як вичерпний і включає, серед інших, такі додаткові блага: сума боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації (абзац «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 ПК в редакції Закону України від 02.12.2010 року №2755-VI, чинній до 01 січня 2015 року, що був чинний на момент виникнення спірних правововідновин).

З визначення додаткових благ та видів додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, можна зробити висновок, що додаткове благо кваліфікується як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Стосовно анулювання (прощення) кредитором суми боргу, то приріст фінансових показників платника податку - боржника виникає за рахунок суми, взятої в борг. Сама по собі грошова сума, взята в борг, не збільшує доход, оскільки надається на умовах повернення. В разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, ця сума збільшує доход боржника, зокрема і його оподатковуваний доход як платника податку.

Проте, колегія суддів зазначає, що при списанні заборгованості у вигляді тіла кредиту особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів в силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Вищезазначеними нормами податкового законодавства прямо передбачено обов'язок платника відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку у разі наявності двох обставин - повідомлення боржника банком у встановленому законом порядку та включення банком суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено).

Як вбачається із матеріалів справи, 29 травня 2018 року, Київським апеляційним адміністративним судом постановлено ухвалу про витребування від ПАТ "УкрСиббанк" додаткових доказів, а саме рішення про списання безнадійної простроченої заборгованості у розмірі 332 179,27 грн по клієнту банку ОСОБА_2

На виконання вимог вищезазначеної суду, ПАТ "УкрСиббанк" надано належним чинном завірену копію повідомлення про анулювання боргу ОСОБА_2 за вих. №135-27/1950 від 30 червня 2011 року.

Із повідомлення про анулювання боргу вбачається, що на підставі кредитного договору № 11325625000 від 31.03.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ "УкрСиббанк", станом на 30 червня 2011 року за ОСОБА_2 обліковувалась кредитна заборгованість у сумі 97 989,85 (дев'яносто сім тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) доларів 85 центів США, що складає 781 204,48 (сімсот вісімдесят одиа тисяча двісті чотири) гривні 48 копійок по курсу НБУ станом на 30 червня 2011 року, а також заборгованість за відшкодування понесених АТ «УкрСиббанк» судових витрат в сумі 0,00 грн.

ПАТ «УкрСиббанк», як кредитор, з метою виконання вимог пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_2, що станом на 30 червня 2011 року становить 39195,94 (тридцять дев'ять тисяч сто дев'яносто п'ять) доларів 94 центів США, що складає 312 481,79 (триста дванадцять тисяч чотириста вісімдесят одна) гривня 79 копійок по курсу НБУ станом на 30 червня 2011 р, а також заборгованість за відшкодування понесених АТ «УкрСиббанк» судових витрат в сумі 0,00 грн.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ПАТ «УкрСиббанк» повідомив позивачку, що відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, та їй необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. 179.1 ст. 179 ПК України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами: виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в порушення абз. "д " п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України позивачем було занижено оподатковуваний дохід, отриманий у вигляді додаткового блага (прощення заборгованості), у зв'язку з чим контролюючим органом правомірно прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000911701 від 14.05.2014 року, яким ОСОБА_2 збільшив суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 70 352, 85 грн.

Щодо доводів представника апелянта, викладених у клопотанні від 16.07.2018 року, про те, що надана банком інформація не відповідає дійсності, то колегія суддів не бере їх до уваги.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Заперечуючи необхідність декларування доходу у звязку з прощеним боргом, позивач не надав доказів в ході розгляду справи в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції щодо розшифровки суми прощеного боргу.

Доказів того, що банком була надана до суду неправдива інформація щодо розшифровки суми боргу, позивач також не надав та не спростував надану банком інформацію у встановленому законом порядку.

Крім того, як убачається із акту перевірки (а.с.42), в ході перевірки було встановлено, що ПАТ «УкрСиббанк» листом від 19.08.2013 року повідомив податковий орган, що банком прийнято рішення про списання простроченої заборгованості по клієнту банку ОСОБА_2 та анулювання списаного боргу та повідомлено клієнта банку, що суму прощеного боргу включено банком до податкового розрахунку сум доходу.

Повідомлення про анулювання боргу позивачка отримала у банку 30.06.2011 року про що свідчить запис на повідомленні (а.с.129).

Отже, ще в 2011 році позивачці стало відомо про наявність прощеного боргу, про суму з якої він складається та про необхідність задекларувати дохід, отриманий в результаті прощеного боргу.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Як вбачається із матеріалів справи, повідомлення про анулювання боргу банком позивачка отримала 30.06.2011 року.

Акт перевірки податковим органом складено 03.04.2014 року за результатами якого 14 травня 2014 року прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2014 року.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, що в повній мірі підтверджує доводи апелянта стосовно порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000911701 від 14.05.2014 року відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Губська О.А.

Повний текст виготовлено: 23 липня 2018 року.