Постанова № 75429039, 23.07.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року справа №805/772/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Шишова О.О., Сухарька М.Г., секретар судового засідання Романченко Г.О., за участі представників відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року (складене в повному обсязі 07 травня 2018 року в м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 805/772/18-а (суддя в І інстанції Аляб'єв І.Г.) за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, Державної установи «Торецька виправна колонія (№2)» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст, відповідач-1), Державної установи «Торецька виправна колонія (№2)» (далі - Колонія, відповідач-2), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Мін`юсту № 4429/к від 13 листопада 2017 року; поновити позивача на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - ДКВС) на посаді начальника Колонії з 04 грудня 2017 року; зобов'язати Колонію виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що його звільнено з підстави скоєння адміністративного корупційного проступку.

Вважає звільнення незаконним, оскільки підстава звільнення (норма частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію») не розповсюджує свою дію на працівників ДКВС, порядок звільнення яких унормовано спеціальним Законом України «Про державну кримінально-виконавчу службу».

Також вказував, що відповідачами не виносилося рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а одразу винесено оскаржуваний наказ, який є формою реалізації такого стягнення.

Позивач стверджував, що оскаржуваний наказ не завізований заступником міністра, як того вимагає Положення про Колонію.

Крім того, зазначав, що з висновком службового розслідування його не ознайомили.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 805/772/18-а у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції.

У судовому засіданні представники відповідачів заперечували проти задоволення апеляційної скарги. Позивач до апеляційного суду не прибув, просив розглянути справу за своєї відсутності.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

З 1998 року позивач працював на різних посадах ДКВС, з лютого 2013 року - на посаді начальника Колонії.

Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 27 березня 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2017 року, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за частинами першою та другою статті 172-7 КУпАП у вигляді штрафу.

14 серпня 2017 року прокурором Донецької області направлено до Мін`юсту подання № 32-195вих-17 з проханням провести службове розслідування за фактами, встановленими відповідними судовими рішеннями.

Наказом Мін`юсту від 08 вересня 2017 року призначено службове розслідування, проведення якого доручено начальнику Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Мін`юсту.

За результатами розслідування складений висновок, затверджений державним секретарем Мін`юсту 06 жовтня 2017 року.

У висновку вказано про визнання судом ОСОБА_3 винним у вчиненні корупційного правопорушення та запропоновано направити матеріали до Мін`юсту для вирішення питання про подальше проходження останнім служби в ДКВС.

Наказом Мін`юсту від 13 листопада 2017 року № 4429/к вирішено звільнити ОСОБА_3 із займаної посади у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення останнього до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, відповідно до частини п'ятої статті 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу» та пункту 10 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію».

Згідно з актом від 05 грудня 2017 року, складеним посадовими особами Колонії, позивача ознайомлено з висновком службового розслідування та наказом про звільнення, проте поставити свій підпис на копіях вказаних документів позивач відмовився.

Щодо розповсюдження на спірні відносини Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини п'ятої статті 23 Закону України від 23 червня 2005 року № 2713-IV «Про державну кримінально-виконавчу службу» (далі - Закон № 2713-ІV) на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.

Статтею 77 Закону № 580-VIII визначені підстави для звільнення поліцейських, зокрема пунктом 10 - у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Закон № 2713-ІV містить аналогічного змісту норму в абзаці п'ятому частини восьмої статті 14 цього Закону. За її правилами особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, яких притягнуто до відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», підлягають звільненню зі служби у триденний строк з дня отримання відповідним органом або установою виконання покарань копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Колегія суддів звертає увагу, що зміст наведеної норми Закону № 2713-ІV є застарілим, та не враховує законодавчих змін, зокрема втрати чинності Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» з 01 вересня 2016 року.

Зі змісту Закону № 2713-ІV також вбачається, що він не унормовує підстави звільнення працівників органів ДКВС, відсилаючи до Законів України «Про міліцію» (раніше) та «Про національну поліцію» в питаннях щодо порядку та умов проходження служби.

Відтак, законом прямо передбачено, що порядок і умови проходження служби, визначені Законом № 580-VIII, тобто, в тому числі, підстави для звільнення, поширюються на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, до яких відноситься позивач. При цьому Законом № 2713-ІV не визначено переліку підстав для звільнення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби. Посилання апелянта на назву статті 23 Закону № 2713-ІV не є суттєвим з огляду на вищевикладене та наявність прямої норми закону.

З викладеного колегія суддів доходить висновку, що Закон № 580-VІІІ розповсюджує свою дію на спірні відносини з приводу звільнення працівника ДКВС внаслідок вчинення ним корупційного правопорушення.

Щодо відсутності у спірному випадку наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Колегія суддів не приймає до уваги відповідні доводи позивача з огляду на те, що набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ) є самостійною підставою для звільнення та не охоплюється пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ, яка унормовує звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Щодо відсутності погодження оскаржуваного наказу із заступником Міністра юстиції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 7 Положення про Колонію, затвердженого наказом Мін`юсту від 15 грудня 2016 року № 2679/1/5, начальник колонії звільняється з посади державним секретарем Мін`юсту за погодженням із заступником Міністра юстиції України, який згідно з розподілом повноважень координує та контролює діяльність ДКВС України.

В своєму рішенні місцевий суд послався на наказ Мін`юсту від 23 лютого 2018 року № 799/к про розподіл повноважень між Міністром та його заступниками.

Дійсно, він прийнятий після звільнення позивача зі служби, тому не міг застосовуватись до спірних правовідносин.

Проте, Мінюстом до відзиву на апеляційну скаргу додано наказ Мін`юсту від 06.10.2017 № 395о/к про розподіл повноважень між Міністром та його заступниками, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Як вбачається з нього, заступник міністра Чернишов Д.В. спрямовує діяльність територіальних органів Міністерства та забезпечує, в межах повноважень, реформування пенітенціарної системи за напрямком: виконання покарань, пробація та ресоціалізація, координує напрямки роботи Департаменту ресурсного забезпечення ДКВС.

Тобто, відповідно до наказу Мін`юсту від 06.10.2017 № 395о/к, заступник міністра Чернишев Д.В. мав ті ж повноваження, що визначені в наказі Мін`юсту від 23 лютого 2018 року № 799/к.

В матеріалах справи наявна копія проекту наказу Мін`юсту про звільнення позивача з посади, на якому міститься підпис Чернишова Д.В.

Колегія суддів вважає, що наявність такого підпису свідчить про погодження цим заступником міністра звільнення позивача. Колегія суддів відхиляє доводи останнього з приводу відсутності погодження на оригіналі наказу, виходячи з наступного.

Інструкція з діловодства в Міністерстві юстиції України затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 03 серпня 2015 року № 1405/5.

Відповідно до пункту 20 цієї Інструкції у разі виникнення потреби у проведенні оцінки доцільності створення документа, його обґрунтованості та відповідності законодавству здійснюється погодження проекту документа.

Погодження може здійснюватися як в установі посадовими особами, які відповідно до їх компетенції вирішують питання, порушені в проекті документа (внутрішнє погодження), так і за її межами іншими заінтересованими установами (зовнішнє погодження).

Внутрішнє погодження оформляється шляхом проставляння візи. Віза включає: особистий підпис, ініціали (ініціал імені) і прізвище особи, яка візує документ, дату візування із зазначенням у разі потреби найменування посади цієї особи.

Якщо під час візування з'ясується, що у підготовлений до підписання документ необхідно внести істотні зміни, він потребує повторного візування.

Як вбачається зі змісту проекту оскаржуваного наказу, до нього внесені зміни щодо дати звільнення позивача, в решті - зміст оригіналу наказу є тотожним змісту його проекту. Тобто, апеляційний суд не вважає, що зміна дати звільнення є істотною зміною, яка б потребувала повторного візування.

Найменування посади згідно Інструкції зазначається лише у разі потреби, тому порушень в цьому колегія суддів не вбачає. Відсутність дати поруч з візою апеляційний суд не вважає таким порушенням, яке б нівелювало факт наявності погодження.

Враховуючи, що проект відповідного наказу, у відповідності до вимог глави 3 розділу IV Інструкції з діловодства, підлягає збереженню у відповідній справі, колегія суддів вважає, що у спірному випадку погодження звільнення позивача здійснено у відповідності до вимог законодавства.

Доводи позивача про його не ознайомлення з висновком службового розслідування спростовуються актом від 05 грудня 2017 року, складеним посадовими особами Колонії, та за змістом якого позивача ознайомлено з висновком службового розслідування та наказом про звільнення, проте поставити свій підпис на копіях вказаних документів він відмовився.

Доводи апелянта про його відсутність у відповідача-2 05.12.2017 спростовуються матеріалами справи. Так, на титульному аркуші послужного списку (а.с.158) позивачем вчинено власноручний запис про те, що «військовий квиток та трудову книжку отримав на руки 05.12.2017».

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_3 не стверджує про інші порушення під час проведення службового розслідування, відтак у суду немає підстав вважати його незаконним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 805/772/18-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 23 липня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Сіваченко

Судді О.О. Шишов

М.Г. Сухарьок