Рішення № 75427331, 02.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2018 року № 810/2091/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

до Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 11.01.2018 №0000411309, від 11.01.2018 №0000231309, податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 11.01.2018 №0000401309 та податкового повідомлення-рішення форми «Н» від 11.01.2018 №0000421309 на загальну суму 1182006,33 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2017 відкрите загальне позовне провадження у справі №810/2091/18.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки відповідач дійшов необґрунтованих висновків про заниження ФОП ОСОБА_1 оподатковуваного доходу внаслідок реалізації товарів, не відображених у податковому обліку.

Позивач зауважує, що таких висновків контролюючий орган дійшов встановивши, що ФОП ОСОБА_1 не ведеться облік залишків товарів, вартість яких, з урахуванням ймовірної націнки, є, на думку контролюючого органу, сумою доходу, яку позивач отримав, але не відобразив у податковій звітності.

Позивач стверджує, що не зобов'язаний вести облік залишків товару на складі, позаяк перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, яка не передбачає обов'язку ведення обліку товарних запасів.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що контролюючий орган не мав підстав для висновку про реалізацію позивачем товарів, не відображених в податковому обліку. При цьому, позивач наголошує на тому, що запаси на складі наявні, проте зазначений факт і відповідні пояснення ФОП ОСОБА_1 з цього приводу контролюючим органом до уваги прийняті не були.

Позивач також зазначає, що контролюючий орган дійшов необґрунтованих висновків про використання пального в операціях, що не пов'язані з його господарською діяльністю, оскільки такі висновки ґрунтуються на нормах використання палива, що затверджені наказом Міністерством транспорту України від 10.02.1998 №43, який не є нормативно-правовим актом та не має загальнообов'язкового характеру.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що під час перевірки контролюючим органом було встановлено факт заниження ФОП ОСОБА_1 оподатковуваного доходу на загальну суму 3437273,94 грн., у тому числі на 2338658,49 грн., - у зв'язку не відображенням у податковому обліку доходів від реалізації деталей та запчастин до автомобілів; на 1098615,37 грн., - у зв'язку з не включенням до складу доходів коштів, отриманих від ТОВ «Благовіст-Агро», у якості компенсації за товари і послуги.

Крім того, перевіркою встановлено факт використання позивачем 28934,71 л палива в операціях, що не є господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1, внаслідок списання палива в обсязі більшому, ніж це передбачено Нормами витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерством транспорту України від 10.02.1998 №43.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 20.11.2017 по 01.12.2017 Головним управлінням ДФС у Київській області проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Результати перевірки оформлені актом від 15.12.2017 №1003/10-36-13-09/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки) (а.с. 19-91).

Перевіркою виявлені порушення ФОП ОСОБА_1:

- пункту 292.1 статті 292, пункту 293.3 статті 293 Податкового кодексу України, унаслідок чого занижено єдиний податок на загальну суму 395612,32 грн.;

- пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України щодо перебування на спрощеній системі оподаткування в частині перевищення ФОП ОСОБА_1 обсягу доходу в сумі 5000000,00 грн.

- пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, унаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 548460,00 грн.;

- статті 120-1 Податкового кодексу України унаслідок порушення строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

На підставі Акта перевірки, Головним управлінням ДФС у Київській області прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0000411309, яким позивачеві визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 301525,00 грн., у тому числі за основним платежем - 241220,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60305,00 грн. (а.с. 13);

- податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0000401309, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на 366043,00 грн., у тому числі за січень 2015 року - 80728,00 грн., за грудень 2016 року - 285315,00 грн. (а.с. 14-15);

- податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0000231309, яким позивачеві визначене грошове зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 494515,40 грн., у тому числі за основним платежем - 395612,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 98903,08 грн. (а.с. 16);

- податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0000421309, яким позивачеві визначений штраф у розмірі 19922,83 грн. у зв'язку з несвоєчасною реєстрацією податкових накладних у ЄРПН (а.с.17-18).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду.

Щодо висновків Акта перевірки про порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 292.1 статті 292, пункту 293.3 статті 293 Податкового кодексу України, унаслідок чого занижено єдиний податок на загальну суму 395612,32 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акта перевірки, висновок про заниження єдиного податку на загальну суму 395612,32 грн. контролюючий орган пов'язує із встановленим у ході перевірки фактом заниження оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 3437273,94 грн., у тому числі 2338658,49 грн., - у зв'язку не відображенням у податковому обліку доходів від реалізації деталей та запчастин до автомобілів; 1098615,37 грн., - у зв'язку з не включенням до складу доходів коштів, отриманих від ТОВ «Благовіст-Агро» у якості компенсації за товари і послуги.

Так, перевіркою правильності визначення доходу за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 контролюючим органом було встановлено факт реалізації ФОП ОСОБА_1 товарів (деталей та приладдя для автомобілів) без відображення доходів від такої реалізації у податковому обліку, що призвело до заниження загального оподатковуваного доходу на 2338658,49 грн.

Таких висновків контролюючий орган дійшов порівнявши кількість придбаних товарів (запчастин та деталей) з кількістю реалізованих в охопленому перевіркою періоді товарів та товарів, що обліковувались на складах у ФОП ОСОБА_1

Встановивши під час перевірки, що ФОП ОСОБА_1 не ведеться облік залишків товару (залишки товару відсутні), відповідач дійшов висновку, що позитивна різниця між кількістю товарів, що була придбана у період з 01.01.2014 по 31.12.2016, та кількістю товарів, що була реалізована у період з 01.01.2014 по 31.12.2016, є товарами, що були реалізовані, але не відображені у бухгалтерському обліку.

З урахуванням пояснень позивача, наданими до перевірки, відповідно до яких середня націнка при реалізації товарів становить не менше 10%, контролюючий орган дійшов висновку, що дохід від реалізації не облікованих товарів становив 2338658,49 грн.

Крім того, контролюючим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 при визначенні загального оподатковуваного доходу за 2016 рік не було враховано сум доходів, отриманих від ТОВ «Благовіст-Агро» на загальну суму 1098615,37 грн.

Надаючи правову оцінку таким висновкам Акта перевірки, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 у періоді, що перевірявся, перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, була платником єдиного податку ІІІ групи.

Відповідно до підпункту 1 пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України, доходом платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно з пунктом 292.6 статті 292 Податкового кодексу України, датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до пункту 292.13 статті 292 Податкового кодексу України, дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296цього Кодексу.

Пунктом 292.14 статті 292 Податкового кодексу України передбачено, що визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Згідно з пунктом 292.16 статті 292 Податкового кодексу України, право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку.

При цьому якщо протягом календарного року платники першої і другої груп використали право на застосування іншої ставки єдиного податку у зв'язку з перевищенням обсягу доходу, встановленого для відповідної групи, право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році такі платники мають за умови неперевищення ними протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу.

Підпунктом 296.1.2 пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які є платниками єдиного податку третьої групи ведуть облік доходів та витрат шляхом їх щоденного, за підсумками робочого дня, відображення у Книзі обліку доходів та витрат.

Форму книги обліку доходів і порядок її ведення затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07.07.2015 за № 800/27245.

Відповідно до пункту 6 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, платник податку заносить до Книги відомості в такому порядку:

- у розділі I «Доходи»:

1) у графі 1 зазначається дата запису;

2) у графах 2-7 відображається дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставкою, визначеною підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 глави 1 розділу XIV Кодексу, без податку на додану вартість;

3) у графі 2 зазначається отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (окремо в готівковій та безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі;

4) у графі 3 вказується сума повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати;

5) у графі 4 зазначається скоригована сума доходу за продані товари, виконані роботи, надані послуги на суму повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та розраховується як різниця граф 2 і 3;

6) у графі 5 вказується вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), наданих платнику податку згідно з договорами дарування та іншими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику податку на відповідальне зберігання і використання таким платником;

7) у графі 6 відображається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності;

8) у графі 7 відображається загальна сума доходу як сума граф 4, 5 і 6;

9) у графах 8 і 9 відображаються вид та сума доходу, що оподатковується за ставкою 15 % відповідно до підпунктів 1, 3, 4 пункту 293.4 статті 293 глави 1 розділу XIV Кодексу;

- у розділі II «Витрати»:

1) у графі 1 зазначається дата запису;

2) у графах 2 і 3 відображаються витрати, пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) без податку на додану вартість, у тому числі суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які не відшкодовуються платникам податку; транспортно-заготівельні витрати; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях;

3) у графі 4 відображається сума витрат на оплату праці у разі використання праці найманих осіб;

4) у графі 5 відображається сума сплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

5) у графі 6 зазначається сума інших витрат, які понесені у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку, зокрема витрат на зв'язок, сплату орендних та комунальних платежів тощо;

6) у графі 7 відображається загальна сума витрат на провадження господарської діяльності як сума граф 3, 4, 5 і 6.

Тобто, форма Книги обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість) не передбачає ведення фізичною особою-підприємцем обліку залишків товарних запасів, матеріалів, сировини та відображення результатів такого обліку у книгах.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які є платниками єдиного податку, не здійснюють облік залишків товарних запасів, матеріалів, сировини та не відображають їх у книгах обліку доходів (книгах обліку доходів та витрат) або інших носіях.

З урахуванням викладеного, висновок контролюючого органу про те, що у ФОП ОСОБА_1 станом на 01.01.2014, 01.01.2015, 01.01.2016 та 31.12.2016 був відсутній залишок товарних запасів, оскільки їх облік не вівся, не ґрунтуються на вимогах закону.

Одночасно з цим судом встановлено, що позивачем у ході адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки, надавались пояснення щодо ведення обліку залишку товарних запасів, їх обсягу, а також були надані матеріали фотофіксації фактичного обсягу залишків, що знаходяться на складах на момент перевірки.

Зокрема, як вбачається з переліку додатків до скарги на податкове повідомлення рішення від 25.01.2018 №8/8, позивачем контролюючому органу були надані фото залишків товарно-матеріальних цінностей на складі ФОП ОСОБА_1, а також оборотно-сальдові відомості щодо обсягу фактичних товарних запасів.

У судовому засіданні представник позивача також пояснив, що ФОП ОСОБА_1 для власних потреб ведеться облік товарних запасів.

Так, як вбачається з оборотно-сальдовою відомістю по субрахунку 281 «товари на складі», станом на 31.12.2017 у ФОП ОСОБА_1 наявні залишки товарно-матеріальних цінностей на суму 2731061,00 грн. (а.с. 87-96). Як вбачається з оборотно-сальдової відомості по рахунку 203 «паливо», позивачем також ведеться облік залишків паливно-мастильних матеріалів (а.с. 99).

Судом також встановлено, що контролюючим органом до переліку товарів, дохід від реалізації яких не був відображений у податковому обліку, були включені товари, реалізація яких відбулась на підставі видаткових накладних з подальшим включенням доходів від їх реалізації до податкової декларації.

Зокрема, котушка 9'' AN240892 (228,6 мм) у кількості 2 шт. була реалізована СВК «Дружба» згідно видаткової накладної №340 від 10.06.2015 (а.с. 119); прижимний ролик AZ1834 у кількості 1 шт. був реалізований ТОВ «Українська молочна компанія» згідно видаткової накладної №224 від 14.06.2016; сідло ліве КК086851R у кількості 3 шт. був реалізований ТОВ «Серп Трейд» згідно видаткової накладної №189 від 31.05.2016 (а.с. 120); сідло ліве КК086851R у кількості 1 шт. був реалізований ТОВ «Серп Трейд» згідно видаткової накладної №134 від 20.05.2016 (а.с. 121); сідло праве КК086850R у кількості 1 шт. був реалізований ТОВ «Серп Трейд» згідно видаткової накладної №134 від 20.05.2016 (а.с. 121); сідло праве КК086850R у кількості 4 шт. було реалізоване ТОВ «Серп Трейд» згідно видаткової накладної №189 від 31.05.2016 (а.с. 120).

Таким чином, викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу про не включення до складу доходів доходів від реалізації деталей та приладдя до транспортних засобів на загальну суму 2338658,49 грн. є необґрунтованим та спростовується доказами, які наявні у матеріалах справи, а саме, оборотно-сальдовими відомостями по субрахунку 281 «залишки товарів на складі», первинним документами, що свідчать про реалізацію позивачем товарів конкретним контрагентам та включення доходів від їх реалізації до податкового обліку.

Щодо висновків про не включення позивачем до складу оподатковуваного доходу за 2016 рік доходів, отриманих від ТОВ «Благовіст-Агро», на загальну суму 1098615,37 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, і не заперечується учасниками справи, що у третьому кварталі 2016 року ФОП ОСОБА_1 здійснювала фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Благовіст-Агро», предметом яких була поставка позивачем товарів, а також транспортних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, кошти за поставлений товар та отримані послуги від ТОВ «Благовіст-Агро» на банківський рахунок позивача надійшли у 2017 році, що підтверджується платіжними дорученнями №29 від 03.01.2017 на суму 157500,00 грн., №30 від 03.01.2017 на суму 157500,00 грн., №77 від 04.01.2017 на суму 291000,00 грн., №104 від 23.02.2017 на суму 55000,00 грн., №105 від 27.02.2018 на суму 58000,00 грн., №119 від 07.03.2017 на суму 50000,00 грн., №130 від 23.03.2017 на суму 27901,50 грн., №200 від 12.06.2017 на суму 50000,00 грн., №217 на суму 20000,00 грн., №346 від 20.12.2017 на суму 97122,18 грн., №347 від 20.12.2017 на суму 203400,00грн, №349 від 26.12.2017 на суму 500,00 грн. (а.с. 102-113).

Відповідно до пункту 292.6 статті 292 Податкового кодексу України, датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Отже, беручи до уваги, що грошові кошти за товари та послуги, поставлені позивачем ТОВ «Благовіст-Агро» у 2016 році, надійшли на банківський рахунок позивача у 2017 році, такі грошові кошти є доходом позивача за відповідний квартал 2017 року.

Будь-яких доказів, що дохід від поставки товарів та послуг на корить ТОВ «Благовіст-Агро» позивач отримав у 2016 році, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

Таким чином, висновки контролюючого органу про не включення позивачем до складу доходів за 2016 рік доходів, отриманих від ТОВ «Благовіст-Агро», є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

З урахуванням викладеного у сукупності суд дійшов висновку, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 292.1 статті 292, пункту 293.3 статті 293 Податкового кодексу України внаслідок заниження доходу на загальну суму 3437273,94 грн. ( 2338658,49 +1098615,37), що у свою чергу призвело до заниження єдиного податку на 395612,32 грн., є безпідставними.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0000231309, яким позивачеві визначене грошове зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 494515,40 грн., у тому числі за основним платежем - 395612,32 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 98903,08 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків Акта перевірки про порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, унаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 548460,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, перевіркою встановлено, що у 2014 році позивачем було придбано палива в обсязі 40489,09 л. на загальну суму 564907,32 грн. (без ПДВ). При цьому, згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних ФОП ОСОБА_1 надавались транспортні послуги, під час яких транспортні засоби подолали відстань 40075 км.

Виходячи з Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерством транспорту України від 10.02.1998 №43, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем було використано 11554,38 л. палива.

Беручи до уваги висновки перевірки про відсутність у позивача товарних запасів, контролюючий орган дійшов висновку, що різниця в обсягах придбаного палива і показникові палива, розрахованому відповідно до Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті у розрізі наданих послуг відповідно до ТТН, що складає 28934,71 л (40489,09 - 11554,38), є обсягом палива, що використане в операціях, що не є господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1

Надаючи правову оцінку вказаним висновкам Акта перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Статтею 117 Конституції України передбачено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Суд зазначає, що наказ Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43, яким затверджені вказані Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, тобто не є нормативно-правовим актом у розумінні ста 117 Конституції України та не є джерелом права у розумінні статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що позивач не зобов'язаний здійснювати витрати палива у лімітах, встановлених Нормами витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43.

Одночасно з цим судом встановлено, що норми витрат палива під час надання транспортних послуг у ФОП ОСОБА_1 врегульовані наказом від 01.01.2014 №1 «Про затвердження норм витрат палива на роботу вантажних автомобілів» (а.с. 97).

Суд також зазначає, що наданою до матеріалів справи оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 203 «паливо» за січень-грудень 2014 року підтверджується, що станом на грудень 2014 року на складі позивача обліковувалось 28816,78 л. пального на суму 345016,90 грн., чим спростовуються висновки Акта перевірки про відсутність у позивача залишків палива (а.с. 99-101).

Окрім того суд зазначає, що визначаючи відстань, пройдену транспортними засобами позивача за 2014 рік у процесі надання транспортних послуг, контролюючий орган виходив з даних про відстань між населеними пунктами, що зазначена у товарно-транспортних накладних.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. При цьому, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пункту 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Таким чином, обов'язкові відомості, які має містити товарно-транспортна накладна, не включають інформацію про пройдений кілометраж та кількість палива, а відтак визначена контролюючим органом на їх підставі відстань, що була взята при визначенні кількості палива, яке було використане в операціях, які не пов'язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1, документально не підтверджується.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає про необґрунтованість висновків контролюючого органу про використання позивачем 28934,71 літрів палива у операціях, не пов'язаних з господарською діяльністю.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Факт реальності придбання позивачем у 2014 році палива в обсязі 40489,09 літрів на загальну суму 564907,32 грн. визнається контролюючим органом.

Беручи до уваги, що висновки контролюючого органу про використання позивачем 28934,71 літрів палива у операціях, не пов'язаних з господарською діяльністю, та висновки щодо заниження оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 3437273,94 грн. спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи, висновки Акта перевірки про порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0000411309 та від 11.01.2018 №0000401309 є протиправними і підлягають скасуванню.

Щодо висновків Акта перевірки про порушення позивачем вимог статті 120-1 Податкового кодексу України унаслідок порушення строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН, суд зазначає наступне.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

В Акті перевірки контролюючим органом на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено порушення позивачем строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а саме, №21 03.02.2016, №75 21.03.2016, №73 28.03.2016, №76 14.04.2016, №77 14.04.2016, №78 14.04.2016, №83 18.04.2016, №82 18.04.2016, №81 18.04.2016, №80 15.04.2016, №291 22.09.2016, №269 12.10.2016, №268 12.10.2016, №293 31.10.2016, №294 31.10.2016, №292 04.10.2016, №295 07.11.2016, №298 30.11.2016, №280 01.12.2016, №296 17.12.2016, №290 14.12.2016, №287 16.12.2016.

Доказів, які б спростували встановлені перевіркою факти несвоєчасної реєстрації податкових накладних позивачем не надано.

Натомість, стверджуючи про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, позивач зазначає, що контролюючий орган визначив розмір штрафних санкцій на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення, а не у редакції, чинній на момент вчинення податкового правопорушення.

З приводу таких зауважень позивача суд зазначає, що відповідно до пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Таким чином, визначаючи в у податковому повідомленні-рішенні від 11.01.2018 №0000421309 розмір штрафних санкцій на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України у редакції, чинній з 01.01.2018, контролюючий діяв на підставі, у порядку та спосіб, передбачений Податковим кодексом України.

За таких обставин суд не знаходить підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0000421309.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 11.01.2018 №0000411309, від 11.01.2018 №0000401309, від 11.01.2018 №0000231309.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 07600, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5-А) судовий збір у розмірі 8798 (вісім тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 75 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду - 02.07.2018.

Суддя Панченко Н.Д.