Рішення № 75427070, 19.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 р. Справа№805/3850/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Маріуполі про визнання протиправними та скасування рішення від 08.02.2018 року № 35 про відмову в переведені з одного виду пенсії на інший, зобов`язання перевести на пенсію за вислугу років.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся з заявою про переведення на пенсію за вислугу років згідно з Законом України "Про прокуратуру". Рішенням відповідача відмовлено в такому переведенні, оскільки з 01.06.2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/ щомісячне грошове утримання призначаються, зокрема відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Позивач вважає, що таке рішення не ґрунтується на приписах законодавства, що зумовлює його неправомірність.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.07.2018 року позовну заяву залишено без руху для усунення виявлених судом недоліків.

Ухвалою суду від 07.06.2018 року суддею Ушенко С.В. заявлений самовідвід та справу передано на розгляд судді Бабаш Г.П.

Ухвалою суду від 08.06.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалами суду від 02.07.2018 року задоволено клопотання Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та замінено первинного відповідача - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Маріуполі. Також відмовлено в клопотанні відповідача про розгляд справи за правилами загального провадження.

Представником відповідача до суду наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вказує, що відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення не менше 23 років стажу, в тому числі на посадах прокурорів не менше 13 років. ОСОБА_1 відмовлено у переведені на пенсію по вислузі років, оскільки стаж роботи позивача складає 21 рік 1 місяць 27 днів, що не відповідає наведеній нормі.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

29.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного фонду з заявою про перехід на інший вид пенсії - по вислузі років, як працівник прокуратури. До заяви додані копія трудової книжки та довідки, що підтверджують стаж та заробітну плату позивача.

Рішенням Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя від 06.10.2017 року № 125 позивачу відмовлено у переведені з пенсії за віком. В обґрунтування зазначено, що згідно наданих документів стаж роботи ОСОБА_1 на посадах прокурорів складає 19 років 1 місяць 11 днів, стаж роботи за вислугу років складає 21 рік 1 місяць, що не відповідає ст. 86 Закону України "Про прокуратуру". Також зазначено, що з 01.06.2015 року пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру" не призначаються та не перераховуються на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 року у справі № 263/14649/17 позов ОСОБА_1 частково задоволений: скасовано рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя від 06.10.2017 року № 125, зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із зарахуванням військової служби до стажу у пільговому обчисленні.

На виконання даної постанови суду, Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Маріуполя повторно розглянуто заяву позивача. ОСОБА_1 зарахований до стажу роботи період військової служби. Стаж роботи за вислугу років склав 23 роки 4 місяці. При цьому у призначені пенсії за вислугу років позивачу відмовлено, оскільки пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру" з 01.06.2015 року не призначаються та не перераховуються, що визначено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148 встановлено, що норми Закону України "Про прокуратуру" щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби".

Статтею 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09. 07.2003 року № 1058 визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Так, засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури визначені Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697.

Статтею 86 вказаного Закону встановлено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

Згідно частини 8 цієї статті право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

За приписами частини 8 даної статті прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором.

Суд вважає необґрунтованим посилання на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213, яким, на думку відповідача, з 01.06.2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Суд зазначає, що на момент прийняття даного Закону, в Україні діяв закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, який втратив чинність з 15.07.2015 року у зв'язку з набрання чинності Закону України № 1697 від 14.10.2014 року «Про прокуратуру». Врахування саме Закону від 05.11.1991 року підтверджується в першому же розділі Закону № 213: "Частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 53, ст. 793 із наступними змінами) замінити чотирма частинами такого змісту…»

Тобто норми Закону України від 02.03.2015 року №213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» не могли відмінити норми Закону України «Про прокуратуру», який вступив в дію 15.07.2015 року.

Стосовно Закону України від 03.10.2017 року № 2148 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій". Відповідач в оскаржуваному рішенні посилається на пункт 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» даного Закону, яким встановлено, що норми статті 86 Закону України "Про прокуратуру" щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Проте жодним чином пенсійний фонд не обґрунтовує, яким чином ця норма застосовується до позивача, та чим обумовлена відмова в призначені пенсії.

При цьому суд наголошує, що ОСОБА_1 звернувся до пенсійного фонду 29.09.2017 року, а вказаний Закон прийнятий вже після цього 03.10.2017 року та набрав чинності 11.10.2017 року.

Згідно з ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) «надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті».

Окрім того, у справі Щокін проти України (рішення від 14 жовтня 2010 року п. 56-58) Європейський суд з прав людини зазначив, що на думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У частині 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначені критерії, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Так, рішення має бути прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії. Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Відповідно до встановлених у справі обставин та наведених приписів законів, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у переведені ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за вислугу років пенсії є безпідставною, а тому рішення № 35 від 08.02.2018 року слід визнати протиправними та скасувати. З огляду на викладене, підлягає задоволенню і вимога позивача про зобов'язання відповідача перевести його на пенсію за вислугу років з 29.09.2017 року.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 77, 90, 139, 242, 244, 245, 246, 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42171861, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Маріуполі від 08.02.2018 року № 35.

Зобов`язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перевести ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років згідно зі статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" з 29.09.2017 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч.ч. 4, 5, 6 ст. 250 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.