Рішення № 75426948, 18.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 р. Справа№805/2703/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає: АДРЕСА_2) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Миру, 70) про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (надалі - відповідач, Департамент), в якій просить суд:

- визнати дії відповідача щодо відмови у видачі довідки про взяття громадянина України ОСОБА_1 на облік внутрішньо переміщеної особи - неправомірними;

- скасувати рішення Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 28.02.2018 року про відмову ОСОБА_1 у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, як протиправне;

- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради повернути ОСОБА_1 оригінал довідки про взяття його на облік внутрішньо переміщеної особи від 10.08.2017 року № 0000293937 та внести відповідні дані до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб;

- звільнити позивача від сплати судового збору за подачу адміністративного позову.

Ухвалою від 23 квітня 2018 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок та надання суду оригіналу документу про сплату судового збору у визначеному розмірі, або доказів на підтвердження матеріального становища позивача.

14 травня 2018 року на адресу суду надійшла заява уповноваженого представника позивача, до якої долучено докази, в обґрунтування того, що матеріальне становище позивача перешкоджає йому зверненню до суду:

- копія довідки Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії, з якої вбачається, що з 01.08.2017 року позивач не отримує пенсійні виплати;

- розпорядження від 28.02.2018 року щодо відмови у призначенні допомоги на проживання переміщеним особам.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволено, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 805/2703/18-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до положень частини третьої статті 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

У позовній заяві позивач зазначає, що у зв'язку із проведенням активної фази антитерористичної операції на території Донецької області, у тому числі і на території Ясинуватського району, позивач був змушений покинути своє постійне місце проживання (станція Донецьк-Сєвєрний) та переїхати до м. Маріуполя, де став проживати за адресою: АДРЕСА_2.

17.02.2015 року позивач у відповідності до приписів Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» отримав довідку за № 1413011377 про взяття на облік особи, перемішеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. У подальшому, у зв'язку із змінами до законодавства щодо терміну дії довідки, позивачу було видано нову довідку від 10.08.2017 року за № 0000293937 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Однак, 28.02.2018 року відповідачем було вручено рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у зв'язку з відсутністю у заявника в документі, що посвідчує особу, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, розпорядження КМУ від 07.11.2014 року за №1085-р про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. При цьому було вилучено оригінал довідки від 10.08.2017 року за № 0000293937.

Вважаючи такі дії суб'єкта владних повноважень незаконними та такими, що порушують конституційні його права, у тому числі право на отримання пенсії, яку він через скасування дії довідки не отримує з 01.08.2017 року та право на отримання адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, позивач звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним було виконано всі передбачені нормами чинного законодавства вимоги для взяття на облік як внутрішньо переміщену особу, про що свідчить факт видачі йому відповідачем відповідних довідок від 17.02.2015 року та від 10.08.2017 року.

Позивач також звернув увагу суду, що чинним законодавством передбачено вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, серед яких не визначено таку підставу, що була підставою для скасування у даному випадку.

Відповідач заперечив проти задоволення вимог позивача, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Зі змісту наданого відповідачем відзиву на позов встановлено, що підставою для скасування довідки внутрішньо переміщеної особи стало те, що населений пункт, в якому зареєстрований позивач не внесено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується записом у паспорті громадянина України серії НОМЕР_2, виданого Ясинуватським РВ УМВС України в Донецькій області 2 листопада 1998 року.

17 лютого 2015 року позивачеві було видано довідку № 1413011377 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, якою засвідчено факт переміщення з тимчасової окупованої території до м. Маріуполя.

Повторно, 10 серпня 2017 року позивачу було видано довідку № 0000293937.

Рішенням Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 28.02.2018 року вих. № 04.1413-вих.702 «Про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи» ОСОБА_1 відмовлено у видачі довідки внутрішньо переміщеної особи у зв'язку з відсутністю у заявника в документі, що посвідчує особу, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово що здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Листом Ясинуватської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області від 04.04.2018 року вих. № х.02-778/55 на запит уповноваженого представника позивача надано інформацію, з якою вбачається, що населений пункт ст.(станція) Донецьк-Сєвєрний Ясинуватського району Донецької області розташований на території Спартаківської сільської ради Ясинуватського району Донецької області. Юрисдикція Спартаківської сільської ради Ясинуватського р-ну Донецької області розповсюджується на ст. Донецьк-Сєвєрний. На теперішній час, згідно даного листа, вищезазначений населений пункт знаходиться поблизу КП «Міжнародний Аеропорт Донецьк» на тимчасово непідконтрольній українській владі території. спартаківська сільська рада ,як юридична особа у зв'язку з бойовими діями перереєструвалась в смт. Желанне Ясинуватського району Донецької області, де продовжує вести свою діяльність до теперішнього часу.

Отже, спірним питанням у справі є правомірність (протиправність) дій відповідача щодо відмови у взятті на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи та видачі відповідної довідки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Закон України від 20 жовтня 2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (надалі - Закон № 1706) відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Згідно статті 1 зазначеного Закону внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

За приписами частин першої, другої статті 4 Закону № 1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя зазначеної норми Закону № 1706).

Відповідно до пункту 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 № 509 (надалі - Порядок № 509) для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

У день подання заяви про взяття на облік, крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 4 цього Порядку, безоплатно видається довідка за формою згідно з додатком, яка роздруковується на аркуші формату А4, підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою такого органу. У випадках, передбачених абзацом другим пункту 4 цього Порядку, уповноважений орган зобов'язаний розглянути заяву протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу довідки або відмову в її видачі (пункт 6 Порядку № 509).

Як встановлено судом раніше, позивачеві 17 лютого 2015 року та 10 серпня 2017 року довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи в установленому законодавством порядку видавалась, що не заперечується відповідачем по справі.

Причини відмови у видачі довідки встановлені нормами пункту 8 Порядку № 509, а саме:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують особу (до їх відновлення);

4) у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту.

Рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви про взяття на облік, а у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 4 цього Порядку, - не пізніше ніж через 15 робочих днів після її подання.

Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, ст. Донецьк-Сєвєрний, Ясинуватського району Донецької області не входить до цього переліку. До зазначеного переліку були включені наступні населені пункти Ясинуватського району: с. Василівка, с. Веселе (Спартаківська сільська рада), с-ще Бетманове, с-ще Мінеральне, с. Спартак, с. Яковлівка, с-ще Каштанове, с-ще Крута Балка, с-ще Лозове.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до приписів статті 72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані, згідно частини другої зазначеної статті встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 73 КАС України).

Згідно норм статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Норми статті 77 КАС України розподіляють обов'язок доказування між сторонами. Так, згідно положень частини першої зазначеної статті кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Водночас, норами КАС України серед основних засад (принципів) адміністративного судочинства визначено принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Так, положеннями частини четвертої статті 9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі є галузевим принципом, що властивий лише адміністративному судочинству та обумовлює основні відмінності адміністративного судочинства від цивільного, однією з яких є його офіційність, що полягає в активній ролі суду і обмежує дію принципів змагальності і диспозитивності.

Відповідно до норм статті 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Як встановлено судом з мережі Інтернет станція Донецьк-Сєвєрний територіально знаходиться посеред («в оточені») населених пунктів, включених до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р та на території, яких і до теперішнього часу проводяться бойові дії, що відображено, зокрема, у звітах Організації з безпеки і співробітництва Європи (ОБСЄ), зокрема: на відстані 4,1 км від с. Спартак Донецької області, 8,7 км - від с. Веселе Донецької області, 11,4 км - від с. Каштанове Донецької області, 11,9 км - від с. Опитне Донецької області, 3,5 км - с. Яковлевка Донецької області, 16,6 км - від с. Крута Балка, 4,5 км - від с. Мінеральне. Інформація про обстріли (проведення бойових дій/антитерористичної операції) безпосередньо на території населеного пункту станція Донецьк-Сєвєрний також містяться у відкритих інформаційних джерелах в мережі Інтернет.

Суд також вважає належним та достатнім доказом на підтвердження знаходження населеного пункту станція Донецьк-Сєвєрний на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження наданий позивачем лист Ясинуватської районної військово-цивільної адміністрації Донецької області від 04.04.2018 року вих. № х.02-778/55.

Відповідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з нормами частини третьої статті 78 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, застосовуючи принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі та оцінюючи надані сторонами та виявлені судом докази, суд вважає за можливе визнати загальновідомим факт проведення на території населеного пункту станція Донецьк-Сєвєрний антитерористичної операції (операції об'єднаних сил) та відповідно таким, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивач у розумінні Закону № 1706, є внутрішньо переміщеною особою, що є підставою для взяття позивача на облік як внутрішньо переміщену особу та видачі йому відповідної довідки.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на соціальне забезпечення.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані КонституцієюУкраїни та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законів, нормативно-правові акти, якими регулюються спірні відносини, суд доходить висновку, що спірне рішення відповідача про відмову у видачі позивачеві довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є протиправним та підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача видати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи також підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від задоволених позовних вимог про скасування спірного рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду позивача звільнено від сплати судового збору у розмірі 704,80 грн., тому в силу вимог статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає: АДРЕСА_2) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (юридична адреса: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Миру, 70) про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради від 28 лютого 2018 року про відмову ОСОБА_1 у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради видати ОСОБА_1 довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внести відповідні дані до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб з 28 лютого 2018 року.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в спрощеному провадженні, його повний текст складено та підписано 23 липня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Толстолуцька М.М.