Рішення № 75426339, 17.07.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2018р. Справа № 917/698/18

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 1/23, код ЄДРПОУ 22527015)

до Фізичної особи - підприємця Артеменка Ігоря Всеволодовича (39600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення 172 774,46 грн.

Суддя Ореховська О.О.

Секретар судового засідання Кобець Н.С.

За участю представників:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області (далі по тексту - РВ ФДМУ по Полтавській області - позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою від 12.06.2018р. № 10-107-2163 (вх. № 784/18 від 13.06.2018р.) до Фізичної особи - підприємця Артеменка Ігоря Всеволодовича (далі по тексту - ФОП Артеменко І.В.) про стягнення неустойки в розмірі 172 774,46 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні позивач посилається на те, що договір оренди державного майна є розірваним з 24.02.2015р., з моменту розірвання договору і до повернення відповідачем об"єкта оренди орендодавцю (тобто до 31.08.2017р.) відповідач безпідставно користувався державним майном, а тому позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача неустойку за період з 16.12.2015 р. по 31.08.2017р. у розмірі 172 774,46 грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.06.2018р. зазначену позовну заяву РВ ФДМУ по Полтавській області прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 917/698/18. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання з розгляду справи призначено на 17.07.2018р. Явку представників сторін в судове засідання визнано необов'язковою.

Сторони у справі належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення позивачу рекомендованого поштового відправлення (ухвали суду від 18.06.2018р.), а також роздруківкою з сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", що свідчить про вручення відповідачу рекомендованого поштового відправлення (ухвали суду від 18.06.2018р.)

Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до ст.165 (ч.9) Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

17.07.2018р. суд розпочав розгляд справи по суті відповідно до ч.2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 17.07.2018р. суд, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

09.08.2012 року між РВ ФДМУ по Полтавській області (позивач, орендодавець) та ФОП Артеменко І.В. (відповідач, орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 94/12-Н (далі - Договір, а.с. 10-12).

Умовами договору сторони узгодили, зокрема, наступне :

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно комплекс приміщень виробничо-складського призначення кількістю 3(три) одиниці, площею 92,69 кв.м., у тому числі приміщення плотні, площею 46,55, приміщення гаражу, площею 22,14 кв.м., частину складських приміщень, площею 24,0 кв.м. та асфальтованих площадок автотранспорту кількістю 4 одиниці, площею 448,52 кв. м: площадка №1, площею 255,0 кв.м., площадка №2, площею 85,0 кв.м., площадка №3, площею 23,52 кв.м., площадка №4 площею 85,0 кв.м., реєстровий номер (за даними Єдиного реєстру об'єктів державної власності) - 03366664.12.АААБГА127, надалі за текстом - "Об'єкт оренди". Об'єкт оренди знаходиться за адресою: вул. Цілиноградська, 8, м. Кременчук, Полтавська область (п. 1.1 - п. 1.2 Договору);

- орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності та фінансового стану (пп. 4.3.1 Договору);

- цей договір укладений на 2 роки 11 місяців та діє з 09.08.2012 р. по 09.07.2015 р. (п. 8.1 Договору).

Позивач свої зобов'язання по Договору в частині передачі майна, визначеного п. 1.1 Договору виконав належним чином.

В порушення умов Договору відповідач систематично не виконував своїх обов'язків по Договору в частині внесення плати за оренду нежитлового приміщення, що стало підставою для звернення Полтавським міжрайонним прокурором з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Полтавській області та Кременчуцького міжрайонного управління водного господарства до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з ФОП Артеменко І.В. заборгованості за строкове платне користування окремо визначеним нерухомим державним майном, розірвання договору оренди нерухомого майна що належить до державної власності № 94/12-Н від 09.08.2012 р. та зобов"язання ФОП Артеменко І.В. повернення орендованого майна Кременчуцькому міжрайонному управлінню водного господарства

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.02.2015 р. у справі № 917/2496/14 (а.с. 14-16) позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ФОП Артеменко І.В. до Державного бюджету України боргу по орендній платі. Розірвано Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 94/12-Н від 09.08.2012 р., що укладений між РВ ФДМУ по Полтавській області та ФОП Артеменко І.В. Зобов'язано ФОП Артеменко І.В. Кременчуцькому міжрайонному управлінню водного господарства орендоване державне майно, яке розташоване за адресою: м. Кременчук, вул. Цілиноградська 8.

Позивач стверджує, що Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 94/12-Н від 09.08.2012 р. є розірваним з 24.02.2015р.

При цьому, позивач зазначає, що спірне майно орендарем повернуто орендодавцю лише 31.08.2017р., на підтвердження чого позивач надав Акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.08.2017р. (а.с. 24).

РВ ФДМУ по Полтавській області звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з ФОП Артеменко І.В. заборгованості по орендній платі згідно Договору № 94/12-Н від 09.08.2012 р. за період з 01.01.2015р. та 24.02.2015р. та пені за період з 28.12.2014р. по 16.09.2015р. Також у зазначеній позовній заяві, враховуючи, що з моменту розірвання договору і до звернення до суду ФОП Артеменко І.В. безпідставно користувався державним майном, РВ ФДМУ по Полтавській області нарахувало та просило стягнути з ФОП Артеменко І.В. неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 25.02.2015 р. по 15.12.2015 р. у розмірі 76 185,53 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.02.2016р. у справі № 917/2698/15 (а.с. 17-19) позов РВ ФДМУ по Полтавській області задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ФОП Артеменко І.В. до Державного бюджету України 2 823,20 грн. заборгованості по орендній платі, 2 123,94 грн. пені; 76 185,53 грн. неустойки.

При цьому, у мотивувальній частині рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2016р. у справі № 917/2698/15 суд дослідив обставини укладання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 94/12-Н від 09.08.2012 р., наявність обставин передачі нерухомого майна в оренду, наявність підстав для повернення об"єкту оренди орендодавцю.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2016р. у справі № 917/2698/15 не переглядалось в апеляційному, касаційному порядку та набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, факти, встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 16.02.2016р. у справі № 917/2698/15 є преюдиційними і не потребують повторного доказування.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в рамках даної справи позивач зазначає, що єдиною підставою для користування відповідачем приміщенням є оренда, а також враховуючи, що з моменту розірвання договору і до повернення відповідачем об"єкта оренди орендодавцю (тобто до 31.08.2017р.) відповідач безпідставно користувався державним майном, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 16.12.2015 р. по 31.08.2017р. у розмірі 172 774,46 грн.

При цьому, судом встановлено, що заявлені у даному позові вимоги про стягнення неустойки стосуються іншого, наступного періоду, ніж у справі № 917/2698/15 та не були предметом її розгляду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В ст. 193 ГК України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої умовами договору та чинним законодавством за порушення відповідного зобов'язання.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору оренди.

У відповідності до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 765, ст. 767 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню, наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

З матеріалів справи вбачається, що спірне приміщення є державним майном, і спір щодо нього повинен вирішуватися відповідно до Закону України від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ "Про оренду державного та комунального майна" (із змінами та доповненнями). Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (п. 2 та п. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалось у описовій частині Договір був розірваний рішенням господарського суду Полтавської області від 10.02.2015 р. у справі № 917/2496/14, яке набрало законної сили.

Матеріали справи свідчать, що Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 94/12-Н від 09.08.2012 р. є розірваним з 24.02.2015р.

Державне майно за вказаним Договором повернуто орендарем орендодавцю 31.08.2017р., що підтверджується Актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.08.2017р.

Згідно ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як роз'яснено в пункті 5.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", застосовуючи приписи ст. 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму).

Відповідно до п. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У п. 3.10 Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 94/12-Н від 09.08.2012 р. сторони узгодили, що невиконання обов'язку щодо повернення об'єкту оренди із закінченням (припиненням) терміну дії цього Договору, Орендар сплачує до Державного бюджету (на рахунок, що відкривається на ім'я територіальних органів Державного казначейства) згідно чинного законодавства неустойки у розмірі подвійної оплати за користування майном за весь час прострочення - строк фактичного користування майном з моменту припинення дії договору до факту повернення майна Орендодавцеві за Актом приймання-передачі.

Приймаючи до уваги, той факт, що договір оренди є розірваним з 24.02.2015р., а об'єкт оренди фактично було повернуто лише 31.08.2017р. суд вважає правомірними позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 16.12.2015 р. по 31.08.2017 р. у розмірі 172 774,46 грн.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 16.12.2015 р. по 31.08.2017 р. у розмірі 172 774,46 грн. обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Артеменка Ігоря Всеволодовича (39600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України (на рахунок 31114093700008 УДКСУ у м. Кременчук, Полтавської області, код за ЄДРПОУ 37965850; банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області; МФО 831019; код бюджетної класифікації 22080300, символу 093) 172 774,46грн. неустойки.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Артеменка Ігоря Всеволодовича (39600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області (вул. Леніна, 1/23, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 22527015, на рахунок 35215064009476, РВ ФДМУ по Полтавській області, код ЄДРПОУ 22527015, банк одержувач: Держказначейська служба України, МФО 820172) 2 591,62грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 20.07.2018р.

Суддя О.О. Ореховська