Рішення № 75426324, 11.07.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/480/18Господарський суд Одеської області у складі:

суддя Волков Р.В.

секретар судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши справу №916/480/18

за позовом: Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (вул.Праці,6,Чорноморськ,Одеська область,68001)

до відповідача: Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (вул. Маршала Говорова,7, ОСОБА_1, Одеська область,65063)

про стягнення 41805,06 грн.;

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

Від відповідача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство “Морський торгівельний порт “Чорноморськ” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача, Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті про стягнення 41 805, 06 грн. заборгованості, з яких: 32 410,33 грн. основного боргу, 4 098,50 грн. - пені, 976,38 грн. – 3% річних, 4 319,85 грн. - інфляційних витрат нарахованих внаслідок невиконання грошових зобов’язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 142-0 від 21.02.2011р.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 142-0 від 21.02.2011р. не виконання відповідачем своїх зобов’язань за вказаним договором, положення ст.ст.525,526,530,610 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, виставлені відповідачу рахунки та претензії.

Відповідач надав до господарського суду Одеської області відзив (зареєстрований за вхід № 8514 від 25.04.2018 р.) на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, в повному обсязі.

Обґрунтовує відзив тим, що відповідач є бюджетною установою, яка отримує Фінансування з Державного бюджету України та обслуговується в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області. Таким чином, оплата послуг за Договором, у тому числі, протягом 2016-2017рр. може здійснюватись відповідачем як бюджетною установою лише за умови підписання сторонами додаткової угоди до зазначеного договору щодо визначення повної вартості зазначених послуг в розрахунку на поточний бюджетний рік.

04.06.2018р. від Позивача надійшла відповідь на відзив (зареєстрована за вхід № 11035/18) в якій вважає безпідставними доводи відповідача викладені у відзиві щодо відсутності бюджетних коштів для погашення боргу перед позивачем за надані за договором послуги. Відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не е підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на положеннях укладеного договору між позивачем і відповідачем про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 142-0 від 21.02.2011, а договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У судовому засіданні від 11.07.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між сторонами був підписаний договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 142-0 від 21.02.2011р. (договір), відповідно до умов 1.1 якого Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4 (5- ий термінал), загальною площею 1542,7 кв.м, а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цим Договором.

Орендар користується нежитловим приміщенням другого поверху двоповерхової будівлі АБК на контейнерно-автотранспортній площадці 5-го терміналу Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" загальною площею 14,2 кв.м., експертною вартістю 49 166,00 грн. (надалі - орендоване Приміщення) згідно Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5/30, укладеного сторонами 09.02.2009.

Орендоване Приміщення використовується для здійснення роботи підрозділів Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті.

Відповідно до п. 5.1. Договору в редакції Додаткової угоди від 13.09.2012, договір набуває чинності від дня його укладання сторонами, але сторони досягли угоди, що умови договору відповідно до ст. 631 ЦКУ застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 09 лютого 2009 року, тобто з дати укладання договору оренди нерухомого майна № 5/30 від 09 лютого 2009 року. Договір діє протягом строку дії договору оренди нерухомого майна № 5/30 від 09 лютого 2009 року.

22.02.2018р. укладено Договір про внесення зміни до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.02.2009, яким продовжено строк дії договору до 09.02.2018р. включно.

ДП «МТП «Чорноморськ» було направлено на адресу Орендаря наступні рахунки на суму 32410,33 грн. з актами здачі - прийняття робіт за надані послуги:

Пр/3 159 від 31.03.2016 (березень 2016) - 1938,30грн., Пр/4 159 від 30.04.2016 (квітень 2016) - 931,45грн., Пр/5 604 від 31.05.2016 (Травень 2016) - 946,86грн., Пр/6 771 від 30.06.2016 (Червень 2016) - 1234,00грн., Пр/7 996 від 31.07.2016 (Липень 2016) - 1118,46грн., Пр/9 101 від 31.08.2016 (Серпень 2016) – 1192,51грн., Пр/10 196 від 30.09.2016 (Вересень 2016) - 939,78грн., Пр/11 315 від 31.10.2016 (Жовтень 2016) - 1141,30грн., Пр/12 450 від 30.11.2016 (Листопад 2016) - 1919,22грн., Пр/13 589 від 31.12.2016 (Грудень 2016) 2331,65грн., Пр/683 від 31.01.2017 (Січень 2017) - 2650,28грн, Пр/1 728 від 28.02.2017 (Лютий 2017) - 2058,72грн., Пр/2 677 від 31.03.2017 (Березень 2017) - 1726,80грн., Пр/3 807 від 30.04.2017 (Квітень 2017) - 902,15грн., Пр/4 826 від 31.05.2017 (Травень 2017) - 1042,02грн., Пр/5 952 від 30.06.2017 (Червень 2017) 1002,40грн., Пр/7 086 від 31.07.2017 (Липень 2017) - 1048,97грн., Пр/8 117 від 31.08.2017 (Серпень 2017) - 1204,52грн., Пр/9 250 від 30.09.2017 (Вересень 2017) - 1029,66грн., Пр/10 469 від 31.10.2017 (Вересень 2017) - 1029,66грн., Пр/12 039 від 30.11.2017 (Листопада 2017) - 2356,75 грн., Пр/12 225 від 31.12.2017 (Грудень 2017) - 2720,29грн.

Відповідно до п. 2.2.3. Договору в редакції Додаткової угоди від 13.09.2012, Орендар зобов’язується не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, сплачувати рахунки Балансоутримувача на відшкодування витрат на утримання об’єкту оренди та користування земельною ділянкою. ПДВ нараховується згідно чинного законодавства України. Балансоутримувач має право в односторонньому порядку змінювати місцеві тарифи на послуги, визначені у Розрахунку (Додаток № 1 до Договору)

Згідно п. 3.1.2. Договору Балансоутримувач Будівлі має право, стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість за платежами, що наведені в пункті 2.2.3 Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Однак вищезазначені рахунки Орендарем у строк, встановлений Договором, сплачено не було.

Позивач на адресу відповідача нправвляв претензі ї№ 37/06-15 2\5\/ від 02.06.2016, № 85/06-15 194 від 05.01.2017, № 127/06-23 858 від 10.03.2017.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

П.1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із приписами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами виникли господарські зобов’язання, підставою яких є письмовий Договір про надання послуг.

Позивач взяті на себе зобов‘язання за договором виконав належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

В порушення наведених вище норм закону, а також умов договору, відповідач свої зобов’язання за вказаним договором в частині оплати отриманих послуг належним чином не виконав в наслідок чого виникла заборгованість на суму 32 410,33 грн.

З огляду на вказані обставини, та те, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором, вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Крім того, в ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України закріплено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом п.4.2 Договору встановлено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно ч.1 ст.73 Господарського процесуального Кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з п.1 ст.86 Господарського процесуального Кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

До позовної заяви додано розрахунок штрафних санкцій (а.с.8-13), який суд перевірив та вважає, що позивачем вірно нараховано 4 098,50 грн. - пені, 976,38 грн. – 3% річних, 4 319,85 грн. - інфляційних витрат.

Враховуючи вищевикладене, дослуживши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Одеської області вважає вимоги позивача про стягнення 32 410,33 грн. основного боргу, 4 098,50 грн. - пені, 976,38 грн. – 3% річних, 4 319,85 грн. - інфляційних витрат обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.123, 129 Господарського процесуального Кодексу України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 525, 526, 629, 762, 782, 785, 795 Цивільного кодексу України, ст. ст. 17-20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.75 Господарського процесуального Кодексу України, 46, 73, 74, 77, 79, 86, 91, 98, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" до Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті про стягнення 41805,06 грн. – задовольнити.

2. Стягнути з Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті (65063, м. Одеса, вул. Маршала Говорова,7, код00485993) на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул.Праці,6, код 01125672) 32 410/тридцять дві тисячі чотириста десять/грн. 33коп. основного боргу, 4 098/чотири тисячі дев’яносто вісім/грн. 50 коп. - пені, 976/дев’ятсот сімдесят шість/грн.38 коп. – 3% річних, 4319/чотири тисячі триста дев’ятнадцять/грн.85 коп. - інфляційних витрат, 1762/одну тисячу сімсот шістдесят дві/грн.00коп. - витрат пов’язаних зі сплатою судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 11.07.2018р. Повний текст рішення складений та підписаний 20 липня 2018 р.

Суддя Р.В. Волков