Рішення № 75426222, 19.07.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1022/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 1774 від 26.10.2017р.; ОСОБА_3 за довіреністю № 2294 від 26.12.2017р.

Від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю № б/н від 30.10.2017р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Придніпровська залізниця” до товариства з обмеженою відповідальністю „Балкер” про стягнення штрафу у розмірі 154900,00 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Придніпровська залізниця” (далі по тексту – ПАТ „Українська залізниця”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Балкер” (далі по тексту – ТОВ „Балкер”) про стягнення штрафу за неправильно вказану адресу вантажоодержувача у розмірі 154 900,00 грн. Позовні вимоги ПАТ „Українська залізниця” обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов’язань, прийнятих на себе за договором поставки в частині правильного заповнення відомостей щодо адреси вантажоодержувача.

Відповідач повністю заперечує проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, ТОВ „Балкер” було наголошено, що наданий позивачем акт на підтвердження зазначення відповідачем у накладній неправильної адреси вантажоодержувача у порушення вимог ст. 129 Статуту залізниць не містить правильної адреси, яку повинна була вказати залізниця. Окрім того, відповідачем було вказано, що на дату складання накладної вантажоодержувач не повідомив про зміну своїй адреси, у зв’язку з чим, ТОВ „Балкер” було вказано відому йому адресу вантажоодержувача. Наведене, з урахуванням ненадання позивачем доказів на підтвердження завдання йому збитків, за переконанням ТОВ „Балкер”, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

На підставі накладної №35260702 від 22.11.2017р. ТОВ „Балкер” було відправлено зі станції Рясної на станцію Правда Придніпровської залізниці на адресу ПрАТ „Кермет” вантаж – лом чорних металів. При цьому, у графі 4 ТОВ „Балкер” було вказано наступну адресу вантажоодержувача: 04119, м. Київ, вул. Якіра, 9.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457 „Про затвердження Статуту залізниць України” (з наступними змінами і доповненнями; далі – Статут залізниць України) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

26.11.2017р. працівниками ПАТ „Українська залізниця” було складено акт загальної форми №839, з якого вбачається, що у накладній №35260702 на підставі якої вантажоодержувачу – ПрАТ „Кермет” було відправлено вантаж, вказано неправильну адресу вантажоодержувача, оскільки останній за адресою 04119, м. Київ, вул. Якіра, 9 на станції відсутній.

З огляду на встановлення факту неправильно зазначеної адреси у накладній №35260702, 26.11.2017р. ПАТ „Українська залізниця” зі станції Правда було надіслано телеграму на станцію Рясна, якою, в свою чергу, 02.12.2017р. повідомлено правильну адресу ПрАТ „Кермет”: м. Київ, вул. Деревлянська, 8.

У поданій до господарського суду позовній заяві ПАТ „Українська залізниця” стверджувало, що неправильне заповнення ТОВ „Балкер” відомостей у накладній відповідно до приписів Статуту залізниць України є підставою для стягнення із відповідача штрафу.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Пунктом 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.3 Правила оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом за накладною. Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Відповідно до п. 5.5 Правила оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно з п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ „Українська залізниця” на виконання вищенаведених вимог чинного законодавства було складено акт загальної форми про виявлений факт зазначення ТОВ „Балкер” у накладній №35260702 від 22.11.2017р. неправильної адреси вантажоодержувача. Господарський суд відхиляє доводи ТОВ „Балкер” щодо порушення позивачем п. 129 Статуту залізниць при складанні акту, оскільки положеннями Статуту залізниць не встановлено обов’язку залізниці вказувати правильну адресу вантажоодержувача. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про наявність у ПАТ „Українська залізниця” права вимагати у відповідача стягнення штрафу відповідно до вимог Статуту залізниць України.

Відповідно до п. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно зі п. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

Перевіривши розрахунок заявленого ПАТ „Українська залізниця” до стягнення штрафу за неправильно зазначену адресу вантажоодержувача, господарський суд зауважує, що останній відповідно до п. 118 Статуту залізниць України повинен визначатись на підставі провізної плати, розмір якої відповідно до графи п. 31 накладної №35260702 складає 30980,00 грн., у зв’язку з чим, розмір штрафу складає 154900,00 грн. (30980,00 грн.* 5 = 154 900,00 грн.). Викладене свідчить про наявність правових підстав для задоволення заявлених ПАТ „Українська залізниця” позовних вимог.

Господарський суд критично оцінює доводи ТОВ „Балкер” щодо відсутності в матеріах справи доказів на підтвердження завдання ПАТ „Українська залізниця” збитків як на підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки для притягнення ТОВ „Балкер” до відповідальності у вигляді стягнення штрафу встановлення судом факту завдання збитків позивачу та їх розміру збитків не передбачено.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи приписи ст. 617 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що недодержання обов'язків, в тому числі щодо неповідомлення про зміну місцезнаходження підприємства, контрагентом боржника не є підставою для звільнення останнього від відповідальності, судом також відхиляються доводи ТОВ „Балкер” щодо неповідомлення вантажоодержувачем відповідача по справі про зміну адреси як на підставу для відмови у задоволенні позову.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю „Балкер” на користь публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Придніпровська залізниця” штрафу за неправильно вказану адресу вантажоодержувача у розмірі 154 900,00 грн. відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 610, 612, 614, 617, 629, 920 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 193 Господарського кодексу України, п. п. 118, 122, 129 Статуту залізниць України, п. 3 Правил складання актів, п. п. 1.1, 1.2, 1.3, 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644

Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236-240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Балкер” /65045, м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 3, ідентифікаційний код 32508612/ на користь публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” /03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815/ в особі регіональної філії „Придніпровська залізниця” 49602, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237/ штраф за неправильно вказану адресу вантажоодержувача у розмірі 154 900,00 грн. /сто п’ятдесят чотири тисячі дев’ятсот грн. 00 коп./, судовий збір у розмірі 2323,50 грн. /дві тисячі триста двадцять три грн. 50 коп./

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23 липня 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна