Ухвала суду № 75423660, 19.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 810/2742/17

УХВАЛА

19 липня 2018 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Аліменко В.О., перевіривши матеріали апеляційної скарги ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Салді Сервіс» до ГУ ДФС у Київській області про зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ТОВ «Торговий дім Салді Сервіс» звернувся до суду з позовом до ГУ ДФС у Київській області, в якому просив зобов’язати відповідача внести заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 941 193,00 грн., відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач – ГУ ДФС у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Перевіривши апеляційну скаргу, вважаю, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки апелянтом не було дотримано вимоги ст. 296 КАС України, а саме пропущено строк звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За змістом наведеної норми, суддя, при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у справі, повинен установити момент, з якого починається перебіг строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2017 року скаржником вперше подано апеляційну скаргу на зазначене судове рішення, проте ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2018 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала у зв’язку із не усуненням недоліків скарги.

Наразі апелянт вдруге оскаржує рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року, при цьому апеляційну скаргу ним подано 21.06.2018 року.

Крім того, звертаючись до суду із повторною апеляційною скаргою податковим органом заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке мотивоване тим, що відповідач не міг вчасно звернутись до суду апеляційної інстанції через відсутність коштів для сплати судового збору.

Надаючи оцінку заявленому клопотанню, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд, надаючи оцінку наведеним доводам апелянта, зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Апелянт, як суб’єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.

При цьому, не виконання скаржником в повному обсязі вимог ухвал суду про залишення апеляційних скарг без руху та їх повернення, не є підставою для поновлення пропущеного строку з наведених підстав.

Суд вважає, що попереднє звернення з апеляційною скаргою, яка не відповідає вимогам процесуального законодавства, та її повернення, не є об'єктивно непереборною обставиною, такою, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Отже, наведені апелянтом у заяві про усунення недоліків причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, в той же час, об’єктивних та поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження судом не встановлено.

Згідно з ч. 3 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.. 296 Кодексу, застосовуються положення статті 169 Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху і апелянту надається строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

Враховуючи, що Апелянтом пропущено строк звернення до суду із апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

Керуючись ст.ст. 132, 169, 296, 298, ч. 2 ст. 321, ч. 2 ст. 325, ст. 328 КАС України, суд-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ГУ ДФС у Київській області – залишити без руху.

Надати апелянту десятиденний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків.

У разі невиконання ухвали у зазначений вище строк апеляційна скарга буде повернута особі, що її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя В.О. Аліменко