Постанова № 75423370, 17.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/1238/16 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Мельничука В.П., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уінні-К 1"

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року

у справі №826/1238/16 (розглянутої у відкритому судовому засіданні)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уінні-К 1"

до відповідача Державної архітектурно-будівельної інспекції України

третя особа: ОСОБА_2

про скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Уінні-К 1" звернулось до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просило скасувати постанову №9/16/10/26-5/1201/02/04 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 12.01.2016, винесену головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Пустовойтенком М.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним не було допущено порушень вимог чинного законодавства при здійсненні проектування, оскільки, на думку позивача, всі приміщення, відносно яких позивачем здійснювалося проектування належало замовнику - третій особі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем протиправно прийнято постанову №9/16/10/26-5/1201/02/04 від 12.01.2016 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Відповідачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі звернення гр. ОСОБА_4 та згідно Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 посадовою особою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві у присутності уповноваженої особи гр. ОСОБА_6 (замовника будівництва) гр. ОСОБА_7 (за довіреністю) проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил об'єкта будівництва «Реконструкція квартири АДРЕСА_1

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 07.12.2015, в якому зазначено виявлені в ході перевірки порушення.

Так, актом перевірки було встановлено, що замовником будівництва подано декларацію про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція Квартири АДРЕСА_1» від 03.03.2015 № КВ 082150620539. За інформацією, зазначеною замовником будівництва, проектна документація розроблена проектною організацією TOB «УІННІ-К1» під керівництвом головного архітектора проекту - ОСОБА_8 та затверджена наказом замовника від 19.02.2015 № 3/02.

Актом перевірки встановлено, що проектом, розробленим позивачем, передбачається збільшення загальної площі квартири шляхом приєднання приміщень піддахового простору (приміщення № 7, № 9, № 10 згідно експлікації приміщень проекту), які не належать власнику квартири (замовнику будівництва).

На підставі вищезазначеного акту перевірки посадовою особою позивача було винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 12.01.2016 № 9/16/10/26-5/1201/02/4, якою постановлено визнати позивача винним у вчинені правопорушення, передбаченого абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у сумі 124020 грн.

Вважаючи, що постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності порушує його права позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України при прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення діяла у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

1) подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

3) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;

4) перевірка виконання суб'єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом;

6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

В даному випадку позапланова перевірка проводилася згідно звернення гр. ОСОБА_4 від 10.11.2015 №10/26-К-1011/17.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», суб'єкти містобудування, які здійснюють проектування об'єктів, експертизу проектів будівництва, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат (проектна організація).

Як вбачається з матеріалів справи «Проект реконструкції квартири АДРЕСА_1 в Печерському районі міста Києва» (коригування проекту) затверджувальна частина (вихідні дані пояснювальна записка основні креслення АБ).

Дана записка містить пояснення, що «проектом передбачається реконструкція квартири з переплануванням, закриття одного виходу на терасу. В приміщеннях під дахового простору передбачити підсилену гідроізоляцію, утеплення приміщення та електро-підігрів підлоги тераси за можливості / та ефективне водовідведення». З огляду на зазначені посилання, наявні в проекті, суд доходить висновків, що позивачем було здійснено проектування зміни простору під дахом виходу на терасу, який не є власністю третьої особи.

Як вбачається з порівняння планів квартири до проектування та проекту, наданого позивачем, до загальної площі квартири ( 159 м2) до реконструкції не входила площа приміщень 7,9 та 10 площею 11,13 м2, 4,6 м2, 5,7 м2 відповідно.

Таким чином, сума площі даних приміщень (21,43м2 ) та площі тераси (16,3,м2) , яка становить 37,73м 2 перевищує площу тераси до реконструкції - 29 м2, у зв'язку з чим вбачається зміни площі квартири.

Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначаються Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, у відповідності до пункту 2 якого, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням:

1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції;

2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи;

3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом (пункт 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю №553).

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку було виконано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на встановлення факту розробленої позивачем проектної документації з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта щодо відсутності з його боку порушень законодавства оскільки реконструйований об'єкт було прийнято в експлуатацію та зареєстровано на нього право власності, оскільки станом на час здійснення перевірки та винесення оскаржуваної постанови, зазначені обставини не настали.

Також є помилковими твердження апелянта про те, що за результатами проведених робіт не було збільшено загальну площу квартири, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу квартири 11.08.2014 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 житлова площа квартири складає 72,2 кв.м. та загальна площа 159,2 кв.м. Водночас відповідно до Плану квартири після реконструкції, шляхом приєднання приміщень піддахового простору приміщення № 7, № 9, № 10, загальна площа квартири склала 166,9 кв.м. (а.с. 46).

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уінні-К 1" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: В.П. Мельничук

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 18 липня 2018 року.