Рішення № 75422685, 09.07.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2018 р. справа № 820/1884/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, представника третьої особи - Державного підприємства "Національні інформаційні системи" Заяц Н.М., представника третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бланес" Селіванова М.В., представника третьої особи - ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бланес", ОСОБА_5, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про скасування акту, -

В С Т А Н О В И В:

Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України № 56/4 від 08.02.2018 "Про часткове задоволення скарги у сфері державної реєстрації".

В обґрунтування своєї правової позиції по справі, представник позивача зазначив, що наказ Головного територіального управління юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України № 56/4 від 08.02.2018 "Про часткове задоволення скарги у сфері державної реєстрації" прийнято відповідачем з порушенням строків та порядку розгляду заяви ОСОБА_8 (в інтересах ОСОБА_9.) на реєстраційні дії приватного нотаріуса ОСОБА_7, інтереси якої позивачем жодним чином не порушені. Представник позивача вказав, що вчиняючи реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав та їх обтяжень керувався виключно нормами чинного законодавства та діяв лише в межах правового поля. При цьому, відповідачем, як вважає позивач, позбавлено позивача права на можливість бути присутнім під час засідання комісії 06.02.2018 року, оскільки позивача про це не повідомлено жодним чином. Також, представник позивача вказав, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем з перевищенням повноважень та з порушенням прав заінтересованої особи ТОВ "Бланес". Приймаючи до уваги вищезазначене, представник позивача просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що комісією було продовжено строки розгляду скарги заяви ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 на реєстраційні дії приватного нотаріуса ОСОБА_7, з огляду на необхідність з'ясування обставин, які мали вплив на вирішення спірних правовідносин. Представник відповідача звернув увагу суду, на те, що суб'єктом владних повноважень поновлено розгляд скарги заяви ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 після прийняття висновку від 30.01.2018 року, з огляду на нововиявлені обставини, які перешкоджали виконання вказаного рішення та потребували додаткового розгляду, в результаті чого прийнято рішення від 06.02.2018 року. Представник відповідача спростував факт неналежного повідомлення ОСОБА_7, про засідання комісії 06.02.2018 року, зазначивши, що позивачу було повідомлено телефонограмою та шляхом розміщенням офіційного оголошення на сайті Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Приймаючи до уваги вищезазначене, представник відповідача зазначив, що оскаржуваний наказ Головного територіального управління юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України № 56/4 від 08.02.2018 "Про часткове задоволення скарги у сфері державної реєстрації" прийнято обґрунтовано та у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи - ДП "Національні інформаційні системи" надав до суду пояснення від 07.05.2018 року, в яких зазначив, що третя особа при блокувані доступу позивачу до Державного реєстру прав діяла у відповідності до вимог чинного законодавства та на виконання наказу Головного територіального управління юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України від 08.02.2018 року № 56/4.

Представник третьої особи - ТОВ "Бланес" у своїх поясненнях від 09.05.2018 року (вх. № 01-26/21866/18) зазначив, що Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України порушено права ТОВ "Бланес" шляхом видання спірного наказу, який прийнятий всупереч процедурі та порядку, які встановлені вимогами чинного законодавства.

Представник третьої особи -ОСОБА_9 надав письмові пояснення на позов (вх. № 01-26/20984/18 від 03.05.2018 року), в яких зазначив, що оскаржуваний позивачем наказ є таким, що прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавство, з використанням повноважень з метою, з якої ці повноваження надано, та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з огляду на що просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 09.07.2018 року представники учасників судового процесу підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

29.12.2012 між Близнюківською РДА та ОСОБА_9 укладено договори оренди земельних ділянок із земель не витребуваних паїв, загальною площею 157,2438 га., які розташовані на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В квітні 2017 року державними реєстраторами прав на нерухоме майно Лозівської районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_10 та ОСОБА_11 прийняті рішення про припинення права оренди вказаних земельних ділянок за ОСОБА_9 та, водночас, прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ПП «Агро-Альянс-2007» та ТОВ «Бланес».

З огляду на зазначене, 21.04.2017 року, ОСОБА_8 (в інтересах ОСОБА_9.) звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії державних реєстраторів.

Наказом Міністерства юстиції України від 23.05.2017 року № 1699/5, сформованого на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 23.05.2017 року, скаргу ОСОБА_8 (в інтересах ОСОБА_9.) задоволено, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які прийняті державним реєстратором Лозівської районної Наказом державної адміністрації ОСОБА_10, державним реєстратором Лозівдької районної державної адміністрації ОСОБА_12

Отже, станом на 2017 рік за ОСОБА_9 підтверджено право оренди земельних ділянок із земель не витребуваних паїв, загальною площею 157,2438 га, які розташовані на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

21.06.2017 ОСОБА_8 (в інтересах ОСОБА_9.) звернувся до сектору державної реєстрації Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області із заявами про державну реєстра цію речових прав на нерухоме майно, права оренди на земельні ділянки на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області за договорами оренди землі, укладеними 29.12.2012 між Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області та ОСОБА_9

24.06.2017 року приватним нотаріусом ХРНО Харківської області ОСОБА_7, як держаним реєстратором прийняті рішення про зупинення розгляду заяв ТОВ "Бланес" від 19.06.2017 року, з огляду на неподання ТОВ "Бланес" всіх необхідних документів.

06.10.2017 ОСОБА_8 (в інтересах ОСОБА_9.) отримав рішення державного реєстратора сектору державної реєстрації Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно уже прийнято рішення про зупинення заяв щодо державної реєстрації на це саме майно (т.1 а.с. 229-250, т.2 а.с. 14-17).

06.10.2017 року ОСОБА_8 (в інтересах ОСОБА_9.) звернувся до Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України зі скаргою (вх. № 33366-0-33-17 від 07.11.2017 року), в якій просив:

- провести камеральну перевірку державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_7, законності дій відносно рішень про зупинення державної реєстрації відносно 40 земельних ділянок;

- скасувати заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, зареєстровані приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_13 відносно 40 земельних ділянок;

- анулювати доступ державного реєстратора -приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_7 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. (т.1 а.с. 216-225).

30.01.2018 року Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації сформовано висновок за результатами розгляду скарги ОСОБА_8, представника ОСОБА_9, відповідно до якого Комісія дійшла висновку про наступне:

- скаргу ОСОБА_8 від 06.10.2017 року задовольнити частково;

- скасувати оскаржувані рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_7 про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- в частині скасування заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № № 22844684 від 19.06.2017 року, 22837393 від 19.06.2017 року, 228473387 від 19.06.2017 року, 22831370 від 19.06.2017 року, 22830234 від 19.06.2017 року, 22841097 від 19.06.2017 року, № 22831696 від 19.06.2017 року, 22841691 від 19.06.2017 року, 22829325 від 19.06.2017 року, 22829743 від 19.06.2017 року, 22828266 від 19.06.2017 року, 22844546 від 19.06.2017 року, 22834885 від 19.06.2017 року, 22836443 від 19.06.2017 року, 22843905 від 19.06.2017 року, 22830964 від 19.06.2017 року, 22844616 від 19.06.2017 року, 22828855 від 19.06.2017 року, 22843754 від 19.06.2017 року, 22827620 від 19.06.2017 року, 22832395 від 19.06.2017 року, 22839401 від 19.06.2017 року, 22838614 від 19.06.2017 року, 22836837 від 19.06.2017 року, 22844909 від 19.06.2017 року, 22835526 від 19.06.2017 року, 22843578 від 19.06.2017 року, 22830608 від 19.06.2017 року, 22844785 від 19.06.2017 року, 22844733 від 19.06.2017 року, 22840685 від 19.06.2017 року, 22840270 від 19.06.2017 року, 22830233 від 19.06.2017 року, 22832662 від 19.06.2017 року, 22844871 від 19.06.2017 року, 22838169 від 19.06.2017 року, 22842069 від 19.06.2017 року, 22842745 від 19.06.2017 року, 22843067 від 19.06.2017 року, 22839839 від 19.06.2017 року - відмовити.

- тимчасово заблокувати доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_7 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 (два) місяці;

- виконання рішення в частині тимчасового блокування доступу державному реєстратору - приватному нотаріусу Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_7 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно доручено Харківській філії державного підприємства "Національні інформаційні системи".

В подальшому, з метою підготовки інформації щодо доцільності проведення камеральної

перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_7 за виконання листа Міністерства юстиції України від 22.01.2018 року № 19.3-32/48, було встановлено, що ОСОБА_7 в проміжок часу між 19 год. 32 хв. та 06. год. 34 хв. 30.01.2018 року та 31.01.2018 року (тобто після прийняття висновку про тимчасове блокування доступу державному реєстратору - приватному нотаріусу Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_7 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 місяці), розглянуто заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень : 22840270 о 01:00 год. 31.01.2018; 22840685 о 06:34 год. 31.01.2018; 22841097 о 06:41 год. 31.01.2018; 22841691 о 06:53 год. 31.01.2018; 22837794 о 23:22 год. 30.01.2018; 22838169 о 23:31 год. 30.01.2018; 22838614 о 23:47 год. 30.01.2018; 22839401 о 00:12 год. 31.01.2018; 22839839 о 00:24 год. 31.01.2018; 22835526 о 22:37 год. 30.01.2018; 22836443 о 22:40 год. 30.01.2018; 22836837 о 22:51 год. 30.01.2018; 22837393 о 23:11 год. 30.01.2018; 22832662 о 22:06 год. 30.01.2018; 22834885 о 22:16 год. 30.01.2018.

Отже, вказані реєстраційні дії вчинено приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_7 поза межами робочого часу та після прийняття висновку про тимчасове блокування доступу державному реєстратору - приватному нотаріусу Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_7 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

У зв'язку із вищезазначеними обставинами, у Комісії виникла потреба надати оцінку зазначеним вище нотаріальним діям приватного нотаріуса ОСОБА_7, які перешкоджали виконанню висновків Комісії від 31.01.2018 року та були вчинені позивачем саме після складення цього висновку.

06.02.2018 року Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації сформовано висновок за результатами повторного розгляду скарги ОСОБА_8 (представника ОСОБА_9.) від 06.10.2017 року (т.2 а.с. 106-217), відповідно до якого:

- задоволено частково скаргу ОСОБА_8, представника за довіреністю ОСОБА_9, у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 06.10.2017 (вх. №36936 від 23.11.2017) на рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7;

- у частині вимог скаржника щодо проведення перевірки правомірності рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скаргу задоволено, визнано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень такими, що не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації, у зв'язку з порушенням державним реєстратором при прийнятті оскаржуваних рішень вимог абзацу 2 частини 2 статті 18, частини 4 статті 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та абзацу 2 пункту 14 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127;

- у задоволенні скарги в частині вимог про скасування заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовлено, у зв'язку з тим, що вказані повноваження не передбачені частиною 6 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";

- у задоволенні скарги в частині вимог про скасування рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_7 про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовлено, у зв'язку із задоволенням приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_7 зазначених в пункті 3 наказу заяв та проведенням державної реєстрації іншого речового права - права оренди землі на підставі вказаних заяв за товариством з обмеженою відповідальністю "БЛАНЕС";

- тимчасово блокувати доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_7 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 (шість) місяців;

- виконання рішення в частині тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_7 доручити Харківській філії державного підприємства "Національні інформаційні системи".

08.02.2018 року Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області, на підставі вказаного висновку від 06.02.2018 року, прийнято наказ № 56/4 про часткове задоволення скарги у сфері державної реєстрації (т.2 а.с. 230-232), відповідно до якого:

- задоволено частково скаргу ОСОБА_8 ( представника за довіреністю ОСОБА_9.), у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 06.10.2017 (вх. №36936 від 23.11.2017) на рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7;

- у частині вимог скаржника щодо проведення перевірки правомірності рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скаргу задоволено, визнано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень такими, що не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації, у зв'язку з порушенням державним реєстратором при прийнятті оскаржуваних рішень вимог абзацу 2 частини 2 статті 18, частини 4 статті 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та абзацу 2 пункту 14 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127;

- у задоволенні скарги в частині вимог про скасування заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовлено, у зв'язку з тим, що вказані повноваження не передбачені частиною 6 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";

- у задоволенні скарги в частині вимог про скасування рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_7 про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовлено, у зв'язку із задоволенням приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_7 зазначених в пункті 3 наказу заяв та проведенням державної реєстрації іншого речового права - права оренди землі на підставі вказаних заяв за товариством з обмеженою відповідальністю "БЛАНЕС";

- тимчасово блокувати доступ державному реєстратору - приватному нотаріусу Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_7 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 6 (шість) місяців;

- виконання рішення в частині тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_7 доручити Харківській філії державного підприємства "Національні інформаційні системи".

Супровідним листом від 09.02.2018 року № 36936/08.03-17 в.о. заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальника управління державної реєстрації ОСОБА_14 директору Харківської філії Державного підприємства "Національні інформаційні системи" ОСОБА_15 надіслано належним чином засвідчену копію наказу від 08.02.2018 року № 56/4 для тимчасового блокування доступу вказаного державного реєстратора (т.2 а.с. 236).

ДП "Національні інформаційні системи" з метою реалізації зазначеного наказу головного територіального управління юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України, та на виконання вимог Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України № 2586/5 тимчасово заблоковано Приватному нотаріусу Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 є приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області, що підтверджується реєстраційним посвідченням № 227 та свідоцтвом про право на заняття нотаріальною діяльністю (т.1 а.с. 12-13).

Предметом спору в даній справі є встановлення виключно законності та обґрунтованості дій Головного територіального управління юстиції у Харківській області при винесенні наказу від 08.02.2018 року № 56/4 та відповідність вказаного рішення вимогам ч.2 ст. 2 КАС України.

Так, відповідно до приписів ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993р. № 3425-XII, інші законодавчі акти України.

Відповідно до ч. 1 ст.3 Закону № 3425-XII, нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріусу забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

За змістом ст.2-1 Закону України «Про нотаріат», контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1-3 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги: 1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора; 2) на дії або бездіяльність суб'єктів державної реєстрації прав.

Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.

Мін'юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, Указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Отже, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації, за результатом чого має бути прийнято відповідне рішення, входить до повноважень Міністерства юстиції України та його територіальних органів, що є дискреційним повноваженням територіального органу, який має можливість прийняття такого рішення, оскільки це віднесено виключно до його компетенції, що спростовує твердження позивача про наявність факту перевищення повноважень зі сторони відповідача під час прийняття спірного рішення.

При цьому, повноваження щодо забезпечення безпосереднього розгляду скарг покладено на Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Пунктом 3 розділу 1 Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації визначено, що Комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням та іншими актами законодавства.

Процедура розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закони) скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту (далі - суб'єкт оскарження), що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами (далі - суб'єкт розгляду скарги) регламентована Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. N 1128.

У відповідності до п.п. 2-4 Порядку № 1128, для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Отже, надходження до територіального органу Міністерства юстиції України скарги у сфері державної реєстрації, зокрема і щодо реєстраційних дій нотаріусів, кореспондує з обов'язком такого територіального органу Міністерства юстиції України розпочати процедуру перевірки скарги заявника.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для проведення перевірки реєстраційної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_7, слугував факт надходження скарги ОСОБА_8 ( в інтересах ОСОБА_9.) на відповідні реєстраційні дії нотаріуса, що узгоджується з вищезазначеними нормами права, та вказує на наявність законодавчо визначених підстав для початку перебігу перевірки нотаріальної діяльності позивача.

За приписами пункту 12 Порядку № 1128 передбачено, що за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законами, у формі наказу.

Пунктом 9 Порядку № 1128 передбачено, що під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суд зазначає, що використання прислівника «обов'язково» свідчить про істотність вимоги про запрошення скаржника та суб'єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.

Неприбуття осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Відтак, якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з'ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії відповідно до п. 3 розділу ІІІ Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 № 37/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2016 за № 42/28172).

З огляду на передбачені законом вимоги, встановивши, що державного реєстратора, дії якого оскаржуються, не повідомлено про час та місце розгляду скарги або йому не надіслано скарги, комісія не має законних підстав розглядати скаргу по суті.

Способи повідомлення визначені у п. 10 Порядку № 1128, відповідно до якого суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

- телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

- шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;

- засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Порядок не визначає вимог щодо змісту повідомлення. Водночас, враховуючи мету такого повідомлення, воно повинно містити інформацію щонайменше про скаржника, суб'єкта оскарження (державного реєстратора, дії якого оскаржуються), суть скарги, час та місце розгляду скарги. Зміст повідомлення повинен бути достатнім для того щоб зацікавлені особи (зокрема державний реєстратор), могли зрозуміти, що скарга стосується реєстраційних дій, до яких вони мають стосунок, і суть цієї скарги.

Водночас, позбавлення державного реєстратора, дії якого оскаржуються, можливості взяти участь у розгляді скарги, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка висловлена в постанові від 06.07.2018 року №826/3442/17.

Як встановлено судом, під час розгляду скарги ОСОБА_8 (в інтересах ОСОБА_9.) на засіданні Комісії 30.01.2018 року був присутній уповноважений представник ОСОБА_7 - ОСОБА_16, що підтверджується витягом з протоколу № 3 від 30.01.2018 року (т. 3 а.с. 28).

Про засідання Комісії, яке відбулось 06.02.2018 року ОСОБА_7, було повідомлено шляхом оформлення телефонограми 05.02.2018 року об 12 год. 09 хв.

Суд звертає увагу, що допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18, попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, підтвердили факт завчасного повідомлення ОСОБА_7 про дату, час та місце засідання Комісії, що спростовує твердження позивача про неналежне повідомлення ОСОБА_7 про засідання комісії на 06.02.2018 року.

Окрім того, відповідачем залучено до матеріалів справи службову записку від 05.02.2018 року № 36936/08-09 (т. 4а.с. 69) щодо розміщення на головній сторінці офіційного веб-сайту Головного територіального управління юстиції у Харківській області інформації про порядок денний засідання Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області, що відбудеться 06.02.2018 року, до якого, зокрема, включено розгляд скарги ОСОБА_8 (в інтересах ОСОБА_9.) від 06.10.2017 року.

На підтвердження виконання вказаної службової записки, відповідачем залучено до справи скріншот з офіційного сайту Головного територіального управління юстиції у Харківській області (т.4 а.с. 70-71).

Отже, позивач як 30.01.2018 року, так і 06.02.20148 року був обізнаний про засідання Комісії, на якому розглядась скарга ОСОБА_8 (в інтересах ОСОБА_9.) від 06.10.2017 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суб'єктом владних повноважень дотримано вимог закону про належне повідомлення позивача про час та місце розгляду скарги ОСОБА_8 (в інтересах ОСОБА_9.) від 06.10.2017 року, що сприяє дотриманню відповідачем своїх функцій та має істотне значення для вирішення спору, та, водночас, виключає факт обмеження суб'єктом владних повноважень права позивача висловити свою правову позицію по справі з наданням відповідних пояснень.

За приписами п. 6 Порядку № 1128, у разі коли розгляд скарги відповідно до Законів здійснюється іншим суб'єктом розгляду скарги, така скарга у строк не більше п'яти календарних днів з моменту її реєстрації пересилається суб'єктом розгляду скарги, яким отримано скаргу, за належністю відповідному суб'єкту розгляду скарги, про що повідомляється відповідному скаржнику.

Строк розгляду скарги у випадку, передбаченому абзацом першим цього пункту, обраховується з дати її реєстрації належним суб'єктом розгляду скарги. При цьому вимога Законів щодо строків подання скарги вважається виконаною, якщо така скарга подана у відповідні строки до суб'єкта розгляду скарги, який пересилав її до належного суб'єкта розгляду скарги.

У відповідності до абз. 3 ч. 3 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

З правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що суб'єкт владних повноважень, вирішуючи питання про доцільність продовження строків розгляду скарги у сфері порушення прав щодо реєстрації речових прав та їх обтяжень повинен врахувати всі обставини, які мають значення для об'єктивного, повного розгляду скарги, та одночасно врахувати потребу перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав у кожному конкретно визначеному випадку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, дослідивши обставини справи у контексті з вимогами чинного законодавства, суд зазначає, що на суб'єкта владних повноважень законодавцем покладено обов'язок щодо вчинення дій на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень, крім того, що має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані "прямі повноваження", так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) так звані "похідні повноваження".

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

При цьому, суд зазначає, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення суб'єктом владних повноважень та його перевірку на відповідність вищезазначеним принципам, та, водночас, зважаючи на особливості дискреційних повноважень такого суб'єкта владних повноважень.

Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Згідно Рекомендацій Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреційне право територіального органу Міністерства юстиції України на перевірку відповідності дій державного реєстратора законодавству у сфері державної реєстрації обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

При цьому, суд зазначає, що будь-які незначні порушення строку розгляду скарги у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень з боку суб'єкта владних повноважень, які не вплинули на результат розгляду такої скарги, можуть бути результатом діяльності перевіряючого щодо встановлення та з'ясування всього об'єму доказової бази, що потребує значного проміжку часу та, водночас, свідчить про направленість дій перевіряючого на прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи вищезазначені обставини, судом не приймається до уваги, як на підставу для скасування наказу № 56/4 від 08.02.2018 року, посилання позивача на порушення відповідачем строків розгляду скарги ОСОБА_8 (в інтересах ОСОБА_9.) від 06.10.2017 року, оскільки незначні порушення строку розгляду скарги на дії/бездіяльність приватного нотаріуса не можуть бути підставою для звільнення останнього від відповідальності за порушення законодавства, що встановлені під час перевірки та не нівелюють суть виявлених правопорушень норм діючого права та не звільняють державного реєстратора від обов'язку дотримуватись регламентованого порядку проведення своєї діяльності.

Порушення процедури прийняття рішення суб'єкта владних повноважень може бути підставою для скасування такого рішення тільки у випадку, якщо такі порушення потягли прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, яке за змістом не відповідає (суперечить) нормам законодавства.

Однак, позивачем належних та допустимих доказів на спростування вищезазначених обставин, суду не надано.

Враховуючи наведене, з урахуванням факту надходження скарги у сфері здійснення приватним нотаріусом реєстраційної діяльності та, в подальшому, виконання обов'язку щодо її перевірки в силу дискреційних повноважень, суб'єкт владних повноважень, дотримуючись процедури повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду вказаної скарги, враховуючи потребу у з'ясуванні всіх обставин справи задля прийняття обґрунтованого рішення, в результаті чого було проведено перевірку наявності порушень приватного нотаріуса у сфері реєстрації прав та обтяжень та сформовано відповідний мотивований висновок із посиланням на факти виявлених порушень позивачем вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність у відповідача встановлених законом підстав для прийняття оскаржуваного наказу № 56/4 від 08.02.2018 року.

Таким чином, оскаржуваний наказ № 56/4 від 08.02.2018 року прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства, а обраний відповідачем спосіб задоволення скарги ОСОБА_8 (в інтересах ОСОБА_9.) від 06.10.2017 року знаходиться у межах дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень, передбачених приписами діючих норм права.

Разом з тим суд вважає необґрунтованими посилання позивача на порушення її прав на здійснення нотаріальної діяльності внаслідок визнання її рішень такими, що не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації, та тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки ці обмеження не створюють жодних перешкод для здійснення нотаріусом незалежної професійної нотаріальної діяльності, яка, зокрема, полягає в посвідченні прав, а також фактів, що мають юридичне значення, з метою надання їм юридичної вірогідності та вчиненні інших нотаріальних дій, передбачених Законом України „Про нотаріат'" та згідно з іншими актами законодавства України.

Отже, приймаючи рішення про блокування доступу до державного реєстру речових прав, приватний нотаріус не втрачає свого правого статусу, а лише обмежується у можливості здійснювати діяльність у якості державного реєстратора виключно в вказаному реєстрі.

Водночас, не мають місця жодні обмеження можливостей на здійснення своїх професійних обов'язків та виконання делегованих державою повноважень з організації професійної нотаріальної діяльності, відтак запроваджені суб'єктом владних повноважень санкції за порушення у сфері державної реєстрації нотаріуса жодним чином не стосуються його нотаріальної діяльності.

З приводу позиції позивача, що Комісією розглянуто скаргу особи, яка не підтвердила факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення, то вказані обставини спростовуються тим, що рішення приватного нотаріуса ОСОБА_7 щодо зупинення реєстрації земельних ділянок обмежують право ОСОБА_9 на вільне користування земельними ділянками, та протидіють господарській діяльності.

Щодо твердження позивача про розгляд Комісією скарги, яка подана з закінченням передбачених законом строків, то суд зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження вказаних обставин.

Натомість, у якості додатку до пояснень суб'єктом оскарження надано копію заяви про зло чин від 21.06.2017, поданої у якості доказу щодо обізнаності скаржника про порушення її прав. Водночас, на момент звернення ОСОБА_9 до правоохоронних органів із вказаною заявою про злочин приватним нотаріусом рішень щодо результатів розгляду відповідних заяв прийнято не було, а відтак про порушення своїх прав скаржниця могла дізнатися тільки після прийняття таких рішень нотаріусом.

Суд надає оцінку позиції позивача, що оскаржуваний наказ прийнято внаслідок повторного розгляду скарги, однак при цьому враховує, що після прийняття Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації висновку від 30.01.2018 року, яким ОСОБА_7 заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 місяці, приватним нотаріусом ОСОБА_7 відновлено розгляд заяв ТОВ "Бланес" щодо реєстрації прав та їх обтяжень на земельні ділянки, шляхом їх задоволення та проведення державної реєстрації права оренди земельних ділянок, доказів на спростування чого позивачем до суду не надано.

При цьому, суд звертає увагу, що вказані дії щодо реєстрації частини земельних ділянок було вчинено приватним нотаріусом ОСОБА_7 30.01.2018 та 31.01.2018 поза межами робочого часу.

Вказані обставини стали відомі відповідачу лише 01.02.2018 року, з огляду на необхідність підготовки інформації щодо доцільності проведення камеральної перевірки діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_7

Суд вважає за потрібне звернути увагу, що в силу розділу V Правил професійної етики нотаріусів України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 04.10.2013 № 2104/5, нотаріус має дотримуватися таких морально-етичних зобов'язань: захищати інтереси людини, суспільства і держави, дотримуватися вимог закону; сприяти утвердженню в суспільстві віри у закон і справедливість; не вчиняти в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб дій, які могли б поставити під сумнів неупередженість і незалежність нотаріальної діяльності, скомпрометувати нотаріуса у суспільній думці, заподіяти шкоду авторитету професії нотаріуса; зберігати професійну таємницю; нести повну особисту і майнову відповідальність за дотримання вимог законодавства.

Водночас відповідно до розділу VII Правил професійної етики, нотаріус не має права використовувати своє офіційне становище для невиправданого здобування особистої користі або особистої та фінансової користі для своєї сім'ї. Нотаріус зобов'язаний запобігати виникненню конфлікту інтересів, а у разі виникнення конфлікту - вжити заходів з його врегулювання.

Окрім того, щодо позиції позивача та ТОВ «Бланес», як на одну з підстав скасування спірного наказу, на те, що скаргу подано ОСОБА_9, як особою, яка не підтвердила факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення, а спірний наказ порушує права ТОВ "Бланес" на розпорядження земельними ділянками, то суд зазначає, що вказані обставини за своєю правовою суттю є спором про право між дворами господарюючими суб'єктами, який не може бути розглянути в порядку адміністративного судочинства.

Суд не приймає посилання позивача на висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 03.04.2018року, яким відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9, оскільки він прийнятий значно пізніше оскаржуваного наказу та не може свідчить про необґрунтованість спірного рішення на час його прийняття.

Окрім того, суд зазначає, що обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Разом з тим, сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер'їлдіз проти Туреччини»).

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Крім того, в силу частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із вимогами частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що спірне рішення ГТУЮ у Харківській області Міністерства юстиції України, яке викладене у формі наказу від 08.02.2018 року № 56/4 прийнято у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача, з урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, що вказує на дотримання відповідачем вимог чинного законодавства.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених позивачем в обґрунтування позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бланес", ОСОБА_5, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про скасування акту - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19 липня 2018 року.

Суддя Горшкова О.О.