Рішення № 75420466, 18.07.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/728/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Іваничівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання бездіяльність неправомірною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернулася в суд з позовом до Іваничівської селищної ради (далі - відповідач) про визнання неправомірною бездіяльність, яка полягає у відмові в задоволенні заяви позивача від 22.09.2017 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва гаража по вулиці Дружби, 6, та зобов'язання прийняти рішення про надання позивачу дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва гаража по вулиці Дружби, 6, на підставі її заяви від 22.09.2017 року в місячний строк після набрання чинності рішенням суду.

Ухвалою суду від 20.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.05.2018 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі - третя особа).

Ухвалою суду від 18.06.2018 року продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та витребувано у відповідача додаткові докази у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 1993 році позивач звернулась до Іваничівської селищної ради із заявою про надання дозволу на будівництво гаража в смт. Іваничі по АДРЕСА_2, у дворі багатоквартирного будинку, де вона проживала та проживає по цей час. Рішенням виконавчого комітету Іваничівської селищної Ради народних депутатів Іваничівського району від 05.08.1993 року № 60 позивачу надано дозвіл на будівництво гаража для тимчасового користування з легко збірних конструкцій по АДРЕСА_2. У тому ж році позивачем був побудований гараж за вказаною адресою, яким остання користується. Разом з тим, рішенням Іваничівської селищної ради від 17.02.2016 року № 2/55 гр. ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для гаражного будівництва, орієнтовною площею 0,01 га, в смт. Іваничі по вул. Дружби, тобто, на ту саму ділянку, де розміщено належний позивачу гараж. Розглянувши заяву позивача, а також той факт, що земельна ділянка не є вільною від забудови, Іваничівська селищна рада рішенням від 26.04.2016 року № 3/42, яким відмінила попереднє рішення від 17.02.2016 року № 2\5. Постановою Іваничівського районного суду Волинської області від 11.07.2016 року визнано незаконним та скасовано рішення Іваничівської селищної ради від 26.04.2016 року № 3/42 «Про відміну рішення № 2/55 від 17.02.2016 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для гаражного будівництва громадянину ОСОБА_2.». 22.09.2017 року позивач звернулася до Іваничівської селищної ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва гаража по вул. Дружби, 6, до якої додала всі необхідні документи. Вказана заява була розглянута на засіданні сесії Іваничівської селищної ради 16.02.2018 року, однак враховуючи, що на бажану позивачем земельну ділянку уже видано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою, тому позивачу було відмовлено у наданні такого дозволу. Проте, для прийняття рішення заява позивача на голосування не ставилась і відповідне рішення не приймалось. Листом від 26.02.2018 року Виконавчий комітет Іваничівської селищної ради повідомив позивача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для гаражного будівництва за адресою смт. Іваничі по вул. Дружби з тих підстав, що за такою адресою на ту саму ділянку селищною радою надано дозвіл гр. ОСОБА_2 Враховуючи те, що заява позивача від 22.09.2017 року у спосіб та строки, передбачені чинним законодавством, не була розглянута відповідачем, жодного з рішень, передбачених законом, ним не прийнято, тому позивач вважає, що Іваничівська селищна рада допустила протиправну бездіяльність, що порушує права позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що Іваничівською селищною радою була розглянута заява позивача від 22.09.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва гаража по вул. Дружби, 6 на сесії селищної ради, що підтверджується протоколом пленарного засідання. В ході розгляду вказаної заяви було встановлено, що земельна ділянка, яка зазначена позивачем у заяві, є тією ж земельною ділянкою щодо якої вже надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_2, тому селищною радою було прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви позивача від 22.09.2017 року та зняття питання з розгляду. Вважає, що Іваничівська селищна рада, враховуючи вимоги статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належним чином розглянула заяву ОСОБА_1 та проінформувала останню про результати її розгляду. Крім того, звертає увагу на те, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є дискреційним повноваженням Іваничівської селищної ради. Просив у позові відмовити повністю.

У заяві від 14.05.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримала, та просила розгляд справи здійснювати за її відсутності.

У клопотанні від 16.07.2018 року відповідач просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника Іваничівської селищної ради.

Третя особа у судове засідання не прибув, пояснень щодо позову не подав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Частиною дев'ятою статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, розгляд справи проведено в порядку письмового провадження та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Іваничівської селищної Ради народних депутатів Іваничівського району від 05.08.1993 року № 60 «Про дозвіл на будівництво гаража» дозволено гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 будівництво гаража для тимчасового користування з легко збірних конструкцій, що підтверджується архівним витягом (а.с. 21). На підставі вищевказаного рішення позивачем було збудовано гараж за вказаною адресою.

Рішенням Іваничівської селищної ради від 17.02.2016 року № 2/55 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для гаражного будівництва громадянину ОСОБА_2.» третій особі надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для гаражного будівництва, орієнтовною площею 0,01 га, в смт. Іваничі по вул. Дружби з земель житлової та громадської забудови селищної ради не наданих у власність та постійне користування (а.с. 26).

26.04.2016 року Іваничівською селищною радою прийнято рішення № 3/42, згідно з яким відповідачем вирішено відмінити рішення селищної ради від 17.02.2016 року № 2/55 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для гаражного будівництва громадянину ОСОБА_2.» (а.с. 27).

Вищевказане рішення було прийняте на підставі заяви ОСОБА_1 та архівного витягу з рішення виконавчого комітету Іваничівської селищної Ради народних депутатів Іваничівського району від 05.08.1993 року № 60, відповідно до якого позивачу дозволено будівництво гаража для тимчасового користування з легко збірних конструкцій по АДРЕСА_2.

Судом також встановлено, що постановою Іваничівського районного суду Волинської області від 11.07.2016 року, яка набрала законної сили 23.02.2017 року, визнано незаконним та скасовано рішення Іваничівської селищної ради від 26.04.2016 року № 3/42 «Про відміну рішення № 2/55 від 17 лютого 2016 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для гаражного будівництва громадянину ОСОБА_2.» (а.с. 32-35).

22.09.2017 року позивач звернулася до відповідача з заявою, в якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, на яку був даний дозвіл на будівництво гаража (рішення Іваничівської селищної ради від 05.08.1993 року № 60) та побудований гараж по вул. Дружби, 6 (а.с. 17).

Як вбачається з протоколу пленарного засідання чергової двадцять четвертої сесії Іваничівської селищної ради від 16.02.2018 року, на пленарному засіданні селищної ради було поставлено на обговорення проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для гаражного будівництва гр. ОСОБА_1.», проте відповідне рішення відповідачем не було прийнято, вказаний проект було знято з розгляду(а.с. 28-31).

Листом від 26.02.2018 року № 192/2.19-2.18 Виконавчий комітет Іваничівської селищної ради повідомив про те, що у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для гаражного будівництва за адресою смт. Іваничі по вул. Дружби позивачу відмовлено (а.с. 18).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами «а», «б» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частинами першою, другою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що фактично підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для гаражного будівництва за адресою смт. Іваничі по вул. Дружби, викладеної у листі від 26.02.2018 року № 192/2.19-2.18, стало те, що рішенням Іваничівської селищної ради від 17.02.2016 року № 2/55 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для гаражного будівництва, орієнтовною площею 0,01 га, в смт. Іваничі гр. ОСОБА_2 (третій особі).

Як вбачається з пояснень інженера землевпорядника ОСОБА_5 (кваліфікаційний сертифікат № 013327), земельна ділянка, на яку була розроблена ситуаційна схема гр. ОСОБА_2, є тією самою земельною ділянкою, на яку була розроблена ситуаційна схема гр. ОСОБА_1, але з різними площами земельних ділянок (а.с. 59-60).

Отже, у даній справі виникла ситуація, за якої на одну й ту саму земельну ділянку претендують дві особи.

Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому, статтею 126 цього кодексу визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України, якою встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статей 116, 118 Земельного кодексу України отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

У даному випадку як ОСОБА_1 (позивач), так і ОСОБА_2 (третя особа) мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності на вказану земельну ділянку.

Тому у відповідача не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі № 463/3375/15-а.

Як встановлено, судом позивач, реалізовуючи своє право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, 22.09.2017 року звернулася до Іваничівської селищної ради із заявою, в якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, на яку був даний дозвіл на будівництво гаража (рішення Іваничівської селищної ради від 05.08.1993 року № 60) та побудований гараж по вул. Дружби, 6 (а.с. 17).

З протоколу пленарного засідання чергової двадцять четвертої сесії Іваничівської селищної ради від 16.02.2018 року слідує, що на пленарному засіданні селищної ради було поставлено на обговорення проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для гаражного будівництва гр. ОСОБА_1.», проте, заслухавши пояснення голови постійно комісії з питань прав людини, законності, депутатської діяльності та етики ОСОБА_6, Іваничівська селищна рада вирішила ОСОБА_1 відмовити, проект рішення зняти з розгляду, рішення не приймалося (а.с. 28-31). Вказана обставина підтверджується листом Виконавчого комітету Іваничівської селищної ради від 26.02.2018 року № 192/2.19-2.18 (а.с. 18).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що Іваничівська селищна рада належним чином розглянула заяву позивача на сесії селищної ради, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» не встановлено обов'язок ради за результатами розгляду тих чи інших заяв, клопотань у будь-яких випадках приймати рішення, та проінформувала про результати її розгляду заявницю.

Однак, суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на таке.

З системного аналізу положень статті 118 Земельного кодексу України слідує, що особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку та необхідними документами, зокрема, до органу місцевого самоврядування, який в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною першою статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Відповідно до частин першої-другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відтак, приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи у вирішенні зазначеного питання повинно прийматися у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування.

Згідно із статтею 22 Закону України «Про землеустрій» рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України.

Отже, відповідач, отримавши заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки у власність, повинен був розглянути її та прийняти у місячний строк за результатом розгляду відповідне рішення: або про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, або про мотивовану відмову у його наданні. Надання дозволу або мотивована відмова у наданні такого дозволу оформляється рішенням відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Разом з тим, в ході розгляду даної справи встановлено, що Іваничівська селищна рада у порядку, встановленому Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», заяву ОСОБА_1 від 22.09.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва гаража по вул. Дружби, 6 не розглянула, в матеріалах справи відсутнє рішення відповідача про надання такого дозволу або відмову у його наданні.

При цьому, чинне законодавство не наділяє раду в межах своїх повноважень приймати нормативні та інші акти у формі листів, в іншому випадку такі дії ради кваліфікуються як протиправна бездіяльність щодо неприйняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою чи про її відмову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що бездіяльність Іваничівської селищної ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 22.09.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва гаража по вул. Дружби, 6 є протиправною, оскільки призвела до порушення прав позивача.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за заявою позивача та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.09.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва гаража по вул. Дружби, 6 в смт. Іваничі Волинської області та прийняти рішення з урахуванням вимог чинного законодавства та висновків суду у даній справі.

Позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва гаража по вулиці Дружби, 6, на підставі її заяви від 22.09.2017 року в місячний строк після набрання чинності рішенням суду, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, є такими, що виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статей 14, 370 КАС України щодо обов'язковості судових рішень, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням судового рішення.

Що стосується вирішення питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належить, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-п'ятою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у позовній заяві зазначено Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу становлять 3200,00 грн., з них 1280,00 грн. представництво адвоката у суді, та надано лише ордер на надання правової допомоги (а.с. 40).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що представник позивача у судові засідання не з'являлась, подала клопотання від 14.05.2018 року про розгляд справи за її відсутності. Крім того, в матеріалах справи відсутні договір про надання правової допомоги, документи, які визначають вартість години послуги адвоката та розрахункові документи, що свідчать про оплату цих послуг у розмірі 3200,00 грн., зокрема: чеки, квитанції, прибуткові ордери, платіжні доручення та ін.

Таким чином, за наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу адвоката.

Керуючись статтями 243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Іваничівської селищної ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 22.09.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва гаража по вул. Дружби, 6 в смт. Іваничі Волинської області.

Зобов'язати Іваничівську селищну раду (45300, Волинська обл.., Іваничівський р-н, смт. Іваничі, вул. Грушевського, буд. 13, ідентифікаційний код 04335186) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (45300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) від 22.09.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва гаража по вул. Дружби, 6 в смт. Іваничі Волинської області та прийняти рішення з урахуванням вимог чинного законодавства та висновків суду у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_8 Андрусенко