Постанова № 75416501, 16.07.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/4365/15-ц

Провадження № 22-ц/792/618/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1П.(суддя – доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.

за участю апелянта ОСОБА_4 та представників учасників справи

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу 686/4365/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 01 квітня 2015 року (суддя Карплюк О.І.) у справі за позовом ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта та представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до пункту 8 розділу XIII Перехідних положень ЦПК в силу п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Звертаючись до суду із вказаним позовом ПАТ «УкрСиббанк» зазначало, що 29.02.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №11308282000, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 37 900 дол. США на строк до 27.02.2015 року зі сплатою 14% річних протягом перших тридцяти календарних днів, рахуючи з дня видачі кредиту. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягала перегляду відповідно до умов договору. У забезпечення виконання кредитних зобов'язань у цей же день між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 був укладений договір поруки №184420, відповідно до умов якого остання поручилась за виконання ОСОБА_4 обов'язків, що випливають із кредитного договору №11308282000 від 29.02.2008 року. Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору станом на 11.02.2015 року утворилась заборгованість за кредитом та процентами у розмірі 109963,14 дол. США і нарахована пеня в сумі 592199,84 грн., що мають бути стягнуті з відповідачів, як солідарних боржників на користь банку.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 01 квітня 2015 року позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитом у сумі 109963,14 дол. США, що еквівалентно по курсу Національного банку України 2578635 грн. 63 коп. та пеню в сумі 592199 грн.84 коп., а всього 3170835 грн. 47 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 25 вересня 2015 року замінено сторону виконавчого провадження стягувача ПАТ «УкрСиббанк» його правонаступником ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ».

Ухвалами Хмельницького міськрайонного суду від 04 вересня 2017 року та від 20 лютого 2018 року заяву ОСОБА_5 та заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому є незаконним. Апелянт зазначає, що суд не повідомив його належним чином про час, дату та місце судового розгляду справи та незаконно ухвалив рішення за його відсутності, у зв’язку з чим він був позбавлений можливості надавати свої пояснення, клопотання та заперечення на позов. ОСОБА_4 вважає, що оскільки право власності на предмет застави: автомобіль залишилось за позичальником, загальний розмір заборгованості повинен бути зменшений на вартість предмета застави. Апелянт також посилається на те, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду із цими позовними вимогами, адже ПАТ «УкрСиббанк» у 2008 році звертався до суду із заявою про видачу судового наказу щодо дострокового стягнення із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кредитної заборгованості. Проте суд першої інстанції, постановивши 01.04.2015 року заочне рішення та відмовивши в заяві ОСОБА_4 про перегляд цього рішення, позбавив апелянта права на заявлення клопотання про застосування строку позовної давності в суді першої інстанції. Також, ОСОБА_4 посилається на те, що суд першої інстанції не застосувавши до спірних правовідносин строк позовної давності, прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Крім того, на думку скаржника, судом безпідставно розглянуто спір на підставі неналежних доказів: ксерокопій договору про надання споживчого кредиту, додаткової угоди та договору поруки. Тому апелянт просив рішення Хмельницького міськрайонного суду від 01 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 11 квітня 2018 року до участі у справі в якості позивача залучено ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», як правонаступника АТ «УкрСиббанк».

Апелянт ОСОБА_4, його представник ОСОБА_6 та представник ОСОБА_5 ОСОБА_7В підтримали апеляційну скаргу з підстав у ній наведених і просять скасувати рішення суду першої інстанції, застосувавши строк позовної давності та справу направити на новий розгляд до іншого суду першої інстанції.

Представник ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» ОСОБА_8А, апеляційну скаргу не визнала і просить її відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_5 до суду не з’явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

У відповідності до вимог ст. 360 ЦПК України, відзив у визначений судом строк не надходив. Згідно із ч. 3 цієї ж статті відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника апелянта, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню із ухваленням нового судового рішення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (уразі якщо таке повідомлення є обов’язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 109963,14 доларів США та 592199,84грн., суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 порушив умови кредитного договору, не виконував належним чином своїх зобов’язань, а тому вимоги банку про дострокове стягнення заборгованості за кредитом із боржника та поручителя відповідають закону та умовам кредитного договору.

Встановлено, що постановляючи оскаржуване рішення, судом допущено порушення норм процесуального права в частині належного повідомлення ОСОБА_4, оскільки повернення Хмельницькому міськрайонному суду судової повістки з відміткою поштового відділення м. Хмельницького «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 24) не є належним повідомленням відповідача про день і час розгляду справи. А відповідно до ч. 2 ст. 6 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи.

Тому оскаржуване рішення підлягає до скасування з підстав порушення норм процесуального права щодо неналежного повідомлення відповідача ОСОБА_4, оскільки останній, крім інших доводів, обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Встановлено, що 29 лютого 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11308282000 (надалі Кредитний договір), згідно умов якого банк надав відповідачу кредит (грошові кошти) у сумі 37900 доларів США, а ОСОБА_4 зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до Договору, але у будь - якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 27.02.2015 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.п. 1.1, 1.2. Кредитного договору). (а.с.9-13).

Згідно п.п. 1.3.1, 1.3.2 Кредитного договору сторони погодили, що за використання кредитних коштів протягом 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється в розмірі 14% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов Договору. У випадку, якщо Банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов Договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці. Сторони домовились, що за умовами договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки.

В силу п. 4.1. Кредитного договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов’язань, зокрема термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій позичальник сплачує Банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті.

Відповідно до пункту 3.1.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов’язань за Договором строком більше ніж на один місяць Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту згідно вимог Договору та/або Кредитного Договору та сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення в порядку визначеному розділом 6 Договору.

Також встановлено, що в забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника по вказаному Кредитному договору 29.02.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_5 було укладено договір поруки №184420, відповідно до умов якого остання зобов'язалась перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ОСОБА_4 зобов'язань за Кредитним договором №11308282000 від 29.02.2008 року, як існуючих на момент укладення цього договору, так і тих, які можуть виникнути в майбутньому (п. 1.1., 1.4 договору поруки) (а.с. 16).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

В силу положень ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Колегія суддів вважає, що з підстав неналежного виконання відповідачами своїх обов’язків по поверненню кредитних коштів, кредитна заборгованість останніх станом на 11.02.2015 року складає 109963,14 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ 2578635 грн. 63 коп., з яких: 35947,62 доларів США – заборгованість по тілу кредиту; 74015,52 доларів США – заборгованість по процентам та 592199 грн.84 коп. пені, з яких 205775,41 грн. – пеня за прострочення сплати тіла кредиту та 386424,43 грн. – пеня за прострочення сплати процентів.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи 2н-6898/08 за заявою АКІБ «УкрСиббанк» про видачу судового наказу 19 грудня 2008 року Хмельницьким міськрайонним судом було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 231 828,13 грн. І зазначений судовий наказ за заявою ОСОБА_4 від 28 січня 2009 року скасований ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 03 лютого 2009 року.

Відповідно до матеріалів справи про видачу судового наказу (а.с.23,24) позивачем позичальнику та поручителю направлялися вимоги відповідно за №579 та №580 від 12.09.2008 року щодо погашення простроченої заборгованості протягом 31 календарного дня з дати одержання повідомлення, а при неусуненні вказаного порушення на 32 день з дня отримання вимоги - сплатити заборгованість по кредиту в повному обсязі і сплатити нараховані проценти, що разом на 12.08.2008 року становить 1715,66 доларів США.

Як слідує із вищевикладеного Банк, використовуючи своє право, передбачене п. 3.1.2 п. 3.1 кредитного договору, вимагав від позичальника та поручителя дострокового повернення всієї наданої суми кредиту та сплати відсотків і пені за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту в цілому.

Як вбачається із апеляційної скарги ОСОБА_4, останній зазначав, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без його належного повідомлення та без його участі у зв'язку з чим він не зміг скористатись своїм правом на подання заяви про застосування строків позовної давності. Разом з тим, апелянт і в апеляційній скарзі зазначав та в засіданні суду апеляційної інстанції наполягав на застосуванні судом строку позовної давності до спірних правовідносин, оскільки позивач про порушене своє право дізнався у 2008 році, а звернувся до суду у березні 2015 року.

Відповідно до п.п. 58, 59 постанови ОСОБА_9 Верховного Суду від 17.04.2018 року по справі №200/11343/14-ц той факт, що відповідач, який не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування строків позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції.

З огляду на вказане з метою ефективного гарантування права на справедливий суд ОСОБА_9 Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 30 вересня 2015 року у справі №6-780цс15 та від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374цс17.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» до задоволення не підлягають з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Частинами першою, п’ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Встановлено, що направляючи заяви відповідачам (за №579 та №580 від 12.09.2008 року), Банк змінив термін повернення кредиту і такою датою вважається 32-й календарний день з дня одержання позичальником вимоги про сплату кредитної заборгованості. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 отримав зазначену заяву 01.10.2008 року і строк позовної давності підлягав до обрахування із 01.11.2008 року.

Разом з тим, ч.2 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Враховуючи, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні так і шляхом видачі судового наказу, як особливої форми судового рішення, поданням ПАТ «УкрСиббанк» до Хмельницького міськрайонного суду 18.12.2008 року заяви про видачу судового наказу в порядку передбаченому розділом ІІ ЦПК України, було перервано перебіг строку позовної давності.

З огляду на вказане, відповідно до правил ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності почав обраховуватися заново з 03.02.2009 року з дати постановлення Хмельницьким міськрайонним судом ухвали про скасування судового наказу від 19.12.2008 року. А, як вбачається із матеріалів справи, ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором лише 02.03.2015 року, тобто поза межами строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду від 01 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 липня 2018 року.

Судді: (підпис) ОСОБА_1

(підпис) ОСОБА_2

(підпис) ОСОБА_3

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк