Ухвала суду № 75416271, 19.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1039/18Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

ОСОБА_2

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю секретаря: Матюхи В.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 квітня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_6) до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У січні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з вказаним позовом до відповідачки, посилаючись на те, що у неї виникла заборгованість за укладеним між ними договором кредиту в сумі 66 689 грн. 48 коп.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 02 жовтня 2012 року між банком та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 4 800 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30,00 процентів на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме, надало позичальнику кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідачка зобов'язань з погашення кредиту та відсотків не виконала, у зв'язку із чим станом на 31 грудня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 66 689 грн. 48 коп., яка складається з: 4 901 грн. 32 коп. - заборгованість за кредитом; 54 936 грн. 28 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 200 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею та комісією; а також 500 грн 00 коп. - штраф (фіксована частина) та 3 251 грн. 88 коп. - штраф (процентна складова).

У зв’язку з цим, банк просив стягнути з відповідачки зазначену суму заборгованості, а також судові витрати.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 квітня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Банку заборгованість у розмірі 66 689 грн. 48 коп. за кредитним договором № б/н від 02.10.2012 року та судові витрати в розмірі 1 762 грн.

Розглядаючи позов в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів наданих позивачем, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, тому підлягають до задоволення.

ОСОБА_5 оскаржила рішення в апеляційному порядку, посилаючись на незаконність рішення, порушення норм процесуального та матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неправомірно розглянув справу в порядку спрощеного провадження, оскільки позивач з такою заявою не звертався. Крім того, ухвала про відкриття провадження направлена судом зі значним запізненням, отримана відповідачкою 19.04.2018 року, тобто після ухвалення рішення від 10.04.2018 року. Тому ОСОБА_5 була позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права.

При вирішенні позовних вимог суд не з’ясував, що позивач не надав доказів про те, на яких умовах ОСОБА_6 видав платіжну картку.

Крім того, апелянтка не погоджується з порядком та розміром нарахування процентів. Пунктом 1.1.5.21 ОСОБА_7 та Правил надання банківських послуг передбачено, що на прострочену суму кредиту нараховується пеня. В період нарахування пені на всю суму заборгованості по кредитному договору проценти не нараховуються.

Загальний розмір процентів за користування кредитом на момент подання позову, за підрахунком відповідачки, повинен складати 7 180 грн. 94 коп., а не 54 936 грн. 28 коп. як нарахував ОСОБА_6.

Також позивач не надав доказів правомірності одностороннього підвищення відсоткової ставки за користування кредитом. Про зміну тарифів, в тому числі, процентів ОСОБА_5 не була повідомлена. За таких обставин, вимоги банку про стягнення процентів у розмірі, що перевищує 30% річних, є незаконними. Крім того, стягнення можливе в межах трирічного строку.

ОСОБА_7 договору передбачають сплату процентів за користування тілом кредиту, а також нарахування подвійного розміру процентів у разі прострочення погашення кредиту. Тобто нарахування подвійних процентів є відповідальністю за порушення зобов’язаня. Враховуючи конституційні принципи щодо неможливості подвійної відповідальності, стягненню підлягає лише пеня в доведеному позивачем розмірі в межах одного року.

Позивач разом з пенею просив стягнути і штраф, що також є одночасним застосуванням цивільно-правової відповідальності за одне і те ж порушене зобов’язання.

Апелянтка також зазначає, що позивач безпідставно нарахував комісію.

Крім того, відповідачка не підписувала наведені позивачем ОСОБА_7 та правила надання банківських послуг. Позивач не доказав, що ОСОБА_7 та правила, на які він посилається, є складовою укладеного між сторонами договору.

Також ОСОБА_5 просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності. Позивач вказував, що прострочка за тілом кредиту виникла з 31.07.2014 року, за процентами – з 24.05.2014 року. А банк звернувся з позовом лише на початку 2018 року, тобто з пропущенням строку позовної давності.

Таким чином, відповідачка визнає, що вона мала зобов’язання по погашенню тіла кредиту в розмірі 4 901 грн. 32 коп. та по сплаті процентів в розмірі 7 180 грн. 94 коп., а всього 12 082 грн. 26 коп. Згідно з розрахунками позивача в рахунок погашення кредиту було зараховано 2 770 грн. Отже, заборгованість перед банком становить 9 312 грн. 26 коп.

Але у зв’язку з пропущенням строку позовної давності, на думку ОСОБА_5, у позові слід відмовити. З заявою про застосування наслідків спливу строку позовної давності відповідачка не встигла звернутись до суду першої інстанції у зв’язку з процесуальними порушеннями, допущеними судом.

З огляду на викладені обставини, апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Незважаючи на малозначність справи, враховуючи принцип доступу до правосуддя та диспозитивності цивільного процесу, а також те, що відповідачка була позбавлена можливості подати клопотання, відзиви та заперечення в суді першої інстанції, апеляційний суд ухвалив проводити розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить до висновку, що скарга підлягає лише частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

За змістом пункту 1 частини другої ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи 02 жовтня 2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_5 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання (відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України), де вказано, що заява разом з пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг (а.с. 6).

02 жовтня 2012 року ОСОБА_5 підписала анкету-заяву про приєднання до ОСОБА_7 та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, надала свою згоду, що її заява з «Пам’яткою клієнта», «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» становлять Договір про надання банківських послуг. (а.с. 5).

Остання також засвідчила, що ознайомилась з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді.

Також в судовому засідання відповідачка підтвердила факт отримання кредиту на вказану суму на платіжну картку та факт користування цією карткою.

Відповідно до п. 1.1.7.12 ОСОБА_7 та правил надання банківських послуг ( далі – ОСОБА_7 та правил) договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Згідно з п. 2.1.1.12.6 ОСОБА_7 та правил, зокрема, за користування платіжною карткою, банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому тарифами банку.

Відповідно до п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 ОСОБА_7 та правил, кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Пунктом 2.1.1.5.5 вказаних умов та правил встановлено, що позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1.1.7.6 представлених ОСОБА_7 та правил, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500,0 грн. + 5% від суми заборгованості по кредиту з врахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій.

Згідно п. 1.1.2.6. ОСОБА_7 та правил у разі невиконання зобов’язань за договором, на вимогу банку позичальник має виконати зобов’язання з повернення кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ч. 1 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти ( ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

На момент звернення з позовом заборгованість за кредитом не погашена.

Колегія суддів погоджується з розрахунками, наданими Банком (а.с. 4-5). Інших розрахунків заборгованості в матеріалах справи немає.

З наведеного Банком розрахунку заборгованості вбачається, що протягом періоду дії договору кредиту між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою, остання здійснювала операції зі зняття коштів та погашення кредиту. Останній платіж по погашенню кредиту було здійснено ОСОБА_5 15 травня 2015 року на суму 500 грн.

Згідно з розрахунком Банку станом на 31 грудня 2017 року ОСОБА_5 має заборгованість у розмірі 66 689 грн. 48 коп., яка складається з: 4 901 грн. 32 коп. - заборгованість за кредитом; 54 936 грн. 28 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 200 грн. 00 коп. - заборгованість за пенею та комісією; а також 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина) та 3 251 грн. 88 коп. - штраф (процентна складова).

На підставі приведених вище доводів колегія суддів не вбачає підстав для відмови в позовних вимогах Банку стосовно стягнення з відповідача заборгованості за кредитом.

Посилання відповідачки на порушення судом процесуальних норм щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без окремого клопотання позивача про такий розгляд, не є обґрунтованими з огляду на таке.

За правилом пункту 1 частини другої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року - 1 762 гривень.

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правилами пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. В такому випадку, клопотання позивача про розгляд малозначної справи в порядку спрощеного провадження не вимагається.

Також непереконливими є посилання в апеляційній скарзі на неправильність нарахування процентів по кредитному договору. Колегія суддів вважає наданий Банком розрахунок цілком обґрунтованим і кладе в основу рішення. Крім того відповідачка не надала належний розрахунок заборгованості.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо спливу строку позовної давності. В судовому засіданні встановлено, що останнє погашення кредиту відповідачкою було здійснене 15 травня 2015 року. Отже строк позовної давності не сплив.

Що стосується стягнення з відповідачки суми пені та комісії, то суд виходить із такого.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Стягнення неустойки (штрафу, пені) за ст. 549 ЦК України є видом цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання грошових зобов’язань.

Згідно з п. 2.1.1.7.6 ОСОБА_7 надання банківських послуг передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

У той самий час, умовами кредитного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом

Враховуючи вищевикладене, положення статті 549 ЦК України, статті 61 Конституції України, слід дійти висновку що, одночасне нарахування штрафу і пені як виду цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення (строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором) суперечить конституційному принципу заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Отже, одночасне нарахування штрафу і пені суперечить закону, оскільки законодавством заборонено застосування подвійної юридичної відповідальності за одне і те саме порушення.

До того ж, в суму 3200 грн., окрім пені включено сплата комісії.

Надаючи оцінку правомірності нарахування комісії, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Отже, нарахування банком комісії по обслуговуванню клієнта є незаконним.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16.

З цих міркувань, колегія суддів вважає, що нарахування пені та комісії за послуги, що супроводжують кредит, є неправомірними і не підлягають стягненню з боржника.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 4901 грн. 32 коп., заборгованості по процентам 54936 грн. 28 коп., та штрафу 500 грн. 00 коп. (фіксована частина) + 5% від суми позову (процентна складова) в розмірі 3151 грн. 88 коп., а всього 63489 грн. 48 коп. (4901,32 + 54936,28 + 500 + 5%(4901,32 + 54936,28 + 500).

Суму штрафу (процентна складова) суд підрахував самостійно на підставі наданих розрахунків Банку.

За таких обставин, у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, рішення міськрайонного суду підлягає зміні зі зменшенням суми заборгованості, яка підлягає стягненню та відповідним перерозподілом судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені на 95,2% то з ОСОБА_5 необхідно стягнути 1677 грн. 42 коп. судового збору на користь позивача та 93 грн. 03 коп. з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 35, 258, 376, 381-384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 квітня 2018 року – змінити, зменшивши розмір стягненої з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 банк «ПриватБанк» суми заборгованості за кредитним договором з 66 689 грн. 48 коп. до 63 489 грн. 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 банк «ПриватБанк» судові витрати відповідно до частини задоволених позовних вимог в розмірі 1 677 грн. 42 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ОСОБА_6 банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5 судові витрати відповідно до частини задоволених позовних вимог в розмірі 93 грн. 03 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 20 липня 2018 року.

Судді