Постанова № 75416087, 18.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/867/18 Головуючий у І інстанції Категорія: на ухвалу ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

головуючого Фетісової Т.Л.

суддів Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В.

секретар Анкудінов О.І.

учасники справи:

заявник – ПП «Родинний сад»,

стягувач - ОСОБА_3,

заінтересована особа - Лисянський РВ ДВС ГТУ юстиції у Черкаській області,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ПП «Родинний сад» на ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 14.03.2018 (постановлену о 18 год. 00 хв. в залі судових засідань Лисянського районного суду, суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1, повну ухвалу складено 14.03.2018) у цивільній справі за заявою ПП «Родинний сад», стягувач - ОСОБА_3, заінтересована особа - Лисянський РВ ДВС ГТУ юстиції у Черкаській області, про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, :

в с т а н о в и в :

28.09.2017 ПП «Родинний сад» звернулося до суду із заявою, якою просило визнати виконавчий лист №2/2311/23, виданий 27.02.2013 Лисянським районним судом Черкаської області у справі № 2/2311/23/11, про стягнення з ПП «Родиний сад» на користь ОСОБА_3 заборгованості на загальну суму 133 326,39 грн., таким, що не підлягає виконанню.

В обгрунтування вказано на те, що на виконанні у ВДВС Лисянського РУЮ у Черкаській області знаходиться зведене виконавче провадження №52129157, яке було об’єднане 30.06.2016, на загальну суму 210 262,49 грн. До цього зведеного виконавчого провадження входить чотири виконавчі листи, а саме:

- виконавчий лист №2/2311/23, виданий 27.02.2013 Лисянським районним судом Черкаської області, про стягнення з ПП «Родинний сад» на користь ОСОБА_3 заборгованості на загальну суму 133 326,39 грн.(ЄДРВП №36888770);

- виконавчий лист №2/700/13/15, виданий 18.06.2015 Лисянським районним судом Черкаської області, про стягнення з ПП «Родинний сад» на користь ОСОБА_3 заборгованості на загальну суму 38 940,14 грн. (ЄДРВП №47938473);

- виконавчий лист №2/700/860/15, виданий 14.03.2016 Лисянським районним судом Черкаської області, про стягнення з ПП «Родинний сад» на користь ОСОБА_3 заборгованості на загальну суму 453,90 грн. (ЄДРВП №50628304);

- виконавчий лист №2/700/860/15, виданий 14.03.2016 Лисянським районним судом Черкаської області, про стягнення з ПП «Родинний сад» на користь ОСОБА_3 заборгованості на загальну суму 37 542,06 грн. (ЄДРВП №50628550).

За весь період примусового виконання вказаних вище виконавчих листів на загальну суму 210262,49 грн. погашені кошти в такому розмірі:

- 4917,59 грн. списано ВДВС Лисянського РУЮ з поточного рахунку ПП;

- 172 000,00 грн. сплачено безпосередньо стягувачу ОСОБА_3, що підтверджується видатковим касовим ордером від 04.11.2016, який підписаний особисто стягувачем;

- 38000,00 грн. сплачено ПП на відповідний рахунок ВДВС Лисянського РУЮ, що підтверджується квитанцією, яка міститься у матеріалах справи.

Отже, 07.11.2016 ПП «Родинний сад» сплатило у повному обсязі виконавчий збір у розмірі 17 324,61 грн., що підтверджується відповідною квитанцією банку.

Таким чином ПП «Родинний сад» повністю погасило борг перед стягувачем та ВДВС Лисянського РУЮ на загальну суму 232 242,20 грн. Проте ВДВС не здійснив дій щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, чим порушено права підприємства.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 14.03.2018 зазначену заяву боржника залишено без задоволення.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, боржник подав 14.04.2018 через відділення поштового зв‘язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить про її скасування та задоволення вимог заяви, мотивуючи про те, що у матеріалах справи наявні докази про повне погашення боргу підприємством у зведеному виконавчому провадженні, що визнає стягувач згідно листа від 04.11.2016, чого суд не врахував. Суд невірно застосував положення п.13.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, оскільки вказана правова норма не забороняє погасити заборгованість безпосередньо стягувачу. Суд не врахував, що зобов‘язання між сторонами виконавчого провадження припинилися їх належним виконанням на підставі ст. 599 ЦК України. Суд не врахував надані заявником докази погашення заборгованості – відповідні бухгалтерські документи. Заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню не є вимогою про винесення ДВС постанови про закінчення виконавчого провадження. Факт виконання судових рішень встановлено ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29.08.2017. Заява стягувача про примусове написання заяви про виконання перед ним зобов‘язань не спростовує відомості відповідних бухгалтерських документів.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що у ВДВС Лисянського РУЮ у Черкаській області знаходиться зведене виконавче провадження №52129157, об’єднане 30.06.2016, на загальну суму 210 262,49 грн., а з урахування виконавчого збору та виконавчих дій - 231 538,72 грн.

До цього зведеного виконавчого провадження входить чотири виконавчі листи, а саме:

- виконавчий лист №2/2311/23, виданий 27.02.2013 Лисянським районним судом Черкаської області, про стягнення з ПП «Родинний сад» на користь ОСОБА_3 заборгованості на загальну суму 133 326,39 грн.(ЄДРВП №36888770);

- виконавчий лист №2/700/13/15, виданий 18.06.2015 Лисянським районним судом Черкаської області, про стягнення з ПП «Родинний сад» на користь ОСОБА_3 заборгованості на загальну суму 38 940,14 грн. (ЄДРВП №47938473);

- виконавчий лист №2/700/860/15, виданий 14.03.2016 Лисянським районним судом Черкаської області, про стягнення з ПП «Родинний сад» на користь ОСОБА_3 заборгованості на загальну суму 453,90 грн. (ЄДРВП №50628304);

- виконавчий лист №2/700/860/15, виданий 14.03.2016 Лисянським районним судом Черкаської області, про стягнення з ПП «Родинний сад» на користь ОСОБА_3 заборгованості на загальну суму 37 542,06 грн. (ЄДРВП №50628550).

Заявник зазначає, що за весь період примусового виконання вказаних вище виконавчих документів на загальну суму боргу в розмірі 210262,49 грн. сплачено такі кошти:

- 4917,59 грн. списано ВДВС Лисянського РУЮ з поточного рахунку ПП;

- 172 000,00 грн. сплачено безпосередньо стягувачу ОСОБА_3, що підтверджується видатковим касовим ордером від 04.11.2016, який підписаний особисто стягувачем;

- 38000,00 грн. сплачено ПП на відповідний рахунок ВДВС Лисянського РУЮ, що підтверджується квитанцією, яка міститься у матеріалах справи.

Вказане, на думку заявника, свідчить про повне та належне виконання ним своїх зобов‘язань перед стягувачем у виконавчому провадженні, що тягне за собою, як наслідок, визнання відповідного виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Однак з правильністю таких тверджень апеляційний суд не погоджується.

Так питання щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, регламентовано ч.2 ст.432 ЦПК України, за положеннями якої суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені положеннями ЗУ «Про виконавче провадження».

Статтею 25 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Стосовно примусового виконання рішень, то відповідно до норм ч.1 ст.27 ЗУ «Про виконавче провадження» воно починається на наступний день після закінчення відповідних строків повного виконання зобов’язань, у разі ненадання божником у вказані строки, документального підтвердження повного виконання ним рішення.

У пункті 13.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, визначено, що органи ДВС мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів на їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

Згідно із п.п.13.1,13.2 Наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» органи ДВС мають відповідні рахунки в органах Державної казначейської служби України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті.

Не допускається видача та переказ стягнутих державним виконавцем сум стягувачам без зарахування на депозитний рахунок ДВС.

При розгляді справи за скаргою ПП «Родинний сад» на бездіяльність в.о. начальника відділу ДВС Лисянського РУЮ у Черкаській області ОСОБА_4 ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29.08.2017 встановлено, що рішення суду боржником ПП «Родинний сад» виконано 04.11.2016, тобто вже після спливу строку на добровільне виконання зобов’язань, про що було повідомлено ВДВС Лисянського РУЮ Черкаської області заявою від 04.11.2016 про те, що ПП «Родинний сад» погасило заборгованість перед стягувачем ОСОБА_3 у повному обсязі по зведеному виконавчому провадженню №52129157.

При цьому в порушення вищенаведених вимог законодавства, боржник не перерахував кошти для погашення заборгованості перед ОСОБА_3 за виконавчими листами на відповідний рахунок ДВС, а самостійно погасив борг перед стягувачем після спливу строку, визначеного законом для добровільного виконання рішення.

Крім того, згідно матеріалів справи, 14.11.2016 від стягувача ОСОБА_3 надійшла заява про те, що заяву від 04.11.2016 про погашення боржником ПП «Родинний сад» заборгованості перед ним за всіма виконавчими листами він просить вважати не дійсною та залишити без розгляду, оскільки її написано під тиском.

Таким чином, враховуючи встановлені у справі фактичні обставини а також вищенаведені норми законодавства, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що вимоги заяви у цій справі про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є необґрунтованими, адже після спливу строку на добровільне виконання судового рішення, що має місце в даному випадку, боржник має вчиняти погашення заборгованості згідно процедури, визначеної ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, тобто з урахуванням сплати виконавчого збору та погашення боргу шляхом внесення коштів на депозитний рахунок ДВС.

Апеляційний суд відхиляє апеляційні доводи про те, що у матеріалах справи наявні докази про повне погашення боргу підприємством у зведеному виконавчому провадженні, що визнає стягувач згідно листа від 04.11.2016, адже вказаний лист стягувачем відкликано згідно його заяви від 14.11.2016.

Крім того, заявником не надано суду доказів того, що кошти в сумі 172000,00 грн., які боржник ніби то сплатив стягувачу згідно видаткового касового ордеру від 04.11.2016 (а.с.22) перебували на рахунку підприємства, знімалися з нього, були одержані в банку готівкою тощо, що необхідне для підтвердження факту погашення боргу, адже стягувач ставить під сумнів факт їх одержання від боржника.

Не можна погодитися з апеляційними доводами про те, що суд невірно застосував положення п.13.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки вказана правова норма не забороняє погасити заборгованість безпосередньо стягувачу. Тут слід врахувати, що після відкриття виконавчого провадження та закінчення строку на добровільне виконання рішення погашення боргу має здійснюватися саме шляхом внесення коштів на депозитний рахунок ДВС для їх подальшого перерахування стягувачу з відрахуванням відповідного виконавчого збору.

Апеляційний суд відхиляє всі апеляційні доводи з посиланням на те, що зобов‘язання між сторонами виконавчого провадження припинилися їх належним виконанням, адже відповідних доказів про повне погашення боргу у встановленому законодавством порядку суду надано не було, чим порушено положення ч.1 ст.81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Апеляційні доводи про те, що заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню не є вимогою про винесення ДВС постанови про закінчення виконавчого провадження у даному випадку не стосуються предмету доказування у цій справі, адже заявнику необхідно довести наявність підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, встановлених ч.2 ст.432 ЦПК України, а не про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження згідно положень ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».

Апеляційний суд оцінює критично апеляційні доводи з посилання на те, що факт виконання судових рішень встановлено ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29.08.2017, адже такого факту встановлено не було. Натомість суд вказав про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження у зв‘язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Слід врахувати, що зазначена підстава, у встановленні якої апеляційний суд Черкаської області в своєму рішенні від 29.08.2017 суд відмовив, кореспондується з доводами заявника у даній справі про повне погашення заборгованості перед стягувачем.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 14.03.2018 у цій справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 432 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 14.03.2018 у цивільній справі за заявою ПП «Родинний сад», стягувач - ОСОБА_3, заінтересована особа - Лисянський РВ ДВС ГТУ юстиції у Черкаській області, про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню – залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, що подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 19 липня 2018.

Головуючий

Судді