Постанова № 75412631, 18.07.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 року

м. Рівне

Справа № 562/2593/17

Провадження № 22-ц/787/1153/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді : Гордійчук С. О.,

суддів: Ковальчук Н.М., Боймиструка С.В.

секретар судового засідання: Брикса Ю.Ю.

учасники справи:

позивач : ОСОБА_1

відповідач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах"

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу голови Правління Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2018 року, ухваленого в складі судді Чорного І.А., дата складання повного тексту судового рішення не вказана, у справі №562/2593/17,

в с т а н о в и в :

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" про захист прав споживача, стягнення страхової суми, відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивувала тим, що 27 лютого 2015 року між ПрАТ «СК «Інгосстрах» (Страховик) та її внуком ОСОБА_3 (Страхувальник) , укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків №LV4BNS-151R3VL. 30 серпня 2015 року її онук, ОСОБА_3, помер через влив електричного струму (ураження електричним струмом). Згідно умов Договору наступив страховий випадок, страхова сума становить 125000 грн. Зазначила, що після смерті онука вона є спадкоємцем за законом та вчасно прийняла спадщину. Вважає, що Страховик зобов’язаний сплатити їй, як спадкоємцю, страхове відшкодування в розмірі 125 000 грн., у зв’язку із чим звернулася до відповідача із письмовою заявою про страхову виплату, однак у задоволенні цієї заяви їй було відмовлено. Таку відмову вважає неправомірною та безпідставною просила суд про задоволення її позову.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" про захист прав споживача, стягнення страхової суми, відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" на користь ОСОБА_1 страхову суму в розмірі 125 00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про судовий збір.

Рішення суду мотивовано тим, що смерть застрахованої особи ОСОБА_3 настала внаслідок нещасного випадку в зв’язку з вливом електричного струму на території смт. Курдюмівка, м. Дзержинськ, Донецької області, яка не відноситься до зони військових дій (бойових конфліктів) та не є місцевістю, де офіційно оголошений надзвичайний стан. Належних доказів протиправності дій застрахованої особи, відповідачем не надано, а судом таких доказів не здобуто, а тому заявлені вимоги в частині стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 125000 грн. є обгрунтованими.

У апеляційній скарзі, поданій 18 травня 2018 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення страхового відшкодування в сумі 125000,00 грн. посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення у вказаній частині скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував умови пп.3 п. 4.2. договору страхування, згідно якого не визнається страховим випадком смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, внаслідок вчинення або спроби вчинення застрахованою особою протиправних дій. Судом не досліджено лист заступника директора військово-медичного департаменту Міністерства оборони України №249/3/3717 від 15 червня 2016 року, яким встановлено, що лейтенант ОСОБА_3 перебуваючи в районі проведення антитерористичної операції, серед ночі самовільно залишив місце розташування взводного опорного пункту, а в подальшому його тіло було виявлено біля залізничної колії в районі населеного пункту Курдюмівка, що свідчить про те, що ОСОБА_3 як військовослужбовець вчинив протиправні дії залишивши місце служби за що передбачена відповідальність ст. 407 Кримінального кодексу України.

Вважає передчасними посилання суду на зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», яким до переліку населених пунктів включено смт. Курдюмівку Донецької області, та висновок суду про те, що вказаний населений пункт не відноситьсь до зони військових дій (бойових конфліктів) та не є місцевістю, де офіційно оголошений надзвичайний стан, оскільки постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року, залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року по справі № 826/18330/14 вказане розпорядження визнано нечинним.

Зазначає, що суд не звернув увагу на наявність розпорядження КМ України № 1275-р від 02 грудня 2015 року, яким підтверджено, що у період з 14 квітня 2014 року по 02 грудня 2015 року на території смт. Курдюмівки Донецької області здійснювалась антитерористична операція, та не дослідив, що станом на день смерті ОСОБА_3 перебував на території яку згодом визнано територією збройного конфлікту.

Вказує, що в п. 12.2 вказаного договору страхування сторони погодили, що його дія не поширюється на території, які офіційно визнані зонами військових дій (збройних конфліктів).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення. Вказує, що факту вчинення померлим протиправних дій не встановлено, а тому вона має право на виплату страхового відшкодування як спадкоємець за законом після смерті онука ОСОБА_3

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Убачається, що 27 лютого 2015 року між 3 та ПрАТ«СК «Інгосстрах» ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків №LV4BNS-151R3VL, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов’язані з життям, здоров’ям та працездатністю застрахованої особи (а.с. 7).

Застрахована особа – ОСОБА_3 перебував на службі у військовій частині В 4750, що стверджується копіями долучених до матеріалів справи довідок.

30 серпня 2015 року ОСОБА_3 загинув, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ГЮ №181260, виданого 03 вересня 2015 року виконкомом Богдашівської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, актовий запис №28, місце смерті смт. Курдюмівка, м. Дзержинськ, Донецької області.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 145 від 01 вересня 2015 року причиною смерті є шок, вплив електричного струму.

Страховик зобов’язався у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачеві, а страхувальник зобов’язався своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови Договору і Правил страхування (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору, страховими випадками згідно цього Договору і Правил страхування є наступні події, які сталися внаслідок нещасного випадку, який мав місце під час дії Договору страхування, та підтверджені документами, виданими компетентними органами у встановленому законодавством порядку (медичним закладом, судом тощо):

Згідно розділу 3 Договору, Вигодонабувачем за цим Договором є Застрахована особа, зазначена в п. 5 Договору ОСОБА_3, страхова сума становить 125000 грн.

Відповідно до п.12.2 Договору, його дія не поширюється на території, які офіційно визнані зонами військових дій (бойових конфліктів), місцевості, де офіційно об’явлений надзвичайний стан або загрозу стихійного лиха, які визнано зонами відчуження внаслідок аварії на ЧАЕС.

Згідно із ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Положення цієї статті кореспондується з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», за змістом якої договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, а страховим випадком подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі ст. 988 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про страхування» обов’язок страховика здійснити страхове відшкодування виникає лише у разі настання страхового випадку.

Тобто, положення наведених норм права нерозривно пов’язують момент виникнення обов’язку страховика щодо здійснення виплати страхової суми із настанням страхового випадку. Настання події, яка може належати до страхових ризиків, але згідно з умовами договору страхування є виключенням зі страхових випадків, не породжує обов’язку страховика щодо виплати страхового відшкодування.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» введено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, за змістом частини першої статті 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Частиною другою зазначеної статті встановлено, що територія проведення антитерористичної операції це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У подальшому, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р і від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено смт. Курдюмівка м. Дзержинськ, Донецької області.

Станом на момент вирішення справи по суті Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053» втратили чинність на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», вказаний перелік є чинним та не скасованим.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства смт. Курдюмівка, на території якого стався нещасний випадок із застрахованою особою, є частиною території України де триває антитерористична операція.

З огляду на проведення антитерористичної операції на сході України, у тому числі за місцем нещасного випадку, та з урахуванням договірних положень, якими не визнаються страховими випадками події, що сталися на території проведення антитерористичної операції, бойових дій або військових конфліктів, заявлена страхувальником подія не може бути визнана страховим випадком, а тому не породжує обов’язку страховика щодо виплати страхового відшкодування.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-1237гс15 від 27 січня 2016 року.

Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, наданим суду доказам дана не належна правова оцінка.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.367, 368, 376, 381-384,390 ЦПК України, Апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу голови Правління Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" про захист прав споживача, стягнення страхової суми, відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 20 липня 2018 року.

Головуючий: Судді: