Рішення № 75412197, 19.07.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3524/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 року м.Рівне

Рівненський міський суд в складі судді Бердія М.А.,

при секретарі Кирийчук Н.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала з підстав викладених у заяві про збільшення позовних вимог. просить суд стягнути з ПрАТ «Рівнеазот» на користь ОСОБА_2 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 8345 грн. 66 коп., яка станом на 18 липня 2018 року їй не виплачена та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 45 088 грн. 42 коп.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, до початку судового засідання подав до суду відзив на позовну заяву, вказавши, що позовні вимоги ОСОБА_2 визнає в частині стягнення заробітної плати в розмірі 8345, 66 грн., однак не визнає позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вважає їх безпідставними, з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в якому посилається на відсутність вини відповідача щодо несвоєчасного виконання своїх зобов’язань перед позивачем по виплаті заробітної плати. Вказує на те, що ПрАТ «Рівнеазот», порушуючи строки розрахунку зі звільненими працівниками, діє у стані крайньої необхідності, що обумовлюється наявністю заборгованості РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» перед ПрАТ «Рівнеазот» за утримання очисних споруд, призупинення дії антидемпінгових мит на імпорт російських добрив Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі, тощо. Крім того, до початку судового засідання представник відповідача ОСОБА_4 подав до суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши представників позивача ОСОБА_1, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:

Як було встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_2 працювала в ПрАТ «Рівнеазот».

Наказом № 2325-ВК від 23 серпня 2017 року позивач була звільнена з роботи з 28 серпня 2017 року за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв»язку з невиконанням власником законодавства про працю. При звільненні з роботи заробітна плата за період з лютого 2017 року по червень 2017 року в сумі 8345,66 грн. їй не виплачена.

Відповідно до довідки ПрАТ «Рівнеазот» №1645 від 01 червня 2018 року про суми, які належать до виплати при звільненні, позивачу належить до виплати заробітна плата за період з лютого 2017 року по червень 2017 року в розмірі 8345,66 грн. Як вказує позивач у своєму позові, заборгованість по заробітній платі станом на день подачі позову до суду їй не виплачена. У зв"язку з чим вимоги позивача у частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати підлягають до задоволення на суму, зазначену в довідці.

Відповідно до вимог ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини по невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до роз’яснень, наведених у пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За встановлених по справі обставин, суд визнає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України у розмірі 45088, 42 грн. згідно поданого позивачем розрахунку.

Що стосується вини відповідача, суд враховує, що саме на відповідача покладається обов"язок доведення відсутності вини у затримці розрахунку при звільненні. Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що невиплата позивачу при звільненні всіх належних йому сум мала місце не з вини відповідача.

Посилання представника відповідача на те, що ПрАТ «Рівнеазот», порушуючи строки розрахунку зі звільненими працівниками, діє у стані крайньої необхідності, не заслуговують на увагу.

Вчинення дій у стані крайньої необхідності передбачає вчинення їх для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Обставини, які б свідчили про дії відповідача у стані крайньої необхідності представником відповідача не наведені і судом такі обставини не встановлені.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн., за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за категорією спорів про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, то з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 704,80 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 (Рівненська обл., Рівненський р-н, с.Городок, вул. Ткача, 40, РНОКПП НОМЕР_1) до Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (м. Рівне-17, код ЗКПО 05607824) про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задоволити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_2 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 8345 грн. 66 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 45 088 грн. 42 коп.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» 704 грн. 80 коп. судового збору в дохід держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рівненського міського суду Бердій М.А.