Рішення № 75411271, 17.07.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/9204/18

Провадження №2/521/3288/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«17» липня 2018 року місто Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Целуха А.П.,

при секретарі судового засідання – Корнієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Військова частина А1785, польова пошта В3593,про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, –

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із зазначеною позовною заявою, обґрунтовуючи вимоги тим, що внаслідок незаконних дій органів досудового слідства і прокуратури протягом шести місяців, йому було завдано матеріальної та моральної шкоди, що виразилось у незаконному затриманні, притягненні до кримінальної відповідальності та обранні запобіжного заходу за наступних обставин: 01 червня 2016 року ОСОБА_1 уклав контракт на проходження військової служби з Збройними Силами України, та з 13 січня 2017 року проходить військову службу на посаді головного сержанта з матеріального забезпечення автомобільної роти військової частини А1785, польова пошта В3593, у військовому званні старшого сержанта.

Зазначав, що 17 липня 2017 року за місцем мешкання позивача ОСОБА_1 АДРЕСА_1 та у гаражі № 14, що знаходиться по вул. Кордонній 90 у м. Одесі та перебуває у володінні позивача ОСОБА_1, були виявлені речі, цивільний обіг яких заборонено чинним законодавством, внаслідок чого Хмельницьким ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП України в Одеській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні від 17 липня 2017 року №12017161470001691 за ч. 1 ст. 263 КК України. Стверджував, що 18 липня 2017 року позивача ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та направлено до ІТТ ГУНП України в Одеській області, де він утримувався до 20 липня 2017 року включно.

19 липня 2017 року позивача ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. 20 липня 2017 року, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеса у відношенні ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати житло у період часу з 20 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв., строком на 2 місяці, в зв'язку з чим він припинив виконання службових обов’язків та був виведений у розпорядження командира військової частини А1785.

На підставі викладеного, відповідно до наказу командира військової частини А1785 від 20 липня 2017 року №168, позивача ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення при військовій частині А1785 з 21 липня 2017року, а з котлового з 22 липня 2017 року.

15 вересня 2017 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеса зазначений запобіжний захід було продовжено до 19 жовтня 2017 року, в зв'язку з чим позивач ОСОБА_1 не мав можливості повернутися до виконання службових обов’язків та отримувати відповідне грошове та інше забезпечення.

Вказував, що 23 жовтня 2017 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеса ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, в зв’язку з чим та відповідно до наказу командира військової частини А 1785 від 02 листопада 2017 року №254, ОСОБА_1 поновлено на посаді та надано усі види забезпечення при військової частині А 1785.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання у відношенні позивача ОСОБА_1 в подальшому продовжено ухвалою Малиновського районного суду м. Одеса від 28 листопада 2017 року в межах строку досудового розслідування.

17 січня 2018 року кримінальне провадження №12017161470001691 було закрито на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, за відсутністю достатніх доказів для доведення винуватості в суді та вичерпанням можливості їх отримання.

Посилаючись на статті 3, 9, 55, 56 Конституції України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1176 ЦК України, ст.ст. 1 - 4, 12,13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" № 266/94-вр, ст.ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод - позивач вважає, що має право на звернення до суду із даною позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури. Розмір матеріальної шкоди у сумі 26856, 40 гривень позивач підтверджує довідкою служби фінансово-економічної роботи військової частини А 1785. Розмір моральної шкоди обґрунтовує тим, що під час проведення досудового розслідування, а саме в період з 18 липня 2017року по 20 липня 2017 року, він провів в умовах ІТТ, в ході досудового розслідування неодноразово викликався для проведення процесуальних дій до органів досудового розслідування, прокуратури, а також до суду. Також до органів досудового розслідування неодноразово викликались члени його родини, у тому числі неповнолітній син ОСОБА_3, що в свою чергу призвело до порушення нормального побуту позивача та членів його родини, вимагали від позивача додаткових зусиль з організації свого життя, призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, приниженні його честі, гідності та інших негативних наслідків морального характеру.

Крім того, позивач зазначає те, що його родині, що складається з п'яти осіб, а саме дружини ОСОБА_4 та дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, на протязі трьох місяців перебування позивача під домашнім арештом, а саме у період часу з 20 липня 2017року по 19 жовтня 2017 року, доводилось існувати за рахунок соціальної допомоги у розмірі 860 гривень на місяць, яку отримувала дружина позивача ОСОБА_4, що підтверджує довідкою УСЗН в Малиновському районі №1838 від 27 березня 2018 року. Як зазначає позивач, вказані обставини призвели до суттєвого погіршення умов життя, вкрай негативно вплинули на морально-психологічний стан родини, що спричиняло позивачу значних моральних страждань та порушувало звичний лад життя. Суму моральної шкоди позивач визначив у розмірі 67014 гривень. Зазначені кошти, загальною сумою 93870, 40 гривень позивач просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодовування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити повністю.

Представник відповідача Державної казначейської служби України у судовому засіданні заперечував проти позову, з підстав його необґрунтованості, а саме стверджував, що:

- Державна казначейська служба України є неналежним відповідачем та кошти саме Державної казначейської служби, які виділяються на її утримання, не можуть буті стягнуті на користь інших осіб;

- дії органів державної влади щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не визнано незаконними;

- розмір заявленої моральної шкоди є необґрунтовано завищеним, а задоволення позову призведе до економічно не обґрунтованих збитків Державного бюджету України та нецільового використання бюджетних коштів.

Вказані заперечення представником відповідача були викладені у відзиві на позовну заяву від 18 червня 2018року.

Представник третьої особи військової частини А1785, польова пошта В 3593, позовні вимоги підтримав па просив задовольнити в повному обсязі, при цьому наголосивши, що з боку військової частини А 1785 порушення чинного законодавства у відношенні позивача місця не мали, з чим погодився представник позивача.

Вислухавши сторони, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Так судом встановлено, що 01 червня 2016 року ОСОБА_1 уклав контракт на проходження військової служби з Збройними Силами України, та з 13 січня 2017 року проходить військову службу на посаді головного сержанта з матеріального забезпечення автомобільної роти військової частини А 1785, польова пошта В 3593, у військовому званні старшого сержанта.

17 липня 2017 року за місцем мешкання позивача ОСОБА_1 АДРЕСА_1 та у гаражі № 14, що знаходиться по вул. Кордонній 90 у м. Одесі та перебуває у володінні ОСОБА_1, були виявлені речі, цивільний обіг яких заборонено чинним законодавством, внаслідок чого Хмельницьким ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП України в Одеській області розпочато досудове розслідування у кримінальному проваджені від 17 липня 2017 року № 12017161470001691 за ч. 1 ст. 263 КК України.

18 липня 2017 року позивача ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та направлено до ІТТ ГУНП України в Одеській області, де він утримувався до 20 липня 2017 року включно.

19 липня 2017 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

20 липня 2017 року, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеса у відношенні ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною залишати житло у період часу з 20 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв., строком на 2 місяці, в зв'язку з чим він припинив виконання службових обов’язків та був виведений у розпорядження командира військової частини А 1785.

На підставі викладеного, відповідно до наказу командира військової частини А 1785 від 20 липня 2017 року № 168, ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення при військовій частині А 1785 з 21 липня 2017 року, а з котлового з 22 липня 2017 року.

15 вересня 2017 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеса зазначений запобіжний захід було продовжено до 19 жовтня 2017 року, в зв'язку з чим позивач ОСОБА_1 не мав можливості повернутися до виконання службових обов’язків та отримувати відповідне грошове та інше забезпечення.

23 жовтня 2017 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеса позивачу ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, в зв’язку з чим та відповідно до наказу командира військової частини А 1785 від 02 листопада 2017 року № 254, ОСОБА_1 поновлено на посаді та надано усі види забезпечення при військової частині А 1785.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання у відношенні позивача ОСОБА_1 в подальшому продовжено ухвалою Малиновського районного суду м. Одеса від 28 листопада 2017 року в межах строку досудового розслідування.

17 січня 2018 року кримінальне провадження № 12017161470001691 було закрито на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, за відсутністю достатніх доказів для доведення винуватості в суді та вичерпанням можливості їх отримання.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначає, що у зв'язку з неправомірними рішеннями та діями, вчиненими щодо позивача ОСОБА_1 органами досудового розслідування і прокуратури, які виразилися у незаконному застосуванні запобіжних заходів, незаконному затриманні, незаконному притягненні до кримінальної відповідальності, йому було завдано матеріальної та моральної шкоди, на відшкодування якої направлений позов.

Отже, правовідносини, що склалися між сторонами спору, виникли в результаті здійснення органами досудового розслідування та прокуратури функцій з розслідування вчиненого злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, з метою притягнення позивача ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Конституцією України встановлена відповідальність держави перед людиною, в статті 3 якої зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України). За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.56 Основного Закону України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Галузеву конкретизацію вказаних конституційних правил вміщено в положеннях ст.1176 ЦК України, відповідно до частини першої якої шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч.2 ст.1176 ЦК України).

З цього слідує, що право на відшкодування завданої в названих правовідносинах шкоди, виникає у випадку вчинення правопорушником делікту, який містить склад цивільного правопорушення, особливістю якого є те, що вина правопорушника не має будь-якого правового значення для виникнення обов'язку з відшкодування завданої шкоди.

Отже, умови відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною першою ст.1176 ЦК України.

Враховуючи наявність у даній статті бланкетних норм, то вказані правовідносини є предметом регулювання також Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» N 266/94-ВР (далі - Закон).

Так, відповідно до положень п.1 ч.1 ст.1 цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У даному випадку завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (ч.2 ст.1 Закону).

Положеннями частини другої ст.1176 ЦК України та п.1 ч.1 ст.2 Закону визначено, що право на відшкодування шкоди виникає у випадках скасування незаконного вироку суду, закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового слідства). Таким чином, в даному випадку умовами відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду є те, що шкода була завдана діями, про які зазначено в ч.1 ст.1176 ЦК України та в ч.1 Закону, а саме закриття справи у відношенні позивача.

Положеннями статей 12, 76, 81, 95 ЦПК України встановлено принцип змагальності цивільного судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

В матеріалах справи наявні докази, які представником відповідача не оспорювалися, з яких випливає, що 01 червня 2016 року ОСОБА_1 уклав контракт на проходження військової служби з Збройними Силами України, та з 13 січня 2017 року проходить військову службу на посаді головного сержанта з матеріального забезпечення автомобільної роти військової частини А 1785, польова пошта В 3593, у військовому званні старшого сержанта.

17 липня 2017 року за місцем мешкання позивача ОСОБА_1 АДРЕСА_1 та у гаражі № 14, що знаходиться по вул. Кордонній 90 у м. Одесі та перебуває у володінні позивача ОСОБА_1, були виявлені речі, цивільний обіг яких заборонено чинним законодавством, внаслідок чого Хмельницьким ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП України в Одеській області розпочато досудове розслідування у кримінальному проваджені від 17 липня 2017 року № 12017161470001691 за ч. 1 ст. 263 КК України.

17 січня 2018 року кримінальне провадження № 12017161470001691 було закрито на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, за відсутністю достатніх доказів для доведення винуватості в суді та вичерпанням можливості їх отримання.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб, при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкода, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Пунктом 2 ч.1 ст.2 зазначеного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.9 постанови №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» межі відшкодування моральної шкода визначаються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час розгляду справи. Верхня межа розміру відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду законодавством не встановлена.

Відповідно до положень ст.4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів Державного бюджету у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до частин 2, 3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» - розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Таким чином, у зазначеному Законі передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися та обґрунтовуватися судом із урахуванням мінімального розміру заробітної плати. Верховний суд України у справі № 6-2203 цс 15 висловив правову позицію, згідно з якою відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Статтею 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, у встановлених законом випадках.

Аналізуючи встановлені у судовому засіданні обставини у сукупності із зазначеними нормами Закону, суд дійшов висновку, що справа була дуже важливою для позивача, оскільки він на протязі шести місяців перебував під слідством, був затриманий та утримувався під вартою, за злочин, події щодо якого викликали сумніви в ході проведення досудового розслідування. Позивач зазнав негативних впливів унаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 є військовослужбовцем, моє трьох малолітніх дітей, дружину, які були позбавлені матеріального забезпечення. Зазначені обставини представником відповідача не спростовувалися. Надаючи оцінку обставинам, які впливають на глибину душевних страждань, суд визначає розмір моральної шкоди у сумі – 67 014 гривень.

Стосовно заперечень представника відповідача, суд вважає, що вказаний розмір матеріальної шкоди не призведе та не може призвести до збагачення позивача, а є лише розумним відшкодуванням моральної шкоди, завданої позивачеві в наслідок незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури.

Відповідно до вимог ст.ст. 170, 174 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення. Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади , органу влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Таким чином моральна шкода підлягають стягненню на користь позивача за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 ст.25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку визначеному законом. Згідно зі ч.2 ст.2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Державу Україна в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах. Відповідно до п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України ( Казначейство України), яке зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. З цих підстав суд вважає за необхідне у відповідності до вимог ст.267 ЦПК України визначити й порядок виконання судового рішення, а саме стягненню з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, за рахунок коштів Державного бюджету України, на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 26 856, 40 гривень, моральної шкоди у розмірі 67 014 гривень, загальною сумою 93 870, 40 гривень, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Керуючись ст.ст. 8, 56 Конституції України, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 2, 3, 4, 22, 23, 1176 ЦК України, ст.ст. 1-4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст. 2-14, 76-81, 83, 89, 136, 258-259, 263-265, 268, 273,352,354-356 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі - 26 856, 40 (двадцять шість тисяч вісімсот п’ятдесят шість) гривень (сорок) копійок, моральну шкоду в розмірі – 67014 (шістдесят сім тисяч чотирнадцять) гривень, загальною сумою 93870, 14 (дев’яносто три тисячі вісімсот сімдесят) гривень (сорок) копійок, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ А.П. ЦЕЛУХ

Повний текст рішення складений 17 липня 2018року.