Рішення № 75411253, 17.07.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/6519/15-ц

Провадження № 2/520/2418/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2018 року

Київський районний суд м. Одеси

в складі: головуючого судді Калашнікової О.І.

при секретарі Шеховцевій О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за правилами загального позовного провадження за зустрічним позовом Публічного Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Встановив,

ОСОБА_1 в травні 2015 року звернувся до суду з вимогами ухвали судове рішення за його позовом до АКІБ «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту, укладеного сторонами 15 квітня 2008 року.

ПАТ «УкрСиббанк» (правонаступник АКІБ «УкрСиббанк») вимоги ОСОБА_1 не визнав і заявив зустрічний позов до позичальника і поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором. На розгляд судді Калашнікової О.І. справу передіно 16.05.2016 року у відповідності до положень ст..11-1 ЦПК України в редакції, чинній на той період часу.

До судових засідань представник банку не з’являється, надає заяви про розгляд справи за його відсутності, зазначає, що позов Банку підтримує, а вимоги позичальника не визнає.

Надалі ОСОБА_1 залишив свій позов без розгляду.

До сьогоднішнього судового засідання ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не з’явились, про час розгляду справи сповіщені. Їхній представник ОСОБА_4 надав заяву про розгляд справи за його відсутності. В минулих судових засіданнях відповідачі надавали пояснення за зустрічним позовом банку, в матеріалах справи містяться заперечення на позов банку.

Суд вивчив матеріали справи і встановив наступне:

15 квітня 2008 року Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (нині ПАТ «УкрСиббанк») і ОСОБА_1 уклали договір №11333971000 про надання споживчого кредиту , за умовами якого Банк надає , а ОСОБА_1 отримує споживчий кредит в сумі 50000 дол.США. ОСОБА_1 зобов’язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 16.04. 2018 року. За користування кредитними коштами «Позичальник» зобов’язався сплачувати 13,5% річних.

В забезпечення виконання зобов»язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 11333971000 між Банком і ОСОБА_2 15.04.2008 року було укладено договір поруки за №197590. Поручитель зобов’язалась відповідати перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов’язань за договором кредиту. Поручитель з умовами договору кредиту була ознайомлена, що зазначено у п.5 договору поруки.

Банк доводить, що виконав свої зобов’язання за договором кредиту і видав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 50 000 дол.США. В позові банк стверджує, що в березні 2015 року ОСОБА_1 припинив виконувати свої зобов’язання за договором кредиту – повертати суму кредиту та сплачувати відсотки шляхом сплати ануїтетних платежів в розмірі 765 дол.США. Станом на 22.06.2016 року заборгованість за кредитом №11333971000 від 15.04.2008 року складає по тілу кредиту та процентах – 26685,63 дол.США та по пені 68900,33 грн.

Банк вимагає стягнути з відповідачів в солідарному порядку вищевказану суму заборгованості за кредитним договором, суму пені за порушення виконання умов договору і судові витрати.

На обґрунтуванні своїх вимог банк посилався на такі докази: договір про надання споживчого кредиту з графіком погашення кредиту, з визначенням сукупної вартості кредиту, договір поруки, розрахунок заборгованості, досудову вимогу на адресі відповідачів від 22.06.2016 року, статутні документи банку.

Дослідивши надані до позову докази і наведені сторонами доводи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

За договором кредиту одна сторона - банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит у встановлений строк та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Кредитний договір є договором консенсуальним, платним, двосторонньо зобов'язальним. Вимоги до форми і порядку укладення кредитного договору передбачено у ст. 1055 ЦК України, ст. 6 Закону України від 12 липня 2001 р. "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства України.

Суд не приймає до уваги твердження відповідачевої сторони, що ОСОБА_1 не отримував кредит від банку в сумі 50 000 дол.США, тому як матеріали справи і дії відповідача щодо внесення банку грошових коштів на погашення кредиту спростовують це твердження відповідачів. Суд погоджується з доводами представника відповідача про неналежне оформлення умов кредитного договору і первинних фінансових документів щодо видачі кредиту. Так, в кредитному договорі не зазначено порядок видачі кредиту. В позові Банк стверджує, що перерахував кредитні кошти на поточний рахунок позичальника, але

не надав до суду належні докази щодо відкриття поточного рахунку на ім’я ОСОБА_1 До того ж, ні в позові, ні в договорі не зазначено навіть номер поточного рахунку позичальника, відкритий банком на виконання умов кредитного договору для видачі кредитних коштів в іноземній валюті. В копії заяви на видачу готівки №32 від 15.04.2008 року (т.1 а.с.205) зазначено, що фінансова операція не пов’язана зі здійсненням підприємницької та інвестиційної діяльності за дебітом рахунку №26205179123300 та кредитом рахунку 10029000006410 належить до видачі отримувачу ОСОБА_1 банком отримувача АКЦ.Ком.Іннов.Банк «УкрСиббанк» грошові кошти в сумі 50 000 дол.США, що еквівалентно 252500 грн. Тобто, дана заява не містить відомостей здійснення фінансової операції, пов’язаної з наданням кредитних коштів за договором №11333971000. Цей фінансовий документ відображає видачу ОСОБА_1 власних грошових коштів з його поточного рахунку. Викладене підтверджується і висновком судово-економічної експертизи №17-2556\2557 від 20.10.2017 року (т.2 а.с.105-116). Але суд аналізує у сукупні всі надані банком і ОСОБА_1 докази і доходить висновку, що банк виконав собов’язання щодо видачі позичальнику кредиту в сумі 50 000 дол.США.

Судовий експерт у висновку вказує, що копії первинних платіжних касових документів свідчать про повернення ОСОБА_1 банку кредитних коштів в загальній сумі 53863,11 дол.США та 115950 грн, що еквівалентно 8269,39 дол.США. У зв’язку з тим, що банк не надав на виконання ухвали суду від 16 вересня 2015 року бухгалтерські документи експерт був позбавлений можливості встановити відповідність розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по сплаті кредиту та відсотків; підтвердити або спростувати метод нарахування банком відсотків за дослідженим кредитом; обґрунтувати заборгованість відповідно до бухгалтерського обліку банку. Одночасно експерт вказує, що банком розрахунок пені здійснено на накопичувальну суму заборгованості щомісячних платежів, а не на суму поточної заборгованості до сплати щомісячного платежу, що передбачає подвійне завищення суми заборгованості до розрахунку пені; на безпідставне застосування подвійної процентної ставки (27%, а не як визначено умовами договору 13,5%) у період з 15.05.2015 року по 15.06.2016 року ; включення банком до розрахунку втрат при розрахунку сукупної вартості кредиту та суми здороження кредиту в доларах США, сум витрат, що пов’язані з оплатою послуг третім особам (послуги нотаріуса, страхові виплати) і вартість цих витрат вказана в національній валюті, хоча фактична сума кредитних коштів є меншою на суму витрат, пов’язаних з оплатою даних послуг.

Цивільне судочинство, відповідно до приписів ч.1,3 ст. 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України регламентовано, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У даному випадку розрахунок заборгованості позичальника за кредитним договором може бути підтверджено або спростовано висновком економічної експертизи. Експертне дослідженні спірного кредитного договору невиконано у повному обсязі із-за ненадання Банком бухгалтерських документів, що повинні були складатися на виконання цього кредитного договору.

З огляду на викладене суд вважає, що банк не довів суму заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №11333971000 від 15.04.2008 року.

Окрім того, суд зазначає що відсутні правові підстави задоволення позову в частині солідарного стягнення боргу з ОСОБА_2, оскільки порука є припиненою, виходячи з наступного.

Згідно із частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: 1) підвищення суми кредиту або розміру процентів, пені, штрафів, тощо; 2) відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; 3) установлення (збільшення розміру) неустойки; 4) встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; 5) включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів, тощо (відповідна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-701цс15 , від 23.12.2014 № 3-196гс14 , від 20.02.2013 № 6-172цс12 , від 21.05.2012 № 6-18цс11 , від 10.10.2012 № 6-112цс12 ).

Тобто закон пов’язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов’язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Відповідно до умов договору поруки від 15.04.2008 року в забезпечення виконання зобов'язання за Договором споживчого кредиту №11328077000 між Банком і ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 197590, за умовами якого поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання Позичальником зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі.

Додатковою угодою №11333971000 до договору споживчого кредиту №11328077000, від 15 квітня 2008 року, пункт 10.2 договору, доповнено абзацами наступного змісту : у випадку настання обставин передбачених пунктами "а", "б" пункту 10.2 Договору - процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки що діє відповідно до п. 1.3.1. Договору. Додаткова угода до договору споживчого кредиту, підписана лише банком і позичальником.

Додаткова угода №11333971000, в договорі поруки від 15.04.2008 року, не згадується.

За своєю правовою природою, надання поручителем згоди на внесення до основного зобов'язання змін є одностороннім правочином, який за змістом і формою має відповідати вимогам ЦК України та відображати волевиявлення особи (у даному випадку - поручителя).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.06.2013 у справі № 6-43цс13 , згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки.

Пунктом 2.1 договору поруки передбачено візування поручителем змін до основного договору шляхом проставлення підпису, або отримання письмової згоди з такими змінами....

Банк, додатковою угодою, збільшив обсяг відповідальності, як позичальника так і поручителя, при цьому не отримав у згоди поручителя у спосіб передбачений п. 2.1 договору поруки, тому порука є припиненою з часу підписання додаткової угоди, тобто 15 квітня 2008 року.

Керуючись ст.ст.259,263-265,268 ЦПК України, суд

Вирішив

Зустрічний позов Публічного Акціонерного товариства товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Київський райсуд м.Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Дата складання повного тексту судового рішення – 20.07.2018 року.

Суддя Калашнікова О. І.