Постанова № 75410844, 10.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 460/1534/18 Головуючий у 1 інстанції: Карпин І.М.

Провадження № 22-ц/783/1658/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1А.

Категорія:48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_2 на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області в складі судді Карпин І.М. від 25 квітня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна об’єктом спільної сумісної власності, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 25 квітня 2018 року заяву позивача ОСОБА_2 про застосування заходів забезпечення позову задоволено частково. В забезпечення позовних вимог ОСОБА_2 (смт.Івано-Франкове Яворівського району Львівської області вул. Янівська,3, ІПН НОМЕР_1) до ОСОБА_3 (с.Чернилява Яворівського району Львівської області, вул.Центральна,1А, ІПН НОМЕР_2) про визнання майна об’єктом спільної сумісної власності подружжя заборонено ОСОБА_3 (с.Чернилява Яворівського району Львівської області, вул.Центральна,1А, ІПН НОМЕР_2) відчуження автомобіля марки “BMW” 2001 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3. В решті заяви ОСОБА_2 відмовлено.

Вказану ухвалу оскаржила ОСОБА_2

В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати в частині відмови в накладенні арешту на 25 % в статутному фонді ТзОВ «Мейсон Ентертеймент» та прийняти рішення, яким накласти арешт на 25 % в статутному фонді ТзОВ «Мейсон Ентертеймент». Вважає ухвалу в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом в ухвалі вказано про те, що у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, а подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним з подружжя шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває лише право вимоги виплатити йому певні суми у разі поділу майна між подружжям, тим самим суд наперед зробив висновки щодо вирішення позову по суті, що вважає неприпустимим. Також, вказує на те, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд фактично визнав, що відповідач може безперешкодно відчужити своє майно, проте одночасно зазначив щодо іншого майна, що позивачем не доведено ризиків, що існує реальна загроза відчуження спірного майна.

В судове засідання учасники справи не з’явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що учасники справи повідомлялися про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено суду не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Клопотання позивача ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи з посиланням на певні «сімейні обставини» колегія суддів вважала необґрунтованим, оскільки позивачем жодним чином не обґрунтовано поважності причин неявки в судове засідання, яке призначено заздалегідь із належним повідомленням сторін про час та місце його проведення. Сам факт наявності у особи певних зайнятостей не слід вважати обставиною, що унеможливлює участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції (особисто або через представника) за винятком доведеності того, що такі зайнятості (обставини) об’єктивно унеможливлюють явку особи чи її представника у судове засідання та є пріоритетнішими від участі у розгляді справи, з врахуванням, також, і того, що особа вжила всіх можливих заходів для забезпечення участі судовому розгляді.

Аналогічно суд не вважає обґрунтованим клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку із наміром скористатися правничою допомогою адвоката, оскільки відповідачем, зважаючи на належне повідомлення судом учасників справи про час та місце розгляду справи, не зазначено жодних поважних причин неможливості скористатись правничою допомогою у передбачений законом час до судового засідання та доказів, які б підтвердили таку об’єктивну неможливість.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи осіб, що беруть участь у справі в межах мотивів заяви про забезпечення позову, позовної зави та апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Так, як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції посилаючись на ч.2 ст.149, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 151, ч.3 ст. 150 , ч.1 ст.153 ЦПК України та задовольняючи заяву про застосування заходів забезпечення позову частково, виходив з того, що позивач звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання автомобіля марки “BMW7351”, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, та 25% в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейсон Ентертеймент» ( код ЄДРПОУ 38221827, юридична адреса с.Раковичі Радомишльський район Житомирська область вул. Центральна,41) спільною сумісною власністю подружжя, оскільки такі придбані під час перебування сторін у шлюбі. Як вбачається із заяви про забезпечення позову, позивач таку обґрунтовує тим, що відповідач може відчужити спірне майно, що утруднить виконання рішення суду. Відповідач ОСОБА_3 є одноосібним власником транспортного засобу марки “BMW” державний реєстраційний номер НОМЕР_5, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, а тому безперешкодно може відчужити автомобіль, що в подальшому може утруднити або унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Разом з тим суд вважає, що достатнім способом забезпечення позову є не арешт, а заборона відчуження, оскільки позивач претендує не на все майно, а лише його частку. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Щодо заяви позивача в частині накладення арешту на 25% в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейсон Ентертеймент» суд вважає, що заява позивача є необґрунтованою, позивачем не доведено ризиків, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Водночас суд зазначає, що у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває лише право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.

Колегія суддів, перевіряючи оскаржуване судове рішення в межах доводів апеляційної скарги вважає, що підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції немає.

Згідно ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як допред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов’язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних злочином. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов’язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов’язку вчиняти певні дії. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, можуть бути передані приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у якій судом касаційної інстанції розтлумачено схожі правовідносини, – «забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду».

У пункті 2 цієї ж Постанови зазначено, що суди, вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Відповідно до змісту п. 3 Постанови, – згідно з п.1ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно змісту п.4 згаданої Постанови, – розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що:

-між сторонами дійсно виник спір та

-існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;

-з’ясувати обсяг позовних вимог,

-дані про особу відповідача, а також

-відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Колегія суддів, відповідно до вказаних вище вимог закону та роз’яснень схожих за змістом правовідносин, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, а також беручи до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та вжиття заходів забезпечення, про які просить позивач у апеляційній скарзі – немає.

Як вбачається із виділених матеріалів цивільної справи, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, ОСОБА_2 заявлено позов до ОСОБА_3 у якому вона просить: про визнання автомобіля марки “BMW7351”, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, та 25% в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейсон Ентертеймент» ( код ЄДРПОУ 38221827, юридична адреса с.Раковичі Радомишльський район Житомирська область вул..Центральна,41) спільною сумісною власністю подружжя.

Інших вимог позивачем заявлено не було.

Крім цього, позивач ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову, у якій просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на автомобіль марки “BMW 7351”, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 та 25% в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейсон Ентертеймент».

В обґрунтування заяви покликалася на те, що відповідач в добровільному порядку не визнає, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, майно знаходиться у нього і він може вільно ним розпоряджатися та вчинити дії щодо відчуження, тому має реальні побоювання, що відповідач може відчужити майно третім особам, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача по даній справі. Просила суд накласти арешт на майно, яке є предметом спору, до вирішення справи по суті.

Як наведено вище позивачем обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення тим, що відповідач в добровільному порядку не визнає, що спірні об’єкти є спільним сумісним майном подружжя, їх спільною сумісною власністю, а також тим, що він може вільно ними розпоряджатися та вчинити дії щодо відчуження, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача.

Однак, як вбачається із змісту позовних вимог, у випадку задоволення позову із такими вимогами таке рішення, окремого виконання не потребуватиме, оскільки зважаючи на заявлені вимоги судом лише буде встановлено режим спільної сумісної власності стосовно спірних об’єктів.

Зважаючи на вказане виконання такого рішення не може бути утруднене чи таке рішення не може бути не виконане, оскільки таким рішенням фактично встановлюватиметься певний факт, що окремого виконання не потребує.

Зважаючи на вказане доводи скарги стосовно безпідставності невжиття заходів забезпечення, про вжиття якого (стосовно одного із спірних об’єктів просила позивач), – є безпідставними.

Крім цього, колегія суддів погоджується із доводами скарги щодо встановлення наперед у одному із абзаців мотивувальної частини оскаржуваної ухвали суду, обставин, які при вирішенні заяви про забезпечення позову встановлені бути не можуть, оскільки встановлюються при вирішенні справи по суті.

А саме судом у мотивувальній частині вказано: «Водночас суд зазначає, що у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває лише право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям».

Однак, колегія суддів вважає, що вказане по суті на законність оскаржуваної ухвали в її частині, що перевіряється в межах доводів апеляційної скарги, – не вплинуло, а тому згаданий абзац підлягає виключенню.

Тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ж ухвалу суду першої інстанції без змін виключивши з мотивувальної частини ухвали абзац, який починається словами «Водночас…» та закінчується словами «… у разі поділу майна між подружжям.».

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 25 квітня 2018 року – залишити без змін.

Виключити з мотивувальної частини ухвали абзац, який починається словами «Щодо заяви позивача…» та закінчуються словами «… у разі поділу майна між подружжям.».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 20 липня 2018 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

ОСОБА_4