Ухвала суду № 75410840, 19.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/7635/17 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.

Провадження № 11-кп/783/557/18 Доповідач: Партика І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. Львів

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючої-судді ОСОБА_1,

суддів: Гончарук Л.Я., Маліновської-Микич О.В.,

при секретарі Романчуку Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 12.04.2018р.

за участю: прокурора Ванчака А.Л.,

В С Т А Н О В И Л А:

захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про застосування ОСОБА_4 України «Про амністію у 2016 році» відносно ОСОБА_2, 02.06.1982р. народження, громадянина України, уродженця та мешканця до засудження за адресою: м. Львів, вул. Зубрівська, 36/79, раніше неодноразово судимого, а саме: 07.12.1999р. Галицьким районним судом м. Львова за ч.2 ст.141, ст.44 КК України до 2 років позбавлення, відповідно до ст.46-1 КК України з іспитовим терміном на 1 рік; 20.07.2005р. Сихівським районним судом м. Львова за ч.1 ст.309 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі п. Б ст.1, 10, 11, 12 ОСОБА_4 України «Про амністію» звільнений від покарання; 01.03.2006р. Сихівським районним судом м. Львова за ч.1 ст.186 ст.75 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим терміном на 3 роки; 03.08.2006р. Сихівським районним судом м. Львова за ч.2 ст.18, ст.71 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільнений 03.06.2011р. по закінченню терміну відбування покарання; 05.10.2011р. Франківським районним судом м.Львова за ч.1 ст.309 КК України до штрафу 850 грн. По даній справі засуджений 29.04.2016р. Личаківським районним судом м. Львова за ч.2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 07.11.2016р. зараховано у час відбуття покарання строк попереднього ув’язнення із 23.06.2015р. по 15.12.2015р. та з 29.04.2016р. по 07.11.2016р. із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два роки позбавлення волі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 12.04.2018р. відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2 про застосування відносно нього ОСОБА_4 України «Про амністію у 2016 році».

Не погоджуючись із даною ухвалою засуджений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти рішення про застосування щодо нього амністії. В обґрунтування покликається на незаконність та невмотивованість оскаржуваної ухвали, порушення процесуальних норм та Конституції України. Вважає, що є підстави для застосування щодо нього індивідуального рішення. Зазначає, що він відбув значну частину призначеного покарання, хворіє, має інвалідність, а також має на утриманні малолітню дитину. Покликається на відсутність у нього судимостей за тяжкі та особливо тяжкі злочини.

Колегія суддів постановила проводити розгляд апеляційної скарги засудженого ОСОБА_2 у відсутності захисника ОСОБА_3, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, та засудженого ОСОБА_2, який відбуває покарання у ДУ «Личаківська виправна колонія (№ 30)» і не заявляв клопотання про його виклик у судове засідання суду апеляційної інстанції чи проведення судового засідання за його участі у режимі відеоконференції.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора про безпідставність поданої апеляційної скарги та законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, вивчивши матеріали судового провадження та особової справи засудженого ОСОБА_2, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та мотивованим. На переконання колегії суддів, оскаржувана ухвала суду відповідає даній нормі закону.

Як вірно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_2 засуджений: 07.12.1999р. Галицьким районним судом м. Львова за ч.2 ст.141, ст.44 КК України на 2 роки позбавлення волі, відповідно до ст.46-1 КК України з іспитовим строком 1 рік; 20.07.2005р. Сихівським районним судом м. Львова за ч.1 ст.309 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі п. Б ст.1, 10, 11, 12 ОСОБА_4 України «Про амністію» звільнений від покарання; 01.03.2006р. Сихівським районним судом м. Львова за ч.1 ст.186, ст.75 КК України на 1 рік позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки; 03.08.2006р. Сихівським районним судом м. Львова за ч.2 ст.186, ст.71 КК України на 5 років позбавлення волі. Звільнений 03.06.2011р. по закінченню терміну відбування покарання; 05.10.2011р. Франківським районним судом м. Львова за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн.

По даній справі ОСОБА_2 засуджений 29.04.2016р. Личаківським районним судом м. Львова за ч.2 ст.186 КК України на 5 років позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 07.11.2016р. ОСОБА_2 зараховано у час відбуття покарання строк попереднього ув’язнення з 23.06.2015р. по 15.12.2015р. та з 29.04.2016р. по 07.11.2016р. із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два роки позбавлення волі.

Окрім цього, судом першої інстанції встановлено, що засуджений ОСОБА_2 має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_5, 2001 року народження, висновок щодо позбавлення батьківських прав відносно нього не приймався. Також встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до посвідчення №612399/58 є інвалідом ІІ групи загального захворювання.

Відповідно до ст. 1 ОСОБА_4 України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Згідно п. «в» ст. 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії.

Як вбачається з характеристики О/С № 351-Р-16 від 19.10.2017р. ОСОБА_2 був засуджений вироком Сихівського районного суду м. Львова від 03.08.2006р. за злочин, передбачений ч.2 ст. 186 КК України, що відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином. У подальшому ОСОБА_2 29.04.2016р. був засуджений вироком Личаківського районного суду м. Львова за вчинення аналогічного тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Отже, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив засудженому ОСОБА_2 у застосуванні до нього ОСОБА_4 України «Про амністію у 2016р.».

Підстав для застосування щодо засудженого ОСОБА_2 індивідуальної амністії колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не встановлено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів визнає апеляційну скаргу засудженого необґрунтованою та не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 12.04.2018р. про відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 про застосування відносно ОСОБА_2 ОСОБА_4 України «Про амністію у 2016 році» - без змін.

СУДДІ

ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_7