Рішення № 75408592, 24.03.2010, Київський районний суд м. Одеси

Київський районний суд м. Одеси

м. Одеса, вул.Варненська, 3б, 65080, (0482) 718-99-43

2-592/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2010 року

Київський районний суд м.Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Козак А.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Ерсте Банк» про визнання недійсними договору кредиту і договору іпотеки

Встановив,

Публічне Акціонерне товариство (раніше ВАТ) «Ерсте Банк» звернулось до суду з вимогами постановити рішення, яким стягнути з відповідачки на користь банку заборгованість за кредитним договором №014\1581\74\04333 від 10 вересня 2007 року у сумі 2184826,52 грн та судові витрати у сумі 1730 грн. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідачка позов не визнала, надала зустрічні вимоги і просила визнати недійсними договір кредиту і договір іпотеки, стверджуючи, що оспорювані договори не відповідають вимогам Цивільного Кодексу України та іншим актам цивільного законодавства: ОСОБА_2 неправомірно видав кредитні кошти фізичній особі - ОСОБА_3 у іноземній валюті без відповідної індивідуальної ліцензії; ОСОБА_2 прийняв в іпотеку нерухоме майно - дачний будинок та земельна ділянка по вул..Бузкова,90\92 с.Мізівевича ж.м Совіньйон Овідіопольського району Одеської області - яке станом на 10.09.2007 року не мало державної реєстрації. Крім того, ОСОБА_1 посилалась на істотну зміну становища щодо виконання боргових зобов»язань за кредитним договором: на момент укладання договору кредиту 1 дол.США дорівнював 4,85 грн, а станом на день звернення Банку з позовом до суду 1 дол.США дорівнював 7,99 грн.

Суд вислухав учасників процесу , вивчив матеріали по справі і встановив наступне: 10 вересня 2007 року ВАТ «Ерсте БАНК» і ОСОБА_1 уклали договір кредиту №014\1581\74\04333. За умовами договору ОСОБА_1 надавався кредит у сумі 260000 доларів США для придбання земельної ділянки та дачного будинку, що розташований на цій земельній ділянці. Строк користування кредитними коштами договором визначений до 09.09.2027 року. За користування кредитними коштами «Позичальник» зобов»язався сплачувати відсотки у розмірі 12% річних. На забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту ВАТ «Ерсте Банк» і ОСОБА_1 10.09.2007 року уклали договір іпотеки. Предметом іпотеки є земельна ділянка площею 0,0190 га, та розташований на цій ділянці дачний будинок по вул.Бузкова,90\92 в с.Мізікевича ж\м Совіньйон Овідіопольського району Одеської області, належні ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.2007 року.

2-592\2010

Відповідно до умов кредитного договору „Позичальник" зобов»язався повертати отриманий кредит, сплачувати нараховані відсотки у встановлені строки - у термін до 15 числа кожного місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, шляхом ануїтет них платежів згідно з графіком, який додано до кредитного договору. Банк виконав свої зобов»язання за договором кредиту, коли видав через касу банку грошові кошти „Позичальнику" у сумі 260000 дол.США. ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконує належним чином - з жовтня місяця 2008 року не повертає кредитні кошти і не сплачує проценти за користування кредитом, тому відповідно до умов договору ОСОБА_2 неодноразово направляв ОСОБА_1 письмові вимоги про поверенення кредитних коштів і сплату відсотків за користування кредитом. Вимоги банку „Позичальник" не виконав, тому банк звернуся до суду з цим позовом.

Представник позивача на підтвердження позовних вимог посилався на такі докази: кредитний договір з графіком погашення кредиту, договір іпотеки від 10.09.2007 року, розрахунок за тілом кредиту, по відсотках за користування кредитом, пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів і пені за несвоєчасне повернення відсотків, заяву позивачки про видачу кредитних коштів готівкою в доларах США, листи-претензії банку на адресу відповідачки,письмове пояснення ОСОБА_1 від 23.02.2009 року, де відповідачка визнавала наявність заборгованості за кредитним договором і підтверджувала своє зобов»язання на погашення заборгованості.

Відповідачева сторона, не визнаючи позов, у зустрічних вимогах просила визнати недійсними договір кредиту і договір іпотеки, посилаючись на несправедливі умови договору кредиту, на відсутність у Банку індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення платежів в іноземній валюті, на відсутність державної реєстрації нерухомого майна - земельної ділянки і дачного будинку - переданого в іпотеку банку.

При вищевикладених обставинах суд вважає позов банку підлягаючим задоволенню з таких підстав: 10 вересня 2007 року сторони уклали кредитний договір на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошових коштів на суму 260000 доларів США. Договір підлягає виконанню обома сторонами. У разі невиконання або неналежного виконання „Позичальником" договору, умовами цього договору передбачено право Банку вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих відсотків у порядку, передбаченому розділами 5,6 та 9 договору. Станом на 11.08.2009 року (день подачі до суду позову) за договором кредиту заборгованість за основаним та простроченим кредитом складає 255430,23 дол.США , що еквівалентно 1963364,46 грн (розрахунок зроблено за ставками НБУ- вартість 1 дол.США= 7,6865 грн), заборгованість за строковими та просроченими відсотками за користування кредитом 25139,92 дол.США, що еквівалентно 193238 грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та за відсотками 3671,9 дол.США, що еквівалентно 28223,98 грн. Загальна сума заборгованості складає 2184826 грн 52 коп.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 суд вважає безпідставними і не підлягаючими задоволенню. Перед укладанням кредитного договору ОСОБА_1 була ознайомлена з видами та умовами кредитування в ВАТ «Ерсте-Банк», що підтверджується «Повідомленням позичальника - фізичної особи про умови надання споживчого кредиту» (Повідомлення є додатком до кредитного договору). Ст.18 Закону «Про захист прав споживачів» визначає, що «умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний баланс договірних прав та обов»язків на шкоду споживачу». Разом з тим, п.4 ч.4 ст.18 зазначеного Закону встановлюють, що положення п.п. 8,11,13 ч.З ст.18 Закону не застосовуються до операцій з цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем. Таким чином, правові підстави щодо твердження ОСОБА_1 про несправедливість умов кредитного договору відсутні. Право Банку видавати кредит в іноземній валюті передбачено наступними правовими актами: ст..47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.5,6 Декрету Кабміну України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст..44 ЗУ «Про ОСОБА_2 України», Правилами використання готівкою іноземної валюти на території України, затвердженими Постановою Правління Нацбанку України від 30.05.2007 р. за №200,Положенням про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженим Постановою Правління НБУ від 14.10.2004 р. за №483. Не містяться на законі і доводи ОСОБА_1 в частині недійсності договору іпотеки з підстав, що на момент укладання

цього договору ОСОБА_1 не була належним власником дачного будинку і земельної ділянки, тому як іпотечне майно не мало державної реєстрації на ім.»я ОСОБА_1 Керуючись ЗУ «Про власність»,ст..334 ЦК України, ст..5 ЗУ «Про іпотеку» суд вважає, що ОСОБА_1 набула права власності на дачний будинок і земельну ділянку після нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу зазначеного майна і після передачі цього майна ОСОБА_1, тобто 10.09.2007 року, тому правомірно передала набуте нерухоме майно в іпотеку.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У даному випадку це державне мито у сумі 1700 грн і витрати на технічне забезпечення судового процесу у сумі 30 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами з приводу виконання умов договору кредиту та відповідальності за невиконання договору, регулюються нормами ст.ст.525,526. 530,549,554,624,651,1046-1050, 1054 ЦК України.

Керуючись ст.213,214,215 ЦПК України, суд

Вирішив

Позов Публічного Акціонерного товариства «Ерсте Банк» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (Одеса, вул. Вавілова, 11 ІН НОМЕР_1) на користь Публічного Акціонерного товариства „Ерсте Банк" ( м.Київ 61034 вул.Прорізна,6 код ЄДРПОУ 34001693 кореспонденський рахунок 32003142901 в ГУ НБУ по м.Києву і Київській області МФО 321034) заборгованість за договором кредиту №014\ 1581 \74\043З3 у розмірі 2184826 грн 52 коп (два міл. Сто вісімдесять чотири тис. вісімсот двадцять шість грн ).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного товариства «Ерсте-Банк» судові витрати у розмірі 1730 грн.

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позову до Публічного Акціонерного товариства «Ерсте-Банк» про визнання недійсними договорів.

Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд через Київський райсуд м.Одеси.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня оголошення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження якщо заяву не було подано.

Суддя Калашнікова О.І