Ухвала суду № 75406291, 19.07.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/290/18

Провадження № 11-кп/779/256/2018

Категорія ст. 296 ч.1КК України

Головуючий у 1 інстанції Собко В. М.

Суддя-доповідач Кукурудз

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ в складі :

головуючого судді Кукурудза Б.І.,

суддів Гандзюка В.П., Гриновецького Б.М.,

секретаря судового засідання Кравчук І.Я.,

з участю прокурора Журавльова Є.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018090230000015 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Снятинського районного суду ОСОБА_2 – Франківської області від 16 травня 2018 року, відносно ОСОБА_1 за ст. 296 ч.1 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 – Франківської області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, приватного підприємця, розлученого, не судимого, -

в с т а н о в и л а :

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію його дій, вважає вирок Снятинського районного суду від 16.05.2018 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Зазначає, що суд першої інстанції призначаючи йому покарання не врахував тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання, а також те, що на його утриманні неповнолітній син. Окрім цього, вказує що посилання суду на відсутність у нього стабільного заробітку, є безпідставним, оскільки на момент винесення вироку та станом на теперішній час він офіційно працевлаштований.

Просить вирок Снятинського районного суду ОСОБА_2 – Франківської області від 16.05.2018 року щодо нього скасувати в частині призначеного покарання з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.

Ухвалити новий вирок, яким призначити йому покарання за ст. 296 ч.1 КК України більш м’яке, передбачене санкцією статті, у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

За вироком суду ОСОБА_1, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч.1 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

До вступу вироку в закону силу ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Покладено на ОСОБА_1 обов’язок не залишати місце постійного проживання ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 – Франківської області в період часу з 22:00 до 06:00 год., без дозволу суду.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, за наступних обставин:

14.01.2018 року приблизно о 03:20 годині ОСОБА_1 знаходився у приміщенні магазину «Все для вас», який розташований по вул. Відродження, 2А в селищі Заболотів Снятинського району Івано-Франківської області, де біля стійки продавця, ОСОБА_1 побачив відвідувачів, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, між якими тривала словесна суперечка. Підійшовши до них, ОСОБА_1, втрутився до суперечки і розуміючи, що перебуває в громадському місці, прагнучи показати свою зневагу до існуючих норм та правил поведінки в суспільстві, самоутвердитися, протиставити себе суспільству, вживаючи нецензурну лексику, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, безпричинно наніс ОСОБА_3 один удар правою рукою в обличчя, заподіявши йому тілесні ушкодження. В подальшому ОСОБА_1 схопив ОСОБА_3 за верхній одяг, застосовуючи фізичну силу, кинув його на підлогу магазину, де утримуючи його лівою рукою, ображав нецензурними словами та наніс два удари правою рукою в область обличчя.

Внаслідок свої хуліганських дій ОСОБА_1 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_3 у вигляді садна слизової верхньої губи, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 26.01.2018 р. відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Під час хуліганських дій ОСОБА_1 був зміщений столик відвідувачів магазину «Все для вас», привернуто увагу осіб, які перебували у середині даного закладу. Крім того, присутні у даному магазині відвідувачі обурені протиправною поведінкою ОСОБА_1, намагались заспокоїти, висловлювали невдоволення з даного приводу, намагались припинити протиправні його дії.

Таким чином своїми умисними діями, які виразились в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст. 296 ч.1 КК України.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 підтримали подану апеляційну скаргу просили її задовольнити та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

- прокурор заперечив з приводу поданої апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1, просив залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін;

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вирок суду слід змінити, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Однак, зазначених вимог закону суд першої інстанції в повій мірі не дотримався, зокрема в частині призначення покарання.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_1М розглянуто в порядку ст.349 ч.3 КПК України, де судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Висновок суду першої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та про кваліфікацію таких дій обвинуваченого за ст. 296 ч.1 КК України за обставин, викладених у вироку – є обґрунтованим.

Виходячи з положень ст. 401 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 наведені в апеляційній скарзі з приводу того, що судом першої інстанції при призначенні йому покарання в повній мірі не враховано тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання, а також те, що він офіційно працевлаштований та на його утриманні неповнолітній син, на думку колегії суддів є підставними.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання в силу ст. 66, 67 КК України.

Як вбачається з вироку, судом першої інстанції визнано обставинами, що пом’якшують покарання обвинуваченого: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність претензій до нього у потерпілого, молодий вік обвинуваченого та бажання стати на шлях виправлення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

Також судом було враховано особу обвинуваченого, а саме те що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності у 2007 році за ст. 296 ч.1 КК України та на підставі ст. 8 КПК України (редакція 1960 року) був звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим, та у 2015 році за ст. 125 ч.2 КК України, де також звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням, отже ОСОБА_1 вважається раніше не судимим, згідно копії трудової книжки працював на посаді сторожа в ПП ВКФ "Кераміка - Буковина", та з 07.03.2017 р. обвинувачений зареєструвався, як фізична особа-підприємець за основним видом діяльності - роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами, на обліку в наркологічному та психоневрологічному кабінетах Снятинської ЦРЛ не перебуває, розлучений, на утриманні має неповнолітнього сина.

Під час апеляційного розгляду обвинуваченим ОСОБА_1 долучено до матеріалів кримінального провадження свідоцтво про народження сина ОСОБА_5 та довідку з місця роботи, з якої вбачається що з 29.05.2018 року та по даний час обвинувачений працює у ФОП ОСОБА_6 на посаді розпиловщика дерева.

Відповідно до ст. 408 ч.1 п.4 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого, а згідно з ст. 409 ч.2 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Так, санкція ст. 296 ч.1КК України, передбачає покарання у виді штрафу від п’ятсот до тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Колегія суддів дослідивши та проаналізувавши доводи наведенні в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_1, врахувавши пом’якшуючі обставини: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, а також характеризуючи дані на особу винного, а саме те, що по місцю проживання він характеризується позитивно (а.с. 33), раніше не судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному кабінетах Снятинської ЦРЛ не перебуває (а.с. 35), на утриманні має малолітнього сина, офіційно працевлаштований у ФОП ОСОБА_6 на посаді розпиловщика дерева, молодий вік обвинуваченого та бажання стати на шлях виправлення, думку потерпілого ОСОБА_3, який просив обвинуваченого суворо не карати, приходить до висновку про можливість призначення обвинуваченому більш м’якого виду покарання.

Окрім цього, апеляційний суд враховує висновок органу з питань пробації Західного регіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, в якому вказано, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушення, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Колегія суддів апеляційного суду вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання, яке належить призначити ОСОБА_1 за ст. 296 ч.1 КК України, враховуючи положення ст. 65 КК України, вважає за необхідне і достатнє призначити обвинуваченому для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів, покарання у виді штрафу в межах санкції частини цієї статті.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а вирок Снятинського районного суду ОСОБА_3 – Франківської області від 16 травня 2018 року в частині призначеного покарання - змінити.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405,407, 408,414,418, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Вирок Снятинського районного суду ОСОБА_3 – Франківської області від 16 травня 2018 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч.1 КК України в частині призначеного йому покарання змінити.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ст. 296 ч.1 КК України у виді штрафу 700 (сімсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 11900 (одинадцять тисяч дев’ятсот) гривень.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий Б.І. Кукурудз

Судді: В.П. Гандзюк

ОСОБА_7