Постанова № 75406279, 17.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 336/96/16 Головуючий у 1-й інстанції Карабак Л.Г.

Номер провадження 22-ц/778/1066/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого садово-городнього кооперативу «№3 Дружба» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2017 року у справі за позовом Обслуговуючого садово-городнього кооперативу «№3 Дружба» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок порушення трудових обов’язків,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2016 року Обслуговуючий садово-городній кооператив «№3 Дружба»(далі ОСГК «№3 «Дружба») звернувся до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнював, до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок порушення трудових обов’язків.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що відповідно до трудового договору ОСОБА_3 займала посаду бухгалтера-касира від 01.11.2012 року по 14.03.2015 року.

01.11.2012 року та 27.12.2014 року між ОСГК «№3 Дружба» в особі голови ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (Зищик) були укладені договори про повну матеріальну відповідальність. Відповідно до протоколу №7 від 14.03.2015 року Загальних зборів садово-городнього кооперативу вирішено звільнити ОСОБА_3 на підставі ст. 41 ч. 2 КЗпП України, у зв’язку з втратою довіри.

Актом інвентаризації від 31.05.2015 року була підтверджена нестача грошових коштів в сумі 22530,28 грн. станом на 01.02.2015 року. Згідно з даними експертного висновку, за міжінвентаризаційний період з 25.11.2012 року по 01.02.2015 року документально підтверджується за Актом інвентаризації від 31.05.2015 року нестача грошових коштів в сумі 22530,28 грн.

За даним фактом внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, проте, на даний час ОСОБА_3 не пред'явлено підозру у вчиненні вказаного злочину.

Позивач посилається на те, що наявність недостачі підтверджується експертним висновком, а наявність вини ОСОБА_3 притягненням її до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення, яке і було спричинено недостачею.

На підставі викладеного, позивач просив суд, стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов’язків, в сумі 22530,00 грн. та судовий збір в сумі 1218,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2017 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСГК «№3 Дружба» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, судові витрати покласти на відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСГК №3 «Дружба» про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок порушення трудових обов’язків, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів привласнення ОСОБА_3 коштів ОСГК №3 «Дружба». Велика кількість документів, долучених до справи, свідчить про низку порушень під час ведення бухгалтерської документації кооперативу, а не про розтрату чи привласнення коштів відповідачем.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим у справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Судом встановлено, що між ОСГК “№3 Дружба” та ОСОБА_3 було укладено трудовий договір 01.11.2012 року, що підтверджується копією цього договору. Також 01.11.2012 року укладено договір про повну індивідуальну відповідальність між тими ж особами.

Фактично до виконання службових обов’язків Відповідач приступила з 06.03.2013 року, що підтверджується Актом передачі бухгалтерських документів ОСГК “№3 Дружба” від 06.03.2013 року, Актом за результатами перевірки грошових коштів ОСГК “№3 Дружба” та вірності оформлення касових документів в період з 01.12.2012 р. по 01.01.2015 року, копією касової книги, долученої відповідачем до заперечень.

Кошти ОСГК “№3 Дружба” за рішенням Правління, з травня 2013 року ОСОБА_3 передавала на зберігання Голові ОСГК“№3 Дружба”, ОСОБА_4 Передача та повернення коштів оформлювались розписками між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Даний факт підтверджується Актом за результатами перевірки грошових коштів ОСГК “№3 Дружба” та вірності оформлення касових документів в період з 01.12.2012 р. по 01.01.2015 року та копіями розписок про отримання коштів ОСОБА_4 від ОСОБА_3.

Порядок відшкодування збитків підприємству, спричинених його працівниками, врегульований нормами кодексу законів про працю України:

Згідно ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Згідно з п.1 ст.134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, зокрема, між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей, а відповідно до п. 2 ст. 134 КЗпП України, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.135-3 КЗпП України, розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Згідно до п. 3 Постанови Верховного Суду України N 14 від 29.12.1992 року "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками " виходячи з вимог ст. 15 ЦПК суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (далі - ЦПК України 2004 року), суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частинами першою-третьою статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідають вимогам статей 213-215 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився із характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Судом обґрунтовано зроблено висновок що належних та беззаперечних доказів, які б свідчили про те, що внаслідок порушення покладених на ОСОБА_3 трудових обов’язків, позивачу була спричинена шкода, останнім суду не надано.

Висновку експертного дослідження за результатами проведення економічного дослідження № 95/09-15, складеного 04.09.2015 року судовим експертом ОСОБА_5, на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, судом першої інстанції надана оцінка та правильно встановлено, що з нього не вбачається, що саме нестача в розміру 22530.00 грн. виникла з вини ОСОБА_3 та, що мається причинний зв’язок між порушенням та спричиненою шкодою.

Так, згідно з даними висновку експертного дослідження за результатами проведення економічного дослідження №95/09-15, складеного 04.09.2015 року судовим експертом ОСОБА_5, встановлено ряд порушень порядку складання бухгалтерської документації ОСГК “№3 Дружба”.

Судовий експерт ОСОБА_5 була допитана судом. З пояснень, наданих ОСОБА_5, убачається, що вона перевіряла відповідність бухгалтерських документів ОСГК “№3 Дружба” вимогам чинного законодавства України. Фактичну наявність коштів у касі кооперативу вона не перевіряла. Зазначила, що її висновки ґрунтуються на наданих на експертизу документах, та у разі надання інших документів висновки були б іншими. Щодо наявної нестачі у касі кооперативу, експерт виходила із наданої на дослідження копії акту про результати інвентаризації наявних коштів ОСГК “№3 Дружба” від 31.05.2015 року за період з 25.11.2012 року по 01.02.2015 рік станом на 01.02.2015 року. Крім того, зазначила, що ведення одночасно двох касових книг в один період є порушенням вимог чинного законодавства України.

Також судом встановлено, що ОСГК “№3 Дружба” під час ведення бухгалтерської документації використовувало одночасно декілька касових книг в один період часу, що підтверджується Актом передачі бухгалтерських документів ОСГК “№3 Дружба” від 06.03.2013 року. З пояснень експерта ОСОБА_5 вбачається, що надані на дослідження касові книги не дублювали певні періоди, та кожна касова книга продовжувала іншу.

З висновку експерта на дослідження не надавались розписки ОСОБА_4 про отримання від ОСОБА_3 грошових коштів з каси кооперативу, у зв’язку з чим їм не було надано відповідної оцінки під час економічного дослідження.

З акту « за результатами перевірки грошових коштів ОСГК № 3 « Дружба»» та правильності оформлення касових документів за період з 01.12.2012 року по 01.01.2015 року станом на 25.11.2012 року нестача по касі дорівнювала 13125.67 грн.

Тобто, ще до моменту працевлаштування ОСОБА_3 у позивача була нестача коштів у розмірі 13125.67 грн.

Відповідно до видаткового касового ордера № 124 від 06.12.2012 року виявлено факт видачі 11615.00 грн. на послуги БТІ та комісійний збір та те, що в ордері графа одержав та графа підпис одержувача не заповнено.

Проте, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 у цей час не працювала та не оформлювала жодних документів, оскільки фактично до виконання службових обов’язків остання приступила з 06.03.2013 року, що підтверджується Актом передачі бухгалтерських документів ОСГК “№3 Дружба” від 06.03.2013 року ( а.с. 98-100 т. 1), що також не заперечувалося представником позивача, як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції.

Згідно дослідження наданих документів за міжінвентаризаційний період з 25.11.2012 року по 01.02.2015 року документально підтверджується встановлена за актом інвентаризації від 31.05.2015 року нестача грошових коштів у касі станом на 01.02.2015 року на суму 22530,28 грн. у ОСГК “№ 3 Дружба” у матеріально відповідальної особи ОСОБА_3

Суд першої інстанції надав належну оцінку цьому акту і прийшов до правильного висновку, що цей акт не є беззаперечним доказам на підтвердження заподіяння шкоди саме ОСОБА_3, оскільки в цьому акті зазначений період перевірки з 25.11.2012 року, а як було встановлено судом першої інстанції бухгалтерські документи ОСГК “№3 Дружба” були передані ОСОБА_3 актом від 06.03.2013 року, тобто, саме з цього часу ОСОБА_3 несе відповідальність за шкоду, заподіяну позивачу внаслідок порушення покладених на неї трудових обов’язків.

Натомість, цим актом не встановлено, що нестача коштів в сумі 22530.28 грн. виникла саме за період з 06.03.2013 року по 01.02.2015 року.

Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували причинний зв’язок між порушенням і шкодою, вину ОСОБА_3, які саме конкретно порушення трудових обов'язків допустила ОСОБА_3, матеріали справи не містять.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення судового рішення кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем повністю доведено вину відповідача у завданні матеріальної шкоди (збитків), є необґрунтованими, зводяться до незгоди з висновком суду стосовно встановлених обставин справи та оцінки доказів, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував.

Інші доводи апеляційної скарги є черговим повторенням викладення обставин, які зазначалися позивачем у позовній заяві та перевірені судом першої інстанції і не знайшли підтвердження. Вказані доводи не доводять неправильність рішення суду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Обслуговуючого садово-городнього кооперативу «№3 Дружба» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.07.2018 року.

Головуючий

Судді: