Постанова № 75406047, 18.07.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5980/17

Провадження № 22-ц/779/905/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Томин О.О., Фединяка В.Д.

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 25 квітня 2018 року у складі судді Татарінової О.А., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У травні 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що 14.03.2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір №1022-22/340 про надання відновлювальної кредитної лінії відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 20000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % річних та комісій, на строк до 13.03.2022 року.

Позивач, посилаючись на те, що ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, станом на 03.02.2017 року заборгованість за кредитом становить 12386,50 дол. США; за відсотками 8429,33 дол. США просив стягнути вказану суму боргу з відповідача.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 квітня 2018 року у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

На вказане рішення ПАТ «Укрсоцбанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначив, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 грудня 2014 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто з відповідача заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. достроково) та відсотки нараховані в період з 14.03.2007 року по 13.04.2014 рік. В цій частині позовних вимог судом винесено ухвалу від 21 березня 2018 року про закриття провадження у справі, яка позивачем не оскаржувалась.

Вважає незаконним рішення суду в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення нарахованих відсотків за користування кредитними коштами в період з 14.04.2014 року по 03.02.2017 року в сумі 4 947,03 дол. США.

Обгрунтовуючи підстави для відмови у стягненні нарахованих відсотків, суд в рішенні послався на п.4.5 Кредитного договору №1022-22/340 від 14.03.2007 року, яким передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання позичальником обов»язків, визначених в даному договорі в п.. 3.3.7, 3.3.8, 3.3.9 протягом більше 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов»язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції. Суд зазначив, що на підставі даних пунктів усі наступні щомісячні платежі за графіком після вказаної дати не підлягали виконанню.

Вважає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання й не позбавляє кредитора на отримання штрафних санкцій, а також сплату боржником процентів.

Апелянт просив рішення суду в частині відмови ПАТ «Укрсоцбанк» в стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в період з 14.04.2014 року по 03.02.2017 року в сумі 4 947, 03 дол. США скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 вказав, що позивач скористався правом дострокового стягнення заборгованості за кредитом, а тому його вимоги про стягнення заборгованості,а тому всі наступні щомісячні платежі за графіком не підлягали виконанню.

Відповідно до положень пункту 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд Івано-Франківської області здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи рішення по суті спору, суд першої інстанції виходив із того, що у зв»язку з зміною строку виконання зобов»язання, позивач не має права нараховувати проценти після закінчення дії кредитного договору та штрафних санкцій.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 відповідно до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №1022-22/340 від 14.03.2007 року отримав в АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (яке змінило назву на ПАТ «Укрсоцбанк») кредит у розмірі 20000.00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00% річних та комісій, на строк до 13.03.2022 року.

Пунктом 1.1 Кредитного договору визначено графік погашення заборгованості за кредитом, періоди погашення та кінцевий термін користування кредитом.

01.07.2008 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №1022-22/340 від 14.03.2007 року, згідно з якою з 01.07.2008 року змінено процентну ставку за користування кредитом на рівні 14% річних.

Відповідно до умов договору у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником будь-яких обов'язків, встановлених договором, в тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, кредитор має право вимагати дострокового виконання зобов'язання з повернення кредиту за договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Встановлено, що у зв»язку з неналежним виконання позичальником своїх зобов»язань за кредитними договором, позивач у 2014 році, скориставшись правом дострокового стягнення боргу за кредитним договором звернувся з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Так, заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 09.12.2014 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Укрсоцбанк» 205640,31 грн. заборгованості за кредитним договором від 14.03.2007 року та 2056,40грн. витрат по оплаті судового збору.

Таким чином позивач скористався правом передбаченим п.4.5 кредитного договору та на підставі рішення суду достроково стягнув суму боргу за кредитним договором в повному обсязі, тобто було змінено строк виконання основного зобов»язання, а відтак наступні щомісячні платежі відповідно до графіку не підлягали виконанню.

Згідно з уточненим розрахунком заборгованості за договором №1022-22/340 від 14.03.2007 року (а.с.98-109), за період з 14.04.2014 року по 03.02.2017 року заборгованість ОСОБА_1 складає: 12386,50 доларів США - за кредитом; 4947,03 доларів США - за відсотками.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами за період з 14.04.2014 року по 03.02.2017 року у сумі 4947,03 дол США після закінчення дії кредитного договору є необгрунтованими та такими що не підлягають до задоволення.

Посилання апелянта на те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору не заслуговують на увагу, оскільки позивач здійснив розрахунок заборгованості виходячи із щомісячних платежів за графіком погашення заборгованості за кредитом, а такий у зв»язку із достроковим стягненням заборгованості втратив свою актуальність.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих доказів, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського міського суду від 25 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення .

Повний текст судового рішення складено 19 липня 2018 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: О.О. Томин

В.Д. Фединяк