Рішення № 75404223, 12.07.2018, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/2123/18

провадження у справі №2/0285/976/18

12 липня 2018 року м. Новоград-Волинський

Новоград - Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б., за участі секретаря судового засідання Медяної І.В. та осіб, які беруть участь у справі:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення спадкоємця від права на спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, у якому просить усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 27 грудня 2017 року помер її рідний брат ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина на належне братові майно – на квартиру та три земельні ділянки. Позивач є спадкоємцем другої черги за законом. Спадкоємцем першої черги за законом є дружина померлого брата – ОСОБА_2, вона зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, рішенням суду ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно своєї неповнолітньої дочки. За життя брата позивач допомагала своєму брату по господарству, прибирала, готувала їжу, прала, купувала продукти харчування та інші речі, допомагала оплачувати комунальні послуги, надавала кошти на ремонт належної брату на праві власності квартири. 27 грудня 2017 року зранку від працівників поліції позивач дізналася про смерть брата ОСОБА_3, після чого вона неодноразово телефонувала ОСОБА_2, щоб остання викликала машину для перевезення тіла померлого у морг, однак відповідач відмовилась це робити. У день смерті ОСОБА_3, відповідач не впустила в квартиру жінок, які мали прибрати квартиру та підготувати помешкання до похоронного ритуалу. Похованням брата займалась позивач, на похорони брата відповідач не з’явилась. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила задовольнити позов на підставі ч. 5 ст. 1224 ЦК України.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, з підстав, викладених у позові. Крім того позивач, пояснила, що на передодні смерті брата – 26 грудня 2017 року вона розмовляла по телефону з ОСОБА_3, який їй повідомив, що погано себе почуває, скаржився на болі в нозі і на загальне погане самопочуття, позивач попросила ОСОБА_2, щоб вона викликала швидку допомогу для отримання медичної допомоги, проте відповідачем цього зроблено не було, тобто відповідач умисно залишила без допомоги ОСОБА_3, який перебував в небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через хворобу та погане самопочуття.

Відповідач в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на необґрунтованість позову.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4, який є чоловіком позивача, підтвердив, що напередодні смерті брата, ОСОБА_1 спілкувалась з відповідачем та просила її викликати медичну допомогу для її брата ОСОБА_3, однак цього зроблено не було. Свідок підтвердив, що позивач була вимушена сама зателефонувати у медичний заклад і викликати братові швидку медичну допомогу.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення сторін та свідків, з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвами про народження та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с. 6, 10).

23 квітня 2016 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з відповідачем, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 7).

27 грудня 2017 року брат позивача - ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 8).

28 грудня 2017 року позивач здійснила поховання ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про поховання (а.с. 17).

ОСОБА_1 звернулась до Новоград-Волинського ВП ГУНП у Житомирській області із заявою про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 135 КК України (залишення в небезпеці) та ст. 185 КК України (крадіжка). Відомості про вчинене ОСОБА_2 кримінальне правопорушення, передбачене ст. 135 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 травня 2018 року. Зі змісту заяви ОСОБА_1 про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень вбачається, що ОСОБА_1, на передодні смерті брата ОСОБА_3 – 26 грудня 2017 року, розмовляла з братом по телефону, який повідомив, що погано себе почуває, скаржився на болі в нозі і на загальне погане самопочуття, ОСОБА_1 попросила ОСОБА_2, щоб вона викликала швидку допомогу для отримання медичної допомоги, проте відповідачем цього зроблено не було, тобто відповідач умисно залишила без допомоги ОСОБА_3, який перебував в небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через хворобу та погане самопочуття (а.с. 20, 22).

Відповідно до листа завідувача Новоград-Волинської державної нотаріальної контори від 23 червня 2018 року із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, який помер 27 грудня 2017 року, звернулись дружина померлого ОСОБА_2 та рідна сестра померлого – ОСОБА_1, інші особи з метою оформлення спадщини після смерті зазначеної особи не звертались.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, при вирішенні такої категорії справ суд повинен установити: 1) факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги; 2) факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво; 3) потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Безпорадний стан слід розуміти як безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Спадкоємець може бути усунений від права на спадщину лише при одночасному настанні указаних обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності (ч. 5 ст. 1224 ЦК України).

Саме таких висновків щодо застосування норми ч. 5 ст. 1224 ЦК України дійшов Верховний Суд у постанові від 30 травня 2018 року (справа № 753/21722/13-ц), яка підлягає врахуванню місцевим судом відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Крім того, при розгляді такої категорії справ суду належить з'ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували: 1) факт ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги; 2) факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво; 3) потребі спадкодавця в допомозі саме відповідача.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що померлий ОСОБА_3 був у безпорадному стані, тобто був неспроможний своїми силами через тяжку хворобу або каліцтво самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим потребував стороннього догляду.

Доводи позивача про те, що напередодні смерті – 26 грудня 2017 року відповідач відмовилась по телефону викликати ОСОБА_3 швидку медичну допомогу, не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не надано доказів неможливості самому ОСОБА_3 викликати швидку медичну допомогу. Крім того, як пояснив свідок ОСОБА_4, позивач була вимушена сама зателефонувати у медичний заклад і викликати братові швидку медичну допомогу.

Звернення позивача до правоохоронних органів із заявою про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 135 КК України (залишення в небезпеці), та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не може свідчити про доведеність обставин, які підлягають доказуванню при застосуванні норми ч. 5 ст. 1224 ЦК України. Матеріали справи не містять, а позивачем не надано, вироку суду про визнання ОСОБА_2 винною у вчинені кримінального правопорушення, яким встановлено обставини, передбачені ч. 5 ст. 1224 ЦК України.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки позов є необґрунтованим та не підтверджується належними доказами.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення спадкоємця від права на спадкування за законом – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвалу суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а саме Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.

Рішення складено в повному обсязі та підписано 20 липня 2018 року.

Суддя Т.Б. Сташків