Рішення № 75403908, 10.07.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3843/17

2/296/1104/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді – Драча Ю.І.,

за участю секретаря Івашко Т.А ,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставне майно, –

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом до відповідача, в якому просить звернути стягнення на предмет застави – транспортний засіб марки TOYOTA FJ CRUISER, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) № JTEBU11F270060924, реєстраційний номер НОМЕР_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» шляхом проведення прилюдних торгів та стягнути на користь позивача судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 08.06.2007 ОСОБА_3 на підставі договору кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 284/29-САФ0.16-2 отримала грошові кошти у сумі 42066,50 доларів США. У зв’язку з невиконанням Позичальником своїх зобов’язань за договором утворилась прострочена заборгованість за кредитом – 33052,28 доларів США та 37178,51 дол. США за відсотками.

В рахунок забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між Позивачем та Відповідачем 08.06.2007 року укладено договір застави транспортного засобу марки TOYOTA FJ CRUISER. Посилаючись на те, що відповідач не виконує кредитні зобов’язання, просить звернути стягнення на предмет застави на користь ПАТ «Укрсоцбанк».

Ухвалою суду від 26.05.2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставне майно.

Ухвалою суду від 18.05.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до су3дового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позивні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог. Вважає, що позивачем з 2012 року пропущено строк звернення до суду, у зв’язку з чим, просив застосувати строки позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 08.06.2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 284/29-САФ03.16-2, згідно з яким ОСОБА_3 було надано 42066,50 доларів США зі сплатою 12,5 відсотків річних (а.с.5-12).

В якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов’язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків 08.06.2007 року між Сторонами укладено договір застави транспортного засобу – автомобіля марки TOYOTA FJ CRUISER синього кольору 2007 року випуску, шасі № JTEBU11F270060924, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 13).

Визначені у договорі кредиту зобов’язання Позивачем були виконані шляхом видачі готівки на суму 42066,50 доларів США. Відповідач з 05.01.2009 року не здійснює погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідач допустив неналежне виконання зобов’язання, у зв’язку з чим утворилась прострочена заборгованість.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставною для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Судом на підставі наданого Позивачем розрахунку встановлено, що останній платіж за користування кредитом Відповідачем здійснено 05.01.2009.

Згідно Кредитного договору позичальник зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі в термін та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 07.06.2014 року.

Станом на 12.01.2009 (дата чергового платежу за кредитним договором) ОСОБА_3 мала прострочену заборгованість перед Банком у сумі 500,79 доларів США. З указаної у розрахунку дати – 12.01.2009 року Відповідачем не проведено жодного платежу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони прав на позов, тобто можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Разом з тим, відповідно до п. 3.2.3 Кредитного договору Кредитор має право вимагати повернення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій у разі затримання Позичальником сплати Кредиту щонайменше на один календарний місяць.

Відповідно до п. 3.3.8 Позичальник зобов’язується протягом 30 календарних днів повернути в повному обсязі кредит, нараховані проценти з можливою неустойкою.

Згідно позовної заяви, яка направлена на адресу Корольовського районного суду м. Житомира вбачається, що дата її подачі – 28.04.2017. Останній платіж за договором, Позичальником здійснено у січні 2009 року, що вказує на порушення Кредитором строків позовної давності.

Боржник не сплачував кредит та проценти за користування ним з 05.01.2009 (останній платіж здійснений 05.01.2009).

Протягом наступних 7 років позичальник не виконував обов'язки, передбачені Кредитним договором в частині своєчасного та повного погашення заборгованості.

Таким чином наявні обґрунтовані підстави для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк», оскільки, останній платіж за кредитним договором відповідач здійснив 05.01.2009; обов'язок відповідачів погасити кредит у повному обсязі, сплатити нараховані проценти та штрафні санкції, також настав через 30 днів після виникнення простроченої заборгованості, однак не був виконаний.

Отже, право на позов про стягнення несплачених сум за кредитним договором виникло в позивача через 30 днів після порушення Позичальником строків сплати за кредитом, проте позивач звернувся до суду з позовом лише у квітні 2017 року, тобто зі спливом строку позовної давності, установленої нормами статті 257 ЦК України.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Встановлюючи строки та умови дострокового погашення кредиту, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такої зміни.

Останній платіж за кредитним договором позичальник здійснив 05 січня 2009 року, а тому відповідно до Кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив, через 30 днів після 12.01.2009 (дати виникнення простроченої заборгованості).

Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено, то через 30 днів після виникнення простроченої заборгованості в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише у квітні 2017 року, тобто через 5 років після спливу встановленого строку позовної давності.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про звернення стягнення на заставне майно.

Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про звернення стягнення на заставне майно. Відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставне майно відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Житомирської області.

Суддя Ю. І. Драч