Постанова № 75399075, 16.07.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2018 р. Справа № 917/2080/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Білецька А.М., суддя Істоміна О.А.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1, довіреність № 10-75/1880 від 08.02.18,

представник Прокуратури Полтавської області - ОСОБА_2, довіреність № 05/2-639 вих18 від 06.06.18; посвідчення № 047425 від 11.07.17.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго (вх. № 953 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 17.04.18 р. (суддя Семчук О.С., повний текст рішення складено 25.04.2018 р. у приміщенні цього суду) у справі № 917/2080/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава

до Прокуратури Полтавської області, м. Полтава

про стягнення 13781,49 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Прокуратури Полтавської області про стягнення 13781,49 грн., в тому числі: 3369,95 грн. пені, 9008,89 грн. інфляційних нарахувань та 1402,65 грн. 3% річних, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною сплатою спожитої теплової енергії, поставленої позивачем відповідно до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 19.10.2012 № 2079 та договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді. Також просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1600,00 грн. на зазначений у резолютивній частині позовної заяви розрахунковий рахунок.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17 квітня 2018 року у справі № 917/2080/17 в позові відмовлено.

Рішення мотивоване, зокрема, з тих підстав, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження дат отримання відповідачем рахунків на оплату теплової енергії, підстави стверджувати, що відповідачем порушено строки оплати спожитої теплової енергії, відсутні, та ін.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник, зокрема зазначає, що між сторонами крім договору про постачання теплової енергії в гарячій воді, на виконання вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель», щорічно укладалися договори про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, а саме - № 25079/4 від 04.04.2014, № 2079/5 від 09.04.2015, № 2079/6 від 26.03.2016 та № 2079/7 від 24.03.2017. Типова форма одного і другого договорів є затвердженою на законодавчому рівні і сторони не звільняються від їх укладення. При цьому зазначає, що договори про здійснення закупівель за державні кошти містять орієнтовні величини обсягів закупівлі теплової енергії на рік та її вартість, а конкретні умови постачання теплової енергії, її облік, розрахунковий період, порядок оплати та конкретна відповідальність сторін унормовані договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2079. Пункт 11.2 договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді укладених між сторонами чітко визначає, що умови постачання теплової енергії, не передбачені цим договором, регулюються між сторонами чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією та договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 19.10.2012 № 2079 з усіма додатками. На виконання п. 1 додатку № 4 до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2079 від 19.10.2012, апелянтом щомісяця надавалися рахунки за спожиту теплову енергію представникам відповідача - працівникам прокуратури Полтавської області. Доказом надання рахунків відповідачеві на думку апелянта є копії реєстрів (разом з титульними листами) про надання рахунків та актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії за спірний період, які наявні в матеріалах справи.

Також скаржник вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідачем надано до суду копії рахунків з відміткою про їх отримання за період з жовтня 2014 року по квітень 2017 року. В даних рахунках зазначена адреса приміщення за яким здійснювалося постачання теплової енергії в гарячій воді просп. Свободи, буд. 4а. Однак, вул. 60-річчя Жовтня перейменовано в 2016 році згідно з розпорядження виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 58-Р від 18.02.2016.

Крім того, на думку скаржника суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував, що відповідно до п. 2.2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 309 від 02.03.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.2013 № 419/20732 (далі - Порядок) - розпорядники бюджетних коштів протягом семи робочих днів з дати виникнення бюджетного зобов'язання подають до відповідного органу Казначейства документи на оплату. Відповідно до п. 2.6 даного Порядку після перевірки підтвердних документів по одному примірнику Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов'язань і заявки на видачу готівки повертаються розпоряднику бюджетних коштів, а інші примірники цих документів за лишаються на зберіганні в органах Казначейства. Документи, що підтверджують факт взяття бюджетного зобов'язання та/або бюджетного фінансового зобов'язання, повертаються розпоряднику з відміткою «зареєстровано та взято на облік».

Як зазначає скаржник, судом першої інстанції також не прийнято до уваги того, що дати надання рахунків, зазначені в реєстрах про надання рахунків та актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії співпадають з датами, зазначеними відповідачем на повернутих актах про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії, та ін.

06.07.2018 позивачем на виконання вимог ухвали суду від 11.06.2018 надані письмові пояснення, в яких останній зазначає, що реєстри про отримання рахунків, актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу теплової енергії, рахунки та акти про обсяги в спірний період надавалися працівникам відповідача, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Також зазначає, що акти про обсяги та рахунки вищезазначеним особам надавалися після узгодження в телефонному режимі прізвища особи, яка уповноважується на їх отримання та після пред’явлення даними особами документів, які підтверджують їх особистість. Додатковим доказом уповноваження на отримання рахунків та актів про обсяги є довіреність від 05.04.2018 на ОСОБА_5, яка видана керівником Кременчуцької місцевої прокуратури. При цьому зазначає, що дані особи повертали на адресу філії підписані акти про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії.

Стосовно доказів узгодження рахунків, платежів та поставок за договором № 2079 від 19.10.2012 зазначає, що такими доказами є рахунки за спірний період виписані згідно з договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2079 від 19.10.2012, та ін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судовою колегією встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, 19.10.2012 між позивачем (теплопостачальна організація за договором) та відповідачем (споживач за договором) укладено договір № 2079 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - договір, копія договору - а. с. 14-19).

Відповідно до п. 1.1 договору, теплопостачальна організація зобов'язалася надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених договором та додатками до нього.

Пунктом 1.2 договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до Закону України “Про теплопостачання” та діючого законодавства України.

Пунктом 2.2.2. договору передбачено, оплачувати теплопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії та додаткові рахунки, виписані на підставі даного договору, згідно з умовами цього договору та додатку до нього № 4 «Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію».

Також матеріали справи містять додатки та додаткові угоди до цього договору, а саме:

01.03.2016 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до даного договору, якою додатки № 1 та № 2 викладено в новій редакції (а. с. 20-22), зокрема, додатком № 2 до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2079 встановлено обсяги теплового навантаження та теплопостачання; орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної споживачу за поточний рік відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору. А додатком № 3 до договору встановлено тарифи на теплову енергію.

Згідно з п. 1., 2. додатку № 4 до договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за зазначеними в додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбачену на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми заборгованості на початок місяця. Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання). Споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає показники станом на 25 число календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює «Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку» (додаток № 4-1) та надає її теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунка та «Акти про обсяги спожитої споживачем теплової енергії» (додаток № 4-2)

Як пояснив представник позивача останній ототожнює послуги з постачання теплової енергії з поставкою енергоресурсів цієї ж теплової енергії, хоча щодо поставки сторонами укладені інші договори.

На виконання вимог Закону України “Про здійснення державних закупівель” до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2079 від 19.10.2012 між сторонами щорічно укладалися договори про закупівлю теплової енергії в гарячій воді (а. с. 23-24, 118-119, 120-121, 122-123, 190-191), а саме:

04.04.2014 між позивачем (учасник) та відповідачем (замовник) укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 2079/4 (далі – договір № 2079/4).

Згідно з п. 1.1. договору № 2079/4, учасник зобов’язався у січні – грудні 2014 року поставити замовнику теплову енергію в гарячій воді для забезпечення потреб теплових установок замовника, а замовник зобов’язався прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) теплової енергії в гарячій воді та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору № 2079/4, сума цього договору становить 166600,00 грн. у тому числі: ПДВ 20 % - 27766,67 грн. Сума цього договору є орієнтовною і буде визначатися виходячи з тарифів, які встановлюються НКРЕ України для учасника, та фактичного обсягу спожитого замовником товару.

Пунктом 4.1. договору № 2079/4 передбачено, що розрахунки проводяться шляхом: оплати замовником після пред’явлення учасником рахунка на оплату товару або послуг, або після підписання сторонами акта звірки взаємних розрахунків, шляхом перерахування коштів на рахунок учасника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у цьому договорі.

Пунктом 4.2. договору № 2079/4 передбачено, що до рахунка додається акт про обсяги спожитої (поставленої) споживачем (субспоживачем) теплової енергії.

Пунктом 6.2., 6.2.4. договору № 2079/4 передбачено, що замовник має право повернути рахунок учаснику без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених у пункті 4.2. розділу IV цього договору (відсутність печатки, підписів, тощо).

Згідно з п. 10.1. договору № 2079/4, договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014 р.

09.04.2015 між позивачем (учасник) та відповідачем (замовник) укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 2079/5 (далі – договір № 2079/5).

Згідно з п. 1.1. договору № 2079/5, учасник зобов’язався у січні – грудні 2015 року поставити замовнику теплову енергію в гарячій воді для забезпечення потреб теплових установок замовника, а замовник зобов’язався прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) теплової енергії в гарячій воді та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору № 2079/5, сума цього договору становить 182639,56 грн. у тому числі: ПДВ 20 % - 30439,93 грн. Сума цього договору є орієнтовною і буде визначатися виходячи з тарифів, які встановлюються НКРЕКП для учасника, та фактичного обсягу спожитого замовником товару.

Пунктом 4.1. договору № 2079/5 передбачено, що розрахунки проводяться шляхом: оплати замовником після пред’явлення учасником рахунка на оплату товару або послуг, або після підписання сторонами акта звірки взаємних розрахунків, шляхом перерахування коштів на рахунок учасника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у цьому договорі.

Пунктом 4.2. договору № 2079/5 передбачено, що до рахунка додається акт про обсяги спожитої (поставленої) споживачем (субспоживачем) теплової енергії.

Пунктом 6.2., 6.2.4. договору № 2079/7 передбачено, що замовник має право повернути рахунок учаснику без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених у пункті 4.2. розділу IV цього договору (відсутність печатки, підписів, тощо).

Згідно з п. 10.1. договору № 2079/7, договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2015 р.

16.03.2016 - між позивачем (учасник) та відповідачем (замовник) укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 2079/6 (далі – договір № 2079/6).

Згідно з п. 1.1. договору № 2079/6, учасник зобов’язався протягом 2016 року поставити замовнику теплову енергію в гарячій воді для забезпечення потреб теплових установок замовника, а замовник зобов’язався прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) теплової енергії в гарячій воді та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору № 2079/6, сума цього договору становить 258893,63 грн. у тому числі: ПДВ 20 % - 43148,94 грн. Сума цього договору є орієнтовною і буде визначатися виходячи з тарифів, які встановлюються НКРЕКП для учасника, та фактичного обсягу спожитого замовником товару.

Пунктом 4.1. договору № 2079/6 передбачено, що розрахунки проводяться шляхом: оплати замовником після пред’явлення учасником рахунка на оплату товару або послуг, або після підписання сторонами акта звірки взаємних розрахунків, шляхом перерахування коштів на рахунок учасника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у цьому договорі.

Пунктом 4.2. договору № 2079/6 передбачено, що до рахунка додається акт про обсяги спожитої (поставленої) споживачем (субспоживачем) теплової енергії.

Пунктом 6.2., 6.2.4. договору № 2079/6 передбачено, що замовник має право повернути рахунок учаснику без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених у пункті 4.2. розділу IV цього договору (відсутність печатки, підписів, тощо).

Згідно з п. 10.1. договору № 2079/7, договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016 р.

26.08.2016 - між позивачем (учасник) та відповідачем (замовник) укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 2079/7(далі – договір № 2079/7).

Згідно з п. 1.1. договору № 2079/7, учасник зобов’язався протягом 2016 року поставити замовнику теплову енергію в гарячій воді для забезпечення потреб теплових установок замовника, а замовник зобов’язався прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) теплової енергії в гарячій воді та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору № 2079/7, сума цього договору становить 94932,42 грн. у тому числі: ПДВ 20 % - 15822,07 грн. Сума цього договору є орієнтовною і буде визначатися виходячи з тарифів, які встановлюються НКРЕКП для учасника, та фактичного обсягу спожитого замовником товару.

Пунктом 4.1. договору № 2079/7 передбачено, що розрахунки проводяться шляхом: оплати замовником після пред’явлення учасником рахунка на оплату товару або послуг, або після підписання сторонами акта звірки взаємних розрахунків, шляхом перерахування коштів на рахунок учасника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у цьому договорі.

Пунктом 4.2. договору № 2079/7 передбачено, що до рахунка додається акт про обсяги спожитої (поставленої) споживачем (субспоживачем) теплової енергії.

Пунктом 6.2., 6.2.4. договору № 2079/7 передбачено, що замовник має право повернути рахунок учаснику без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених у пункті 4.2. розділу IV цього договору (відсутність печатки, підписів, тощо).

Згідно з п. 10.1. договору № 2079/7, договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016 р.

24.03.2017 - між позивачем (учасник) та відповідачем (замовник) укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді № 2079/7 (далі – договір № 2079/7).

Згідно з п. 1.1. договору № 2079/7, учасник зобов’язався у 2017 році поставити замовнику теплову енергію в гарячій воді для забезпечення потреб теплових установок замовника, а замовник зобов’язався прийняти і оплатити вартість використаної (купленої) теплової енергії в гарячій воді та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору № 2079/7, сума цього договору становить 293170,09 грн. у тому числі: ПДВ 20 % - 48861,68 грн. Сума цього договору є орієнтовною і буде визначатися виходячи з тарифів, які встановлюються НКРЕКП для учасника, та фактичного обсягу спожитого замовником товару.

Пунктом 4.1., 4.2. договору № 2079/7 передбачено, що розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів на рахунок Учасника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у договорі про постачання теплової енергії в гарячій воді від 19.10.2012 р. № 2079 та у цьому договорі. Оплату за спожиту теплову енергію замовник здійснює на підставі наданих учасником рахунків не пізніше семи календарних днів з моменту їх надсилання (надання). До рахунків додаються акти про обсяги спожитої (поставленої) споживачем (субспоживачем) теплової енергії.

Згідно з п. 10.1. договору № 2079/7, договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017 р.

Укладені між сторонами договори про здійснення закупівель за державні кошти містять орієнтовні величини обсягів закупівлі теплової енергії на рік та її вартість, а конкретні умови постачання теплової енергії, її облік, розрахунковий період, порядок оплати та конкретна відповідальність сторін унормовані договорами про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2079.

Згідно з п. 11.2 договорів про здійснення закупівлі теплової енергії в гарячій воді, умови постачання теплової енергії, не передбачені цим договором, регулюються між сторонами чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією та договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 19.10.2012 № 2079 з усіма додатками.

Позивач стверджує, що відповідач систематично порушував терміни оплати за теплову енергію, встановлені договором, що підтверджується виставленими рахунками та документами (реєстрами) про їх отримання.

При цьому позивач не надав пояснень що саме означає рахунок, яка повинна бути його форма та зміст, чим вони передбачені і яке правове значення мають, чи то вимоги, чи то фіксацію вартості товару (енергоресурсів, теплової енергії) або відповідної послуги, тощо.

Проте, позивач нарахував відповідачу пеню, річні та інфляційні втрати згідно з п. 6 додатку № 4 до договору, відповідно до якого за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію споживач оплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується; на суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення.

Згідно з доданими до позовної заяви розрахунками, позивач нарахував відповідачу:

- 3369,95 грн. пені за загальний період з 05.12.2016 по 18.05.2017 за несвоєчасну оплату теплової енергії, спожитої відповідачем у жовтні 2016 року та січні-квітні 2017 року;

- 9008,89 грн. інфляційних втрат за загальний період з 16.01.2015 по 15.06.2017 за несвоєчасну оплату теплової енергії, спожитої відповідачем у грудні 2014 року, січні 2015 року, грудні 2015 року, січні 2016 року, січні - березні 2017 року;

- 1402,65 грн. 3% річних за загальний період з 13.12.2014 по 18.05.2017 за несвоєчасну оплату теплової енергії, спожитої відповідачем у листопаді - грудні 2014 року, січні - березні 2015 року, грудні 2015 року, січні - квітні 2016 року, жовтні 2016 року, січні - квітні 2017 року.

На підтвердження обсягів спожитої відповідачем теплової енергії позивачем надано копії актів про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії за період з листопада 2014 року по квітень 2017 року (а. с. 98-117).

На підтвердження сум та оплат відповідачем теплової енергії позивачем надано копії платіжних доручень та банківських виписок (а. с. 71-75).

Також позивачем надано копії рахунків, виписаних відповідачу (а. с. 30-50) та документи без назви (розписки про вручення в журналі (реєстри) на підтвердження дат отримання відповідачем рахунків та актів (а. с. 51-70).

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження дат отримання відповідачем рахунків на оплату теплової енергії, підстави стверджувати, що відповідачем порушено строки оплати спожитої ним теплової енергії, відсутні, та ін.

Відповідно до вимог ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 86 цього ж кодексу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Крім того, статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона, постачальник, зобов'язується надавати другій стороні, споживачеві, абонентові, енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Також, статтею 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Як зазначено вище 19.10.2012 між позивачем (теплопостачальна організація за договором) та відповідачем (споживач за договором) укладено договір № 2079 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого теплопостачальна організація зобов'язалася надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених договором та додатками до нього.

Пунктом 1.2 договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до Закону України “Про теплопостачання” та діючого законодавства України.

Пунктом 2.2.2. договору сторони передбачили, оплачувати теплопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії та додаткові рахунки, виписані на підставі даного договору, згідно з умовами цього договору та додатку до нього № 4 «Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію».

Таким чином укладений між сторонами договір містить в собі елементи як договору надання послуг, так і договору поставки, оскільки умовами договору передбачено послуги з постачання та зазначено, що надаються послуги за встановленими тарифами, тобто поєднані в єдине нерозривне, що за визначенням п. 1.1 договору і є предметом договору, що дає право стверджувати, що укладений договір за своєю правовою природою є змішаним - містить елементи договору щодо надання послуг з поставки за домовленістю сторін.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України, передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2, 3 ст. 180 ГП України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", передбачені істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем на надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, найменування сторін; предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг, та ін.

Зі змісту договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 19.10.2012 № 2079 вбачається, що зазначеним вище вимогам закону він не відповідає.

Також даний договір не породжує між позивачем та відповідачем будь-яких грошових зобов'язань, а відтак посилання на нього у позові, як на підставу стягнення пені, 3% річних та інфляційних безпідставне.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Проте, в чому саме полягає послуга за договором № 2079 і яким чином вона може бути відокремлена саме від такого виду правовідносин, як купівля – продаж, або поставка позивач не довів.

Разом із цим, договір не відповідає вимогам Типового договору в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 933 (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ від 17.02.2010 № 151, від 31.10.2011 № 1135, від 30.10.2015 № 1037, від 18.08.2017 № 633, оскільки з часу його укладення 19.10.2012 відповідні зміни до нього не вносилися.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія – товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

При цьому, згідно з положеннями пункту 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі – Правила), користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.

Споживач теплової енергії – фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (пункт 3 Правил).

Пунктами 23-28 Правил визначено порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, а пунктом 40 Правил передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

З огляду на викладене, чинними нормативно-правовими актами визначено, що відносини у сфері теплопостачання регулюються договором купівлі-продажу теплової енергії, який укладається між теплопостачальною організацією та фізичною особою, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридичною особою, яка використовує теплову енергію.

Порядок укладення та умови такого договору визначаються відповідно до норм Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198.

Як свідчать матеріали справи сторонами порушені вимоги чинного законодавства, лише:

04.04.2014 укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді зі строком дії з моменту підписання і діє до 31.12.2014 р.

09.04.2015 укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді зі строком дії з моменту підписання і діє до 31.12.2015;

16.03.2016 укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді зі строком дії з моменту підписання і діє до 31.12.2016;

26.08.2016 укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді зі строком дії з моменту підписання і діє до 31.12.2016;

24.03.2017 укладено договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді зі строком дії з моменту підписання і діє до 31.12.2017.

Отже, між позивачем та відповідачем кожного року укладався новий договір, яким на думку позивача встановлювався порядок здійснення оплати на підставі наданих позивачем рахунків.

При цьому в укладених протягом 2014-2017 років договорах про закупівлю теплової енергії в гарячій воді передбачено їх дію ні з дати укладення, а з початку кожного року. Відтак, грошові зобов'язання між позивачем та відповідачем регулюються виключно зазначеними договорами, а ні договором № 2079 від 19.10.2012.

Разом із цим, якщо позивач вважав, що відповідачем порушуються договірні зобов'язання, він мав право обмежити або припинити постачання теплової енергії. Однак, такі дії позивачем протягом спірного періоду не вчинені, що свідчить про надуманість тверджень позивача щодо порушення прокуратурою Полтавської області своїх грошових зобов'язань та здійснення несвоєчасної оплати.

При цьому, зазначеними договорами не передбачено чітких строків здійснення таких платежів прокуратурою Полтавської області, безпідставними є твердження позивача про дати вручення рахунків відповідачу, адже будь-яких доказів на підтвердження зазначеного у позові та у додатках до нього не зазначено та не надано.

Не можна погодитися із твердженням позивача про допущене відповідачем прострочення грошових зобов'язань на підставі наданих рахунків за період січень-березень 2015 рік, адже договір про надання послуг за цей період укладено між сторонами - 09.04.2015. Аналогічно це стосується і інших договорів за 2016 та 2017 роки, які укладено 16.03.2016 та 24.03.2017 відповідно.

Частиною 3 статті 631 ЦК України передбачено можливість дії договору на строк до його укладення.

Загальні поняття щодо договору та виконання зобов'язання за ним, передбачені ЦК України, виключають можливість його виконання до фактичного укладення сторонами.

А отже, прокуратура Полтавської області яка є державною бюджетною установою не мала права здійснювати оплату, перераховувати кошти, за відсутності для цього правових підстав. Водночас, з метою здійснення оплати наданих послуг на адресу позивача 25.12.2014. 23.12.2015, 27.12.2016 прокуратурою Полтавської області направлялися листи з пропозиціями укласти додаткові угоди до закінчення проведення процедур тендерних закупівель на постачання теплової енергії в гарячій воді на 2015-2017 роки, які залишено позивачем без розгляду.

Як свідчать матеріали справи позивач посилається на те, що ним своєчасно, згідно з вимогами п. 1 додатку № 4 до договору від 19.10.2012 та відповідних договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді на 2015-2017 роки, направлялися рахунки на оплату наданих послуг.

При цьому, позивач не взяв до уваги, що рахунок за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), він носить лише інформаційний характер. Тобто форма документу «рахунок» не містить можливості визначення змісту правочину (купівля-продаж, надання послуг, тощо) та не визначає вид договірних зобов'язань. Фактично рахунок передбачає тільки визначення певних сум до уваги покупця за фактично поставлені товари чи надані (фактично надані) послуги, а сам факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом прийому - передачі виконаних робіт (послуг), тощо.

Для правильного встановлення факту належного виконання позивачем свого обов'язку, згідно з умовами договорів, щодо направлення рахунків необхідно звернути увагу на те, яким чином це відбувалося.

Так, договорами, на які посилається позивач, передбачено «надсилання (надання)» рахунків, тобто передбачено, що позивач повинен був вручити прокуратурі Полтавської області або направити поштою виставлені к оплаті рахунки.

Водночас на підтвердження належного виконання обов'язку по врученню (направленню) рахунків, позивачем надано копії листів під назвою «Рахунки та акти про спожитої теплової енергії», складання яких не передбачено а ні нормативними актами, а ні договорами, які укладалися між позивачем та відповідачем.

Проте, належними доказами про виконання позивачем вимог договорів про закупівлю теплової енергії в гарячій воді в частині виставлення рахунків відповідачу є їх направлення на адресу прокуратури Полтавської області поштою або безпосереднє вручення за вказаною адресою уповноваженій особі або так як це передбачено Інструкцією з діловодства в органах прокуратури України затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24.02.2016 № 103 (далі - Інструкція).

Згідно з п. 2.1 Інструкції, передбачено, що приймання, доставляння та передавання документів здійснюється працівниками служби діловодства. Аналогічні положення існували і в інструкції, що діяли в органах прокуратури раніше.

Згідно з додатком № 1 до Інструкції, службою діловодства є структурний підрозділ у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах (у місцевих прокуратурах - працівник), на який (якого) покладається ведення діловодства.

Згідно з п. 4.1.1 Інструкції, реєстрації підлягають документи, що потребують виконання, розгляду і використання з довідковою метою, які надійшли до прокуратури поштовим зв'язком, кур'єром тощо.

Отже, отримання всієї кореспонденції прокуратурою Полтавської області відбувається через службу діловодства.

Позивачем не надано доказів того, що рахунки за спірний період направлялися (надавалися) відповідачеві та вони отримувалися стороною за договором, зокрема, службою діловодства.

Щодо наданих позивачем копій листків, які на думку позивача свідчать про отримання уповноваженими особами прокуратури Полтавської області рахунків, вбачається наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 2 ст. 10 та ч. 1 ст. 11 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що регіональну прокуратуру очолює керівник регіональної прокуратури - прокурор області, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, який має першого заступника та не більше трьох заступників. Керівник регіональної прокуратури представляє регіональну прокуратуру у відносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями.

Частиною 3 ст. 237 ЦК України передбачено, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Стаття 244 ЦК України встановлює можливість представництва інтересів сторони за договором на підставі довіреності.

З урахуванням наведеного, прокуратура Полтавської області протягом всього часу дії договорів, що укладено між позивачем та відповідачем, не уповноважувала будь-яких осіб на підставі довіреності або в інший спосіб на отримання рахунків за надані послуги з теплопостачання, а відтак твердження позивач про вручення рахунків «представнику» відповідача не відповідає дійсності та не ґрунтується на законі.

Разом із цим, відповідачем належним чином виконувалися обов'язки за договорами шляхом здійснення оплати виставлених рахунків, про що свідчать платіжні документи, які містяться у матеріалах справи.

Таким чином, докази відносно належного виконання обов’язку позивачем за договорами про надсилання (надання) рахунків не можуть ґрунтуватися на припущеннях та доводитися іншими засобами доказування, у даному випадку реєстрами, які взагалі нічим не передбачені.

Підсумовуючи викладене, належними доказами надсилання (надання) вимоги, претензій, актів є поштові відправлення або надання їх відповідачу через кур'єрський зв’язок. Таких доказів позивачем не надано.

З урахуванням наведеного, позивачем не доведено та не надано докази відносно дат вручення рахунків або вимог, а відтак не доведено прострочення відповідачем своїх грошових зобов’язань за договорами.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись п. 1 ч. 1. ст. 275, 276, 282, 283, 284 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17 квітня 2018 року у справі № 917/2080/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.