Постанова № 75399035, 19.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2018 р. Справа№ 911/949/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання: Ярмак О.В.

За участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 19.07.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Громадської організації "Стоп корупції"

на ухвалу

Господарського суду Київської області

від 15.05.2018 (повний текст підписано 15.05.2018)

у справі №911/949/18 (суддя О.О. Христенко)

за розглядом заяви Громадської організації "Стоп корупції"

про вжиття заходів до забезпечення позову від 08.05.2018

позивач Громадська організація "Стоп корупції"

відповідач Комунальне підприємство "Ритуал" Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна архітектурно-будівельна інспекція України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру

В С Т А Н О В И В :

В травні 2018 року Громадська організація "Стоп корупції" звернулась до Господарського суду Київської області із заявою в порядку ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам експлуатувати самочинно забудоване кладовище, що розташоване на земельних ділянках з кадастровим номерами: 3222480401:01:084:5068, 3222480401:01:084:5007, 3222480400:06:002:0039 на території села Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2018 у справі №911/949/18 відмовлено Громадській організації "Стоп корупції" в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Громадська організація "Стоп корупції" звернулася до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, в якій заборонити будь-яким особам експлуатувати самочинне збудоване кладовище, що розташоване на земельних ділянках з кадастровими номерами: 3222480401:01:084:5068, 3222480401:01:084:5007, 3222480400:01:084:5039 на території села Білогородка Києво- Святошинського району Київської області.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції неналежно досліджено всі докази і обставини, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального і матеріального права.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції взагалі залишив поза увагою обставини викладені в заяві про забезпечення позову, а також зміст позовних вимог, викладених у позовній заяві, а також докази, що були додані до них.

В судове засідання представник Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином,що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №0411622995727.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представників позивача та відповідача, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Громадська організація "Стоп корупції" звернулась до Господарського суду Київської області із заявою в порядку ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, про вжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування заяви Громадська організація "Стоп корупції" вказує на те, що комунальним підприємство "Ритуал" Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області всупереч вимог законодавства здійснено будівництво кладовища, що розташоване на земельних ділянках 3222480401:01:084:5068, 3222480401:01:084:5007, 3222480400:06:002:0039 на території села Білогородка Києво-Святошинського району Київської області і, що невжиття заходів забезпечення позову щодо вказаного майна в подальшому може істотно утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду у справі, а також порушить право кожного громадянина на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на таке.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вжиття заходів забезпечення позову є правом, а не обов'язком суду. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд оцінює обґрунтованість доводів заявника про необхідність вжиття цих заходів з урахуванням:

розумності та адекватності вимог заявника;

забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу;

спроможності такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, або коли, не вжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, навіть маючи докази, які свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання майбутнього рішення суду, позивачеві необхідно переконати суд в тому, що його доводи щодо вжиття заходів забезпечення позову та обраний ним спосіб такого забезпечення є розумними, обґрунтованими, адекватними та співмірними.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що твердження Громадської організації "Стоп корупції", що виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову може бути утруднено або його виконання може бути унеможливленим, не підтверджується належними та допустимими доказами, а посилання на потенційну можливість ухилення Комунального підприємства "Ритуал" Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від виконання рішення суду або, що спірне майно може погіршитись за якістю, або можуть бути вчинені інші дії щодо такого майна, заявником не доведено.

Зважаючи на вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заява Громадської організації "Стоп корупції" про вжиття заходів забезпечення позову, як і вимоги апеляційної скарги, не підлягає задоволенню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятої ухвали наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в ухвалі висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 у справі №910/7154/14 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 255, 267, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Стоп корупції" на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.05.2018 у справі №911/949/18 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 15.05.2018 у справі №911/949/18 залишити без змін.

Матеріали оскарження № 911/949/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська