Ухвала суду № 75398536, 19.07.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"19" липня 2018 р. Справа № 14/5025/1259/12

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі Сарело Р.О., розглянувши матеріали скарги на дії ДВС у справі

за позовом публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 кредит", м. Київ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Полонне

про стягнення 78 510, 40 грн. заборгованості

за участю представників сторін: не з’явились

встановив:

Рішенням господарського суду області від 09.01.13 у даній справі позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (Хмельницька область, м. Полонне, вул. Л. Українки, 24, код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 кредит” (04053, м. Київ, вул. Тургєнєвська, 52/58, ЄДРПОУ20057663, р/р 290959131 в ПАТ „ОСОБА_1 кредит”, МФО 320702) 21 937, 40 грн. - заборгованості за кредитом, 19 703, 68 грн. – заборгованості за відсотками, 3 119, 87 грн. – пені за несвоєчасну сплату відсотків, 20 896, 03 грн. –пені за несвоєчасну сплату кредиту, 3 484, 84 грн. - 3 % річних від простроченого кредиту, 692, 44 грн. – 3% річних від простроченої суми відсотків, 608, 93 грн. –інфляційних за час прострочення відсотків, 8 067, 21 грн. –інфляційних за час прострочення кредиту та 1 609, 50 грн. судового збору.

21.01.13 видано наказ.

В подальшому, на адресу суду надійшла скарга ПАТ „ОСОБА_1 кредит” на дії і бездіяльність державного виконавця при виконанні рішення у даній справі, де банк просить:

- визнати незаконними дії старшого державного виконавця Полонського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувану від 03.04.18;

- скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувану від 03.04.18 винесену в рамках виконавчого провадження ВП № 46468171;

- зобов’язати старшого державного виконавця Полонського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_3 поновити виконавче провадження ВП № 46468171 вжити передбачених Законом „Про виконавче провадження” заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії по виконанню наказу Господарського суду Хмельницької області від 09.01.13 у справі № 14/5025/1259/12.

Вказана скарга призначена до розгляду в судовому засіданні на 19.07.18.

Обгрунтовуючи скаргу, скаржник відмічає наступне. 11.02.15 Полонським РВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області відкрито виконавче провадження ВП № 46468171 відносно виконання рішення у справі № 14/5025/1259/12. 03.04.18 держвиконавцем винесено спірну постанову з посиланням на відсутність майна боржника.

В відповідності до Закону „Про виконавче провадження” обов’язком держвиконавця є виконання судових рішень неупереджено, своєчасно та в повному обсязі. За ст. 18 вказаного Закону держвиконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та у порядку, що встановлені виконавчим документом і Законом. Виконавець має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідних пояснень, довідки, також іншу інформацію, отримувати від банків, інших фінустанов інформацію про наявність рахунків.

З матеріалів виконавчого провадження видно, що всупереч зазначеним вимогам перевірка майнового і фінансового стану боржника здійснена одноразово. В матеріалах виконавчого провадження відсутня інформація про направлення запитів з метою отримання інформації про зареєстроване майно до всіх організацій, що здійснюють реєстрацію прав власності.

Перевіряючи майновий стан боржника, державний виконавець зобов’язаний був направити запити до таких органів: Центр ДЗК з метою отримання інформації про наявність зареєстрованих за боржником земельних ділянок; інспекції Держтехнагляду з метою отримання інформації відносно наявності сільськогосподарської, будівельної та самохідної техніки; до Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті відносно зареєстрованих морських чи річкових суден; до Державної авіаційної служби щодо реєстрації повітряних суден; до ОСОБА_1 депозитарію України щодо цінних паперів.

Всупереч Закону державний виконавець не перевірив інформацію щодо отримання керівником боржника паспорту громадянина України для виїзду за кордон з метою подальшого обмеження директору у праві виїзду за кордон.

Вказано, що в порушення ст. 28 Закону „Про виконавче провадження” державний виконавець направив банку спірну постанову через два місяці з дня її винесення.

Законодавство не містить вичерпного переліку заходів, які державний виконавець зобов’язаний вжити з метою забезпечення примусового виконання рішення. Разом з цим, ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження” покладає на державного виконавця обов’язок вжити передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і у повному обсязі.

Державний виконавець зобов’язаний максимально вжити всіх можливих заходів для розшуку майна боржника, не обмежуватись при цьому лише окремими заходами.

Всупереч Закону, виконавець в спірній постанові не відмітив строк повторного пред’явлення наказу на виконання, тоді коли Закон передбачає, що перевірка майнового стану боржника проводиться не рідше ніж оди раз на два тижні – щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - відносно нерухомого і рухомого майна.

Представник скаржника до суду не з’явився, надіслав клопотання про розгляд скарги за його відсутності. Подану заяву скаржник підтримує.

Представник боржника до суду не з’явився, жодних пояснень з приводу поданої скарги не додав.

ДВС свого представника до суду не направила, надіслала заперечення на подану скаргу де відмічає про її безпідставність. Так, вказується, що 11.02.15 відкрито виконавче провадження по виконанню рішення у даній справі. В рамках виконавчого провадження здійснено запити до органів, що реєструють наявність рухомого та нерухомого майна. Згідно відповідей на відмічені запити, нерухомого та рухомого майна за боржником не зареєстровано. Здійснено запит до Пенсійного Фонду. Згідно відповіді Фонду боржник ніде не працює та не перебуває на обліку в Управлінні ПФУ. Держвиконавець неодноразово здійснював вихід за місцем реєстрації боржника.

За ст. 342 ГПК неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За результатами розгляду скарги, судом враховано таке.

Конституцією України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; однією з основних засад судочинства є обов’язковість судового рішення (ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 55, п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За приписами ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За ст. 339 ГПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Як видно з доданих матеріалів, 03.04.18 старшим державним виконавцем Полонського РВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні відносно виконання наказу № 14/5025/1259 від 21.02.13 про стягнення з ОСОБА_2 на користь скаржника боргу. Відповідно до тексту постанови - згідно відомостей реєструючих органів в боржника відсутнє майно на яке згідно Закону можливе звернення стягнення. Постановлено - наказ № 14/5025/1259/12 повернути стягувачу.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ „Про виконавче провадження” виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином, винесення спірної постанови з підстав відсутності майна у боржника здійснено в рамках процедури, визначеної законом. При цьому, з матеріалів скарги не вбачається допущення виконавцем порушення обов’язків, покладених на нього ст. 18 ЗУ „Про виконавче провадження”, де вказано, що виконавець зобов’язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз’яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов’язки.

Скаржник звернувся з даною скаргою та вважає, що при виконанні рішення у даній справі (яким на його користь стягнуто заборгованість з боржника), державним виконавцем не здійснено всіх необхідних дії для виявлення майна боржника, передбачених ч. 3 ст. 18 ЗУ „Про виконавче провадження”.

Однак, суд відмічає, що передбачені ч. 3 ст. 18 Закону заходи, які державний виконавець може застосувати при виконанні обираються ним самостійно, в залежності від характеру конкретного виконавчого провадження.

В силу ст. 343 ГПК у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника); якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, при вирішенні скарги, згідно ст. 343 ГПК, суд в кожному конкретному випадку має дослідити обґрунтованість скарги з точки зору наявності неправомірних дій чи бездіяльності виконавця.

Як вказано вище, спірна постанова винесена в рамках та у відповідності до ЗУ „Про виконавче провадження”. Обгрунтовуючи скаргу скаржник не наводить будь – яких конкретних порушень закону виконавчою службою (конкретна норма, якій суперечать дії ДВС), які були б підставою для скасування спірної постанови, та голослівно (без вказівки на конкретне порушення) посилається на неповний комплекс дій спрямованих на виконання судового рішення.

Суд відмічає, що завданням вирішення скарг на дії ДВС є встановлення та усунення документально підтверджених фактів неправомірної поведінки виконавців. Підміна судом функцій виконавця, чи вказівка суду на обрання виконавцем тих чи інших заходів виконання рішення є неприпустимими, оскільки такі обов’язки виконавця покладені на останнього відповідно до закону і дублювання судом обов’язків виконавчої служби покладених на неї Законом неприпустимо. Іншими словами суд не може виносити рішення про зобов’язання виконати Закон в цілому.

Таким чином, суд не знаходить у доводах скаржника факту неправомірності дій виконавця. Згідно ж ч. 3 ст. 343 ГПК якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 234, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

В задоволенні скарги відмовити.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2 - заявнику - Публічному акціонерному товариству „ОСОБА_1 кредит" (01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 35)

3 - боржнику - ОСОБА_2 (29000, Хмельницька обл., м. Полонне, вул. Л.Українки, буд.24)

4 - старшому державному виконавцю Полонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області - ОСОБА_3 (30500, Хмельницька обл., м. Полонне, вул. Гороїв Майдану, буд.6)

Всім рекомендованим з повідомленням