Рішення № 75397683, 18.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2018Справа № 910/1904/18За позовом Закритого акціонерного товариства "Українське науково-виробниче підприємство по виробництву друкованих плат "Раделс" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Каленчук О.І.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солум"

про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Жук В.М.

Представники сторін:

від позивача - Сокольська О.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - Ковальчук В.Л. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

У провадженні Господарського суду Донецької області перебувала подана у межах справи про банкрутство №5006/27/48б/2012 позовна заява про витребування із незаконного володіння та визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - нежилі приміщення, загальною площею 3501,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9 літера "111 А", реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1091428780000, додаткові відомості - нежилі приміщення з №1 по №19, з №21 по №25, №35, з №37 по №45, № 47 (групи приміщень №1), №1 (групи приміщень №2), №1 (групи приміщень №3), з №1 по №13, з №15 по №19, з №21 по №30 (групи приміщень №7), №№10, 40, 41, 43, 44, 46, 48, 49 (групи приміщень №9), №№4, 18, 28, 28а, з №29 по №40, №№44, 46, з №63 по №66 (групи приміщень №15), загальною площею 3501,30 кв.м., що складає 154/1000 частини від нежилого будинку площею 22754,30 кв.м.

Ухвалою від 31.01.2018 Господарський суд Донецької області вищевказану позовну заяву про витребування із незаконного володіння та визнання права власності на об'єкт нерухомого майна передав за підсудністю до Господарського суду міста Києва, де вона за автоматизованим розподілом з присвоєнням № 910/1904/18 надійшла судді Сташківу Р.Б.

Відповідач вимоги позову не визнав, пославшись у відзиві на те, що Позивач проведену процедуру прилюдних торгів з реалізації переданого ним в іпотеку майна не оскаржував, право власності на спірне майно зареєстровано наразі за Відповідачем на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, а не на підставі рішення суду. Також, Відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності до вимог позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі укладеного 29.01.2008 між ПАТ «Піреус БАНК МКБ», як Банком, та ПП «Антарія-Буд-Інвест», як Позичальником, Кредитного договору, Банк відкрив Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 1950000 дол. США терміном з 30.01.2008 до 28.01.2010 із щомісячною сплатою відсотків відповідно до умов п.п. 3.1-3.1 цього Договору.

У забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором між Банком, як Іпотедержателем, та Позивачем, як Іпотекодавцем, було укладено Договір іпотеки, який забезпечує всі вимоги Іпотекодержателя як кредитора, за умовами Кредитного договору. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 19, з № 21 по № 25, № 35, з № 37 по № 45, № 47 (групи приміщень № 1), № 1 (групи приміщень № 2), № 1 (групи приміщень № 3), з № 1 по № 13, з № 15 по № 19, з № 21 по № 30 (групи приміщень № 7), №№ 10, 40, 41, 43, 44, 46, 48, 49 (групи приміщень № 9), №№ 4, 18, 28, 28а, з № 29 по № 40, №№ 44, 46, з № 63 по № 66 (групи приміщень № 15), загальною площею 3 501,30 м2, що складає 154/1000 частини від нежилого будинку площею 22754,30 м2, що розташовані в місті Києві, вулиця Бориспільська, № 9 (літера "111А").

Предмет іпотеки належав Позивачу на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності (серія САВ № 253568), виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 27.03.2007 на підставі Наказу того ж управління від 27.03.2007 № 348-В, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності об'єктів нерухомого майна 17.05.2007 за реєстровим № 5478п.

Оскільки Позичальником були порушені строки сплати кредиту та інших платежів, передбачених Кредитним договором, Банк на підставі п. 9.1 Кредитного договору набув право стягнення заборгованості за рахунок предмета іпотеки.

Згідно висновку ТОВ "АКО Експерт", складеного відповідно до договору про надання послуг від 15.10.2009, укладеного між Банком та оцінювачем, ринкова вартість об'єкта на дату оцінки становить (без ПДВ) - 12734263,11 грн., що еквівалентно 1591305,84 дол. США, 1130828,80 євро.

21.06.2012 проведено прилюдні торги по реалізації нерухомого майна - нежилих приміщень, що є предметом Іпотечного договору від 29.01.2008 року та розташовані в м. Києві, вул. Бориспільська, № 9 (літера "111А"), та яке належало Позивачу.

Згідно з протоколом від 21.06.2012 № 26-0065/12 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна ціна продажу майна склала 10125088,00 грн.

Наведені вище обставини встановлені під час розгляду справи Господарським судом міста Києва справи № 34/206 (у подальшому при новому розгляді справі присвоєно номер № 34/206-54/358-2012) та відповідно до ст. 75 ГПК України не потребують повторному доказуванню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2011 у справі № 34/206-54/358-2012 позов задоволено; стягнуто солідарно з Позичальника та Позивача в межах вартості предмета іпотеки заборгованість в розмірі 3506559,60 дол. США, що за курсом НБУ станом на 17.01.2011 складає 27877148,82 грн., та 140000,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № І/08-06/КД від 29.01.2008, а саме на: нежилі приміщення з № 1 по № 9, з № 21 по № 25, № 35, з № 37 по № 45, № 47 (групи приміщень № 1), № 1 (групи приміщень № 2), № 1 (групи приміщень № 3), з № 1 по № 13, з № 15 по № 19, з №21 по №30 (групи приміщень №7), №№ 10, 40, 41, 43, 44, 46, 48, 49 (групи приміщень № 9), №№ 4, 18, 28, 28а, з № 29 по № 40, №№ 44, 46, з № 63 по № 66 (групи приміщень № 15), загальною площею 3501,30 м2, що складає 154/1000 частини від нежилого будинку площею 22754,30 м2, що розташовані в місті Києві, вул. Бориспільська, № 9 (літера "111 А") шляхом проведення аукціону (публічних торгів).

17.10.2011 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2011 видано наказ про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2011 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2011 скасовано, справу № 34/206 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Скасовуючи рішення судів попередньої інстанції ВГСУ зазначив, що початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації судами не визначена.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2012 позов задоволено частково, стягнуто з Позичальника на користь Банку 1371878,05 дол. США заборгованості за кредитом, 193700,00 дол. США заборгованості за процентами, 191559,60 дол. США пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів, 780000,00 дол. США штрафу за прострочення заборгованості за кредитом понад 60 днів, 140000,00 грн. штрафу, 64380,00 грн. витрат по сплаті судового збору, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), провадження у справі в частині стягнення з Позичальника 969421,95 дол. США - припинено, в іншій частині позову - відмовлено.

Судом було встановлено під час розгляду справи № 34/206-54/358-2012, що загальна площа нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 (літера « 111А»), що є предметом Іпотечного договору від 29.01.2008 становить 3501,30 кв.м., з прилюдних торгів, які відбулись 21.06.2012, реалізовано нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9 (літера « 111 А») площею 3501,30 кв. Оскільки загальна площа нерухомого майна, переданого Банку в іпотеку за Іпотечним договором від 29.01.2008 та загальна площа майна, реалізованого на прилюдних торгах, є однаковою та становить 3501,30 кв.м., суд дійшов висновку, що при ідентифікації майна, яке підлягає реалізації з прилюдних торгів, допущено технічну описку, а отже з прилюдних торгів реалізоване все майно, що є предметом Іпотечного договору від 29.01.2008.

Враховуючи, що при проведенні прилюдних торгів здійснено реалізацію предмета іпотеки за Іпотечним договором від 29.01.2008, кошти від реалізації якого перераховані Банку, які зараховані останнім у рахунок погашення заборгованості Позичальника за Кредитним договором, право застави за Іпотечним договором від 29.01.2008, припинилося, а тому в задоволенні позову, з урахуванням поданої заяви про зміну предмету позову, в частині стягнення з Позивача заборгованості за рахунок предмета іпотеки за Іпотечним договором від 29.01.2008 було відмовлено.

Одночасно, грошові кошти, одержані від реалізації нерухомого майна, за вирахування винагороди спеціалізованій організації, в розмірі 7748104,91 грн. Банку зарахував у рахунок погашення заборгованості Позичальника за Кредитним договором наступним чином: 5778121,95 дол. США в рахунок погашення заборгованості за кредитом та 391300,00 дол. США в рахунок погашення заборгованості за процентами за користування кредитним коштами, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині позову було припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У подальшому Позивач звертався до суду із заявою про поворот виконання рішення суду, мотивовану тим, що рішення суду в частині звернення стягнення на майно боржника скасовано Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2012 та за результатами нового розгляду справи в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено, проте наказ від 17.10.2011 про звернення стягнення на майно боржника був пред'явлений до виконання, а нерухоме майно, що належить Позивачу реалізоване на прилюдних торгах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 у задоволенні вказаної заяви було відмовлено, оскільки під час нового розгляду справи вимоги, за якими Позивач просив суд здійснити поворот виконання, не розглядалися, оскільки Банком під час нового розгляду справи зменшено суму заборгованості та виключено вимоги про звернення стягнення на вже реалізоване майно, у зв'язку з чим суд не вбачав можливості для задоволення поданої заявником заяви про поворот виконання рішення суду. Одночасно з цим, як встановлено судом, під час чинності судових рішень було проведено виконавче провадження, укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, що належало Позивачу з Відповідачем, який на сьогодні є чинним, а отже здійснити поворот неможливо, враховуючи в тому числі й наявність інтересу Відповідача, який придбав майно на аукціоні та не був учасником судового процесу.

Так, згідно заяв від 01.10.2012 та від 22.10.2012 Банк фактично зменшив суму боргу за кредитом на суму 969421,95 дол. США та зменшив вимоги до Позивача, та зв'язку з тим, що вказані заяви були прийняті судом до розгляду під час нового розгляду справи мала місце нова ціна позову, а саме про стягнення з Позичальника 2537137,65 дол. США боргу та 140000 грн. штрафу, та звернення стягнення на частину предмета іпотеки. Відтак, судом під час нового розгляду справи розглядалися вимоги до відповідачів - Позичальника та Позивача, у межах вимог, заявлених Банком у заяві від 22.10.2012.

Згідно зі статтею 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України).

У той же час, судом встановлено, що представник позивача брав участь у судових засіданнях, тобто був учасником судового процесу з розгляду справи № 34/206 (№ 34/206-54/358-2012), у межах якої відбулось звернення стягнення на належне йому майно та його подальша реалізація на прилюдних торгах.

Водночас, ч. 2 ст. 388 ЦК України передбачає, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).

Положення ст. 204 ЦК України закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Як вбачається із матеріалів справи, Відповідач придбав спірне майно з прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки, про що складений акт про проведені прилюдні торги, затверджений 17.12.2012. На підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 18.12.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 6934, право власності Відповідача на спірне майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.11.2016, номер запису про право власності 17559174, рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32482422 від 22.11.2016.

З огляду на наведене, оскільки процедура прилюдних торгів Позивачем оскаржена не була та в установленому чинним законодавством порядку результати торгів і свідоцтво про право власності не скасовані та недійсними не визнані, Відповідач, з урахуванням встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, набув право власності на спірне нерухоме майно на підставі дійсного договору купівлі-продажу.

За змістом ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, за умови відсутності встановлення факту неправомірності набуття спірного майна Відповідачем, останнє не може бути від нього витребувано на підставі ст. 388 ЦК України, у зв'язку з чим відповідна позовна вимога задоволенню не підлягає.

Поряд із цим, відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Водночас, як було встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, Позивач не є власником спірного нерухомого майна, таке майно належить на праві власності Відповідачу на підставі чинного правочину та зареєстроване за останнім у встановлену законодавством порядку, у зв'язку з чим правові підстави для застосування до спірних правовідносин встановленого ст. 392 ЦК України правового механізму відсутні.

Оскільки в задоволенні позову суд дійшов висновку відмовити по суті, позовна давність застосуванню не підлягає.

Судові витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України у зв'язку з відмовою у позові Позивачу не відшкодовуються. Щодо покладення на Відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 78000 грн. із відшкодуванням на користь Адвокатського об'єднання "Есквайрс", то суд зазначає, що згідно зі ст. 126 ГПК України останні підлягають розподілу між сторонами та їх відшкодування на користь третьої особи не передбачено.

Ураховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено: 20.07.2018.

Суддя Р.Б. Сташків