Ухвала суду № 75397026, 18.07.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

"18" липня 2018 р. Справа № 903/321/18 Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участі секретаря судового засідання Хомич О. В, розглянувши матеріали по справі № 903/321/18

за позовом ОСОБА_1, м. Луцьк

до публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк" Костенко Ігоря Івановича, м. Луцьк

про зобов'язання включити до переліку вкладників першої черги, зобов'язання виплатити кошти,

від позивача: Крупінська Н.Л. - адвокат (ордер серія ВЛ № 000,034172 07.05.2018 р.), ОСОБА_1,

від відповідача: н/з,

в с т а н о в и в:

16.05.2018р. ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до господарського суду Волинської області, в якій просить зобов'язати публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк" Костенко Ігоря Івановича включити її до переліку вкладників першої черги, що мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при ліквідації ПАТ "Західінкомбанк" та зобов'язати публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк", в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк" Костенко Ігоря Івановича виплатити кошти за вкладом.

На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 8, 22, 55 Конституції України, ст. ст. 3, 17, 18, 99, 104-107 КАС України, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі та розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.05.2018р. було прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.06.2018 року.

30.05.2018р. від відповідача надійшо клопотання № 585-19 від 24.05.2018р. про закриття провадження у справі. Клопотання обгрунтоване тим, що спір не відноситься до юрисдикції господарський судів, визначеної у ст. 20 ГПК України, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст.231 ГПК України.

13.06.2018р. від позивача надійшла заява про уточнення другого пункту позовної заяви. Позивач просив зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк" Костенко Ігоря Івановича включити до переліку вкладників, що мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при ліквідації ПАТ «Західінкомбанк» ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Василівка, Межевського району, Дніпропетровської області, що зареєстрована в АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Суд прийняв заяву позивача про уточнення другого пункту позовної заяви.

В судовому засіданні 13.06.2018р. було оголошено перерву відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням позивача для ознайомлення із клопотанням відповідача.

В судовому засіданні 18.07.2018р. представник позивача просила врахувати вік позивача ОСОБА_1 та те, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.12.2017р. було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженою особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк" Костенко Ігоря Івановича про зобов'язання вчинити дії.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов до висновку про закриття провадження у справі з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1, була вкладником ПАТ «Західінкомбанк».

Судом встановлено, що в 2009 році позивач дізналася від працівників банку про те, що її перевели з цієї банківської установи до кредитної спілки «Вклад». Засновником та вкладником спілки «Вклад» є ПАТ «Західінкомбанк».

Як зазначає позивач, повідомлення про переведення було усним, позивачу не пропонували писати заяву про переведення вкладу, на жодне засідання спостережної ради кредитної спілки «Вклад» вона не викликалась, згоди на членство у цій спілці не надавала, не сплачувала вступних і пайових внесків до кредитної спілки «Вклад».

18.11.2010 року кредитну спілку «Вклад» розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг в Україні № 867 було виключено з Державного реєстру фінансових установ та анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 22.07.2014р. № 433 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) прийнято рішення від 23.07.2014р. № 63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Західінкомбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" (надалі - ПАТ "Західінкомбанк") та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк".

В загальний список вкладників банку на повернення вкладів позивача не включили, посилаючись на те, що вона переведена в кредитну спілку «Вклад».

Як вбачається із матеріалів справи, 06.01.2016 року Луцьким відділом поліції у Волинській області на підставі заяви вкладників ПАТ «Західінкомбанк» було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120160300100000065 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України.

Як вбачається із копії постанови про закриття кримінального провадження від 30.05.2017 року кримінальне провадження було закрито у зв'язку із відсутністю в діях невстановлених осіб складу кримінального правопорушення.

31.05.2017 року позивачем було подано колективну скаргу до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк».

20.06.2017 року у відповіді на скаргу № 516-17 відповідач зазначив, що у ПАТ «Західінкомбанк» відкритих рахунків осіб, що підписали колективну скаргу від 31.05.2017 року, станом на 29.05.2014 року не було. Відповідач також повідомив, що КС «Вклад» є кредитором ПАТ «Західінкомбанк», вимоги якої включені до 7-ї черги акцептованих вимог кредиторів,

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, з системного аналізу наведених норм випливає, що при вирішенні питання щодо віднесення спору до юрисдикції господарського суду необхідно приймати до уваги у сукупності обставини як щодо суб'єктного складу сторін, так і щодо предмету та підстав позову, а також щодо характеру правовідносин сторін спору.

Предметом позову ОСОБА_1 є зобов'язання включити до переліку вкладників першої черги, зобов'язання виплатити кошти, а суб'єктний склад, передбачений пунктом можливість розгляду господарським судом вказаної категорії справ за позовними заявами, в тому числі, третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору, які не є юридичними особами чи фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності.

Позивач - ОСОБА_1 не має статусу фізичної особи-підприємця у спірних правовідносинах, а спір не є корпоративним.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 квітня 2018 року по справі № 820/11591/15 зазначила що при розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

В обсязі конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, що виникли між позивачем, Фондом та Уповноваженою особою Фонду, визначення яких залежить від з'ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов'язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.

Акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 1 і 2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом і застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

З аналізу норм законодавства, яке регулює питання ліквідації боржників через їх неплатоспроможність, випливає, що в будь-якому разі учасником спору в процесі ліквідації певного суб'єкта є цей суб'єкт, тобто боржник.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» учасники у справі про банкрутство - це сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Всі перелічені особи в той чи інший спосіб є учасникам певних правовідносин, у яких бере участь безпосередньо боржник.

Разом з цим, правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника.

Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в них виникають відповідні права та обов'язки.

Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вирішує виключно Фонд.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої ст. 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Отже правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника і не породжують прав та обов'язків для банку.

Саме тому у ч. 8 ст. 36 Закону Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що дія Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на банки не поширюється.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються за участі банку. Тому ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам.

Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим і не є спором у зв'язку з процесом ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме: організації виплат відшкодувань за вкладами (п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

В постанові від 12.04.2018р. у справі № 820/11591/15 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за таких обставин до цих спорів немає підстав застосовувати приписи ст. 12 ГПК України (нинішня стаття 20 Господарського процесуального кодексу України) та поширювати на такі спори юрисдикцію господарських судів.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки Верховного Суду щодо застосування норм права є обов'язковими для судів.

Системний аналіз викладених норм дає підстави констатувати, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин і прийнятий пізніше від Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» як додаткові до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не враховуються, а тому й сам Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не може застосовуватись до спірних правовідносин.

З огляду на зазначені норми матеріального та процесуального права перевірка законності дій та рішень посадової особи Фонду щодо виконання покладених на неї владних управлінських функцій у сфері реалізації публічних інтересів держави не регулюється нормами Закону № 2121-ІІІ відповідно до прямого припису ч. 8 ст. 36 Закону № 4452-VI, який є спеціальним щодо таких правовідносин, а тому підстави для розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства відсутні.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин і відповідно до цього Закону Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду у цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Таким чином, провадження у справі № 903/321/18 за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк" Костенко Ігоря Івановича про зобов'язання включити до переліку вкладників першої черги, зобов'язання виплатити кошти, підлягає закриттю.

Враховуючи наведені норми законодавства, правову позицію Верховного суду, викладену в постанову від 12.04.2018р. № 820/11591/15, судом відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України роз'яснюється позивачу, що розгляд заяви ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк" Костенко Ігоря Івановича про зобов'язання включити до переліку вкладників першої черги, зобов'язання виплатити кошти, відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Керуючись ст. 231, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

у х в а л и в:

провадження у справі № 903/321/18 за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк" Костенко Ігоря Івановича про зобов'язання включити до переліку вкладників першої черги, зобов'язання виплатити кошти закрити.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 256 апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ст. 257 ГПК України ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текс ухвали виготовлено та підписано 20.07.2018р.

Суддя І. О. Якушева