Рішення № 75396996, 20.07.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 липня 2018 р. Справа № 903/215/18

Господарський суд Волинської області у складі: головуючої судді – Костюк С.В., суддів – Слободян О. Г., Якушева І. О., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі №903/215/18

за позовом Приватного підприємства "Адлєр"

до відповідача: Фермерського господарства “Західний Буг” ОСОБА_1

про стягнення 3665233,82 грн.

за участю представників-учасників справи:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 27.03.2018 року;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 23.04.2018 року.

Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено відповідно до ст. 35 ГПК України.

Судове засідання проведено в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть: Приватне підприємство "Адлєр" звернулося з позовною заявою до Фермерського господарства “Західний Буг” ОСОБА_1 про стягнення 3665233,82 грн. ( з врахуванням заяви б/н від 29.05.2018 року), посилаючись на невиконання відповідачем умов договору поставки сільськогосподарської техніки № 153/Т від 20.03.2017 року, а саме, в частині оплати за отриманий товар.

При обґрунтуванні заявленої вимоги вказує, що 20.03.2017 року між ПП «Адлєр» та ФГ «Західний Буг» ОСОБА_1 було укладено договір поставки сільськогосподарської техніки № 153/Т, а саме, самохідного оприскувача виробництва компанії BERTHOUD RAPTOR 3240 AXIALE 30 серійний номер № 1029069, шасі № PR32400744.

Свої зобов’язання позивач виконав в повному обсязі, що підтверджено видатковою накладною № 2502 від 08.11.2017 року, довіреність № 249 від 08.11.2017 року на суму 7053126,80 грн., актом прийому-передачі № 2502 від 08.11.2017 року, товарно-транспортною накладною № 3120 від 08.11.2017 року.

Відповідач, в порушення умов договору, а саме р.5 договору, взяті на себе зобов’язанням виконав лише частково, оплативши товар на суму 4969162,35 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 2083964,45 грн.; з метою досудового врегулювання спору 24.11.2017 року на адресу відповідача була направлена претензія, з вимогою погасити заборгованість.

У додатку № 1 від 22.03.2017 року до договору поставки № 153/Т від 20.03.2017 року сторони визначили порядок оплати товару; згідно примітки відповідач взяв на себе обов’язок здійснювати оплату вартості товару виходячи з вартості товару на момент підписання договору з урахуванням курсу євро на день такої оплати, відповідно до формули викладеної в додатку.

Оскільки відповідачем частково та несвоєчасно здійснено оплату товару, станом на 26.03.2018 року дооцінка вартості товару (курсова різниця) становить 267948,55 грн.

У зв’язку з не оплатою відповідачем товару, позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України, п. 8.6 договору нараховано 30 % річних та інфляційні в сумі 344155,14 грн. та 145921,20 грн. відповідно.

На підставі п. 8.2 договору, за прострочення виконання зобов’язання відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період прострочення) від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, позивачем нараховано пеню в сумі 352530,92 грн. (згідно розрахунку в заяві про збільшення позовних вимог від 29.05.2018 року).

Відповідно до п 8.3 договору, яким передбачено, що відповідач у випадку порушення умов оплати вартості товару (починаючи з 3-го дня) прострочення, сплачує на користь позивача штраф в розмірі 20 % від несплаченого товару, враховуючи даний пункт договору позивачем нараховано штраф в розмірі 470713,56 грн.

При правовому обґрунтуванні своїх вимог посилається на норми ст. ст. 6, 11, 509, 512-519, 526, 533, 536, 610, 612, 625-629, 655, 692-694, 712 ЦК України.

22.06.2018 року на адресу Господарського суду Волинської області від Фермерського господарства “Західний Буг” ОСОБА_1 поступила зустрічна позовна заява б/н від 22.06.2018р.(вх.№01-48/460/18), в якій останній просить поновити строк для подання зустрічного позову, прийняти зустрічний позов до спільного провадження з первісним позовом, об’єднавши вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом та визнати недійсним договір поставки сільськогосподарської техніки №153/Т укладений 20 березня 2017 року між Приватним підприємством “Адлер” та ФГ “Західний Буг” ОСОБА_1, судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 25.06.2018 року зустрічну позовну заяву повернуто ФГ “Західний Буг” ОСОБА_1 без розгляду.

Ухвалою суду від 25.06.2018 року відкладено розгляд справи по суті на 06.07.2018 року та задоволено клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи.

Ухвалою суду від 05.07.2018 року розгляд справи № 903/215/18 за позовом Приватного підприємства "Адлєр" до Фермерського господарства “Західний Буг” ОСОБА_1 про стягнення 3411608,56 грн., призначено в колегіальному складі господарського суду.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 05.07.2018 року було визначено склад колегії суддів: головуюча суддя – Костюк С. В., судді – Слободян О. Г., Якушева І. О.

Ухвалою суду від 05.07.2018 року справу прийнято до провадження колегією суддів та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті на 06.07.2018 року.

06.07.2018 року відповідач, через відділ документального забезпечення та контролю, подав відзив на позовну заяву в якому вказує, що позов не визнає, при цьому зазначає, що вимога про стягнення курсової різниці є безпідставною, оскільки умовами договору, а саме р.5 передбачено, що оплата вартості товару здійснюється в гривнях, виходячи із курсу Міжбанку на день, що передує дню здійснення платежу; вимогу позивача про стягнення інфляційних втрат вважає безпідставною, оскільки втрати від знецінення національної валюти вже враховані і відновленні шляхом визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті; щодо пені вказує, що позивач має право на нарахування останньої, однак, виходячи з приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, лише по 28.02.2018 року, а не по 24.05.2018 року, також вказує, що позивач має право на нарахування 30 % річних; вимогу про стягнення штрафу вважає безпідставною, оскільки позивач вже заявив вимогу про стягнення пені, а відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

20.07.2018 року відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені та штрафу до 10 % від нарахованих сум, обґрунтовуючи його значною кредиторською заборгованістю.

20.07.2018 року відповідач подав клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів часткового погашення боргу в сумі 100000,00 грн., дані матеріали приєднано до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив сплату 100000,00 грн., в іншій частині підтримав позов та просить його задоволити, представник відповідача позов заперечив, підтримав клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

встановив:

13.02.2017 року між ПП “Адлєр” (Постачальник) та ФГ «Західний Буг ОСОБА_1» (Покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської техніки № 153/Т, за яким Постачальником поставлено Покупцю по видатковій накладній від 08.11.2017 року самохідний оприскувач виробництва компанії BERTHOUD RAPTOR 3240 AXIALE 30 серійний номер № 1029069, шасі № PR32400744 (а.с.20-40 Т.1), що підтверджено актом прийому-передачі № 2502 від 08.11.2017 року, товарно-транспортною накладною № 3120 від 08.11.2017 року, довіреністю на отримання товару № 249 від 08.11.2017 року. (а.с. 22-30).

Строки оплати товару відповідно до п. 5.1 договору визначено у додатках, що є невід’ємною частиною договору.

Зокрема, в додатку № 1 до договору поставки вказані терміни оплати, а саме 30% вартості товару в строк до 24.03.2017 року; 30 % вартості товару в строк до 26.04.2017 року; 40 % вартості товару в строк до 31.08.2017 року. Також зазначено, що у випадку, якщо курс євро на день оплати вище, ніж курс євро на день підписання договору сторонами, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/A2)*B, де S – ціна товару на момент проплати; В – ціна товару на момент підписання; А2- курс євро на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання договору; А1 – курс євро на міжбанківському валютному ринку україни до гривні на день перерахування грошей.

Предметом спору по даній справі, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, є стягнення 1800000,00 грн. боргу, 267948,55 грн. курсової різниці, 145921,20 грн. інфляційних, 352530,92 грн. пені, 344155,14 грн. – 30% річних, 470713,56 грн. штрафу, в частині стягнення заборгованості в сумі 283964,45 грн. просить закрити провадження в зв’язку з погашенням даної суми після пред’явлення позову.

Розглянувши дану позовну вимогу, суд дійшов висновку про часткове її задоволення виходячи з наступного.

Як зазначалось вище зобов’язанням між сторонами виникли з договору поставки від 20.03.2017 року, факт прострочення оплати товару підтверджено матеріалами справи.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Частина 2 ст. 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, на виконання умов договору поставки, відпустив, а відповідач прийняв товар на суму 7053126,80 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 2502 від 08.11.2017 року, актом прийому-передачі від 08.11.2017 року, довіреністю № 249 від 08.11.2017 року.

Відповідач частково оплатив позивачу товар на загальну суму 5253126,80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.31-63,106-111), внаслідок чого на день подачі позову утворилась заборгованість в сумі 2083964,45 грн., з якої 383964,45 грн. погашено після відкриття провадження у справі, а саме 06.04., 03.05., 07.05., 08.05., 16.05., 21.05., 18.07.2018 року, на день розгляду справи (20.07.2018 року) сума боргу становить 1700000,00 грн., яка підтверджена належними доказами та підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимоги про стягнення курсової різниці в сумі 267948,55 грн., то як зазначалось вище порядок розрахунків визначено розділом 5 договору.

Зокрема, по п. 5.1 договору Покупець здійснює оплату партії товару в гривнях за ціною, вказаною в додатках, що є невід’ємною частиною цього договору із врахуванням положень п. 2.4 та р.5 даного договору. Оплата вартості товару здійснюється в гривнях, виходячи із курсу міжбанку на день, що передує дню здійснення платежу.

По п. 5.2 відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України, сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначені у додатках і визначені у національній валюті України із зазначенням її еквіваленту в євро до гривні, що складається із курсу Міжбанку, на день, що передує дню здійснення платежу.

Пунктом 5.3 передбачено, що вартість товару оплачується на поточний рахунок Постачальника в національній валюті, згідно цін вказаних у відповідних додатках до договору із врахуванням положень п.2.4. та розділу 5 даного договору.

Згідно п 5.4 сторони визначили та погодили, що оплата Товару проводиться згідно додатків до даного договору.

По п. 5.5 договору у разі здійснення розрахунку частинами, кожна сплачена сума в гривнях зараховується в оплату в євро за курсом продажу євро виходячи із курсу Міжбанку на день, що передує дню здійснення платежу.

Пунктом 5.6 передбачено, що відповідно до п.2 ст.632 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди про можливість зміни ціни на товар (збільшення ціни) залежно від строку сплати Покупцем вартості товару. Порядок зміни ціни визначено додатком до даного договору.

З додатку № 1 до договору поставки сторони погодили строки оплати, а саме 30% вартості товару в строк до 24.03.2017 року; 30 % вартості товару в строк до 26.04.2017 року; 40 % вартості товару в строк до 31.08.2017 року. Згідно примітки у випадку, якщо курс євро на день оплати вище, ніж курс євро на день підписання договору сторонами, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/A2)*B, де S – ціна товару на момент проплати; В – ціна товару на момент підписання; А2- курс євро на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання договору; А1 – курс євро на міжбанківському валютному ринку україни до гривні на день перерахування грошей.

Тобто, виходячи зі змісту договору поставки сільськогосподарської техніки № 153/Т від 20.03.2017 року, додатку № 1 до нього, сторони не передбачили стягнення курсової різниці, а тому в частині стягнення курсової різниці в сумі 267948,55 грн. слід відмовити із-за безпідставності.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 145921,20 грн. інфляційних, 352530,92 грн. пені, 344155,14 грн. – 30% річних, 470713,56 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

За приписами ч.1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що за прострочення виконання зобов’язання Покупець зобов’язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої в період прострочення) від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Позивачем на підставі даного пункту договору, нараховано пеню в сумі 352530,92 грн. (розрахунок в заяві про збільшення позовних вимог, а.с.99).

За частиною 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.6 договору передбачено, що сторони згідно п.2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що Покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами Продавця сплачує на користь останнього 30 % річних.

Згідно розрахунку позивача сума 30 % річних та інфляційних становить 344155,14 грн. та 145921,20 грн. відповідно.

За умовами договору, а саме п. 8.3 Покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару (починаючи з 3-го дня) прострочення, сплачує на користь Продавця штраф в розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

Згідно розрахунку позивача сума штрафу складає 470713,56 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми штрафу в зв’язку з наявною у ФГ «Західний Буг ОСОБА_1» сумою кредиторської заборгованості, то суд вважає, що дана обставина, не є винятковою, не підтверджує важке фінансове становище відповідача, а тому відмовляє в задоволенні клопотання. Крім того, суд враховує значну суму заборгованості, тривалий строк невиконання зобов’язання зі сторони відповідача в частині оплати товару згідно узгоджених сторонами в додатковій угоді № 1 строків.

Необґрунтованими, на думку суду, є доводи відповідача щодо порушення періоду нарахування пені, оскільки як слідує з розрахунку до заяви про збільшення розміру позовних вимог, пеня нараховувалась в межах 6-ти місячного строку на суму боргу з врахуванням часткового погашення заборгованості.

Щодо доводів про подвійного стягнення пені і штрафу, то в даній частині заперечення відповідача не беруться до уваги, оскільки стягнення штрафу та пені передбачено умовами договору і не може вважатись подвійним стягненням

Судом встановлено, що відповідач після відкриття провадження у справі здійснив часткову сплату основного боргу в сумі 383964,45 грн., що підтверджено платіжними дорученнями.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основного боргу в сумі 383964,45 грн, а тому провадження у цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231ГПК України.

Пунктом 2 частини 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, сплачений позивачем судовий збір в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з врахуванням того, що сума боргу (383964,45 грн.) погашена після пред’явлення позову до суду.

Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 610, 612, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Західний Буг ОСОБА_1" (44711, Волинська область, Володимир-Волинський район, с.Кладнів, вул.Набережна,2, код ЄДРПОУ 36932997) в користь Приватного підприємства "Адлєр" (03038, м.Київ, вул. Ямська,8, код ЄДРПОУ 35954742, п/р № 26002374709 а АТ «ОСОБА_4 Аваль» у м.Києві, МФО 380805) 3013320,82 грн., з них 1700000,00 грн. заборгованості, 352530,92 грн. пені, 344155,14 грн. – 30% річних, 145921,20 грн. інфляційних втрат, 470713,56 грн. штрафу, а також 50959,28 грн. витрат по судовому збору.

3. Закрити провадження в частині стягнення боргу в сумі 383964,45 грн.

4. Відмовити в частині стягненні курсової різниці в сумі 267948,55 грн.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Рівненського апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

20.07.2018 року.

Головуючий суддя С. В. Костюк

Судді О. Г. Слободян

ОСОБА_5