Рішення № 75397020, 12.07.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2018м. ДніпроСправа № 904/1768/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Первушин Ю.Ю.

за участю секретаря судового засідання Казарової А.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Масляний О.В., представник за довіреністю від 13.04.2018 року;

від відповідача: Красницька Я.С., представник за довіреністю від №132 від 09.10.2017 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження господарську справу за позовом PALERMITA MANAGEMENT LTD до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ", м.Кам'янське

про стягнення заборгованості за контрактом, 3% річних, неустойки

СУТЬ СПОРУ:

PALERMITA MANAGEMENT LTD звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення основної заборгованості за контрактом, 3% річних та неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов контракту №PLM-DMK-18MT/17-1032-12 від 26.12.2017 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 02.05.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. призначено підготовче засідання на 29.05.2018 року.

16.05.2018 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній зазначає, що визнає позовні вимоги, але у зв'язку з постійним блокуванням рахунків підприємства, фінансових складнощів, наразі сплатити кошти за поставлений товар не має можливості (т. - 1, а.с.187-212).

29.05.2018 року до канцелярії суду представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 39 981 301,97 грн. із яких: 1 354 966, 21 доларів США, 366 196, 80 грн. - 3% річних, 4 019 404, 38 грн. - неустойки (1т., а.с. 217-228).

В судовому засіданні 29.05.2018 року оголошувалась перерва до 19.06.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2018 року в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.07.2018 року.

02.07.2018р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання за змістом якого останній просить суд розглядати справу по суті за відсутності представника PALERMITA MANAEMENT LTD (2т., а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 03.07.2018 року розгляд справи відкладено на 12.07.2018 року.

У судовому засіданні 12.07.2018 року представник Позивача позовні вимоги підтримав, та просить суд задовольнити позов повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Присутній у судовому засіданні 12.07.2018 представник відповідача проти позову не заперечував.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.07.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2017 року між PALERMITA MANAGEMENT LTD (далі-Позивач/Продавець) та Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ" (далі-Відповідач/Покупець) укладено контракт №PLM-DMK-18МТ/17-1032-12 від 26.12.2017 року (далі - Контракт).

Відповідно до п. 1.1 Контракту Продавець продати, а Покупець придбати та оплатити енергетичне вугілля марок ССОМСШ, АОМСШ (далі-Товар).

Згідно п. 3.2. Контракту валютою Контракту та валютою платежу є долар США.

Кількість щомісячно відвантаженого Товару зазначається в додатках до Контракту (п.1.2 Контракту).

За умовами п. 3.3 Контракту загальна вартість Контракту визначається як сумарна вартість Товару, поставка якого здійснюється згідно Додатків (Специфікацій).

Відповідно до п. 4.1 Контракту, датою поставки та переходу права власності та ризиків на Товар вважається датою штемпеля станції прикордонного переходу на залізничній накладній.

За умовами п. 5.1. Контракту право власності та ризик випадкової загибелі Товару переходить від Продавця до Покупця в момент прибуття Товару на станцію прикордонного переходу російсько-українського кордону у відповідності до умов поставки ОАР станція призначення в Додатках до Контракту (ІНКОТЕРМС 2010).

Контрактом визначено, що остаточна оплата за поставлений Товар має бути проведена протягом 5 календарних днів від дати поставки Товару (п. 6.1. Контракту).

Даний Контракт вступає в силу з моменту підписання Сторонами та діє до 26.12.2018 року. Закінчення строку дії даного контракту не звільняє сторін від виконання взятих на себе зобов'язань за даним Контрактом.

Як свідчить з матеріалів справи, на виконання Контракту, відповідно до Додатків №№ 1,2 (1т., а.с. 29-32) до Контракту Позивач поставив Відповідачу Товар на загальну суму 1 354 966,21 дол. США.

Товар поставлено на умовах поставки DАР прикордонна станція Соловей-Тополі Півд.-Східна залізниця (ІНКОТЕРМС 2010).

Умови поставки було виконано Продавцем належним чином з моменту прибуття Товару на прикордонну станцію на території Росії (ст. Соловей-Тополі Півд.-Східна залізниця, Росія), що підтверджується календарним штемпелем на залізничній накладній про прибуття Товару на прикордонну станцію. Найменування та опис поставленого Товару, ціна, кількість поставленого Товару міститься у комерційних інвойсах, які супроводжували кожну партію Товару разом з сертифікатами якості на поставлений Товар та залізничними накладними на перевезення Товару.

У подальшому Товар було транспортовано залізничним транспортом до станції призначення Правда Придніпровської залізниці (Україна), про що на залізничних накладних СМГС містяться відповідні відмітки. Зазначені обставини підтверджується залізничними накладними СМГС, комерційними інвойсами на Товар, сертифікатами якості на Товар, митними деклараціями форми МД-2, МД-6 (які містяться в матеріалах справи).

Покупець зобов'язаний оплатити вартість поставленого товару протягом 5 календарних днів від дати поставки (п. 6.1 Контракту).

Термін DАР правил ІНКОТЕРМС 2010 «Поставка у пункті» означає, що продавець виконав своє зобов'язання по поставці товару, якщо він надав покупцю товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув у узгоджене місце призначення.

Пунктом А.4. «Поставка», розділу А «Обов'язки продавця» базису DАР правил ІНКОТЕРМС 2010 встановлено, що продавець зобов'язаний надати товар покупцю на транспортному засобі, готовому до розвантаження у вказаному пункті, якщо такий є, в указаному місці призначення, якщо про це зазначено у договорі перевезення.

Як свідчить з умов Контракту та Додатків до нього Позивач та Відповідач узгодили місце поставки Товару - прикордонну станцію на території Росії ст. Соловей-Тополі Півд.-Східна залізниця, то Товар вважається поставленим у момент надання його для розвантаження з транспортного засобу на зазначеній вище прикордонній станції.

Таким чином, визначені Контрактом обов'язки щодо поставки товару на умовах DАР Позивач виконав належним чином, передавши Товар у розпорядження Покупця на прикордонній станції на території Росії ст. Соловец-Тополі Півд.-Східна залізниця.

Однак в порушення умов Контракту та Додатків до нього Відповідач не оплатив вартість поставленого Товару у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 1 354 966,21 дол. США.

Відповідач у своєму відзиві не заперечував проти наявності заборгованості за поставлений товар, але у зв'язку з постійним блокуванням рахунків підприємства, фінансових складнощів, наразі сплатити кошти за поставлений товар не має можливості (т. - 1, а.с.187-212).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Оцінюючи зміст Контракту з якого виникли цивільні права та обов'язки Покупця та Продавця можна дійти висновку, що Контракт за своїм змістом та правовою природою є договорами поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

В частині, що не суперечить договору поставки, до вказаних правочинів також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

За ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

Таким чином, на момент розгляду справи заборгованість відповідача складає 1 354 966, 21 доларів США, докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім того, у позовній заяві Позивач просив стягнути заборгованість в іноземній валюті - доларах США, оскільки Позивач є особою нерезидентом України, умови Контракту визначають валюту платежу долар США.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини 1,2.статті 192 Цивільного кодексу України). Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відповідно до частини 3 статті 533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також; платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до положень частини 2 статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок та правила використання іноземної валюти на території України встановлені, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (надалі -Декрет).

У відповідності до п. 6 ст. 1 Декрету нерезидентами, зокрема, є юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України.

Згідно ч. 2 ст. 2 Декрету Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Абзацом третім пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Відповідно до пункту 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/369 від 29.06.2010 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина 2 статті 192, частина 3 статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»). При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях. Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що клопотання позивача щодо стягнення заборгованості в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних за період з 12.01.2018 року по 06.04.2018 року на суму 219 683,43 грн. (розрахунок - 1т., а.с. 186).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог у цій частині позову.

Умовами п. 8.3. Контракту передбачено стягнення з Покупця на користь Продавця неустойки за несвоєчасну оплату поставленого товару у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення починаючи з шостого дня кінцевого строку оплати.

Позивачем на підставі п. 8.3 Контракту нараховано пеню у сумі 2 402 244,90 грн. за період з 12.01.2018 року по 06.04.2018 року (розрахунок - 1т., а.с. 185).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог у цій частині позову.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив зобов'язання, обумовлені Контрактом щодо повної та своєчасної оплати вартості отриманого ним товару. Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у сумі 1 354 966, 21 доларів США, пені в сумі 2 402, 244,90 грн., 3% річних у сумі 219 683,43 грн.

Щодо заяви про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 39 981 301,97 грн. із яких: 1 354 966, 21 доларів США, 366 196, 80 грн. - 3% річних, 4 019 404, 38 грн. - неустойки (1т., а.с. 217-228) слід зазначити наступне.

Оскільки до даної заяви Позивачем не додано доказів сплати судового збору у визначеному розмірі, суд залишає вказане клопотання позивача без задоволення.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги PALERMITA MANAGEMENT LTD (Suite 302, Blake Building, Corner Hutson & Eyre Street, Belize City, Belize; Свідоцтво про реєстрацію (Сertificate of Incorporation) № 168,073 від 15 вересня 2017 р.) до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ"(51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вулиця Соборна, будинок 18-Б, код ЄДРПОУ 05393043) задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ"(51925, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вулиця Соборна, будинок 18-Б, код ЄДРПОУ 05393043) на користь PALERMITA MANAGEMENT LTD (Suite302, Blake Building, Corner Hutson Ц Eyre Street, Belize City, Belize; Свідоцтво про реєстрацію (Сertificate of Incorporation) № 168,073 від 15 вересня 2017 р.) заборгованість за контрактом PLM-DMK-18МТ/17-1032-12 від 26.12.2017 в розмірі 1 354 966 доларів США 21 цент, 3% річних в розмірі 219 683,43 грн., 2 402 244,90 грн. - неустойки за контрактом PLM-DMK-18МТ/17-1032-12 від 26.12.2017 та судовий збір у розмірі 573 264 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Відповідно до п.17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 20.07.2018 року.

Суддя Ю.Ю. Первушин