Рішення № 75396677, 09.07.2018, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/322/18

Провадження № 2/630/241/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участю секретаря Косенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Люботин Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 630/322/18 (провадження №2/630/241/18) за позовною заявою, поданою ОСОБА_1 до Люботинської міської ради Харківської області про визнання за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платників податків №2059220253, право власності на житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 40,40 кв.м., житловою площею 20,80 кв.м., з верандою літ. «а», ганком літ. «а1», з господарськими будівлями та спорудами, а саме: літньою кухнею літ. «Б», сараєм літ. «В», погрібом літ. «вп», сараєм літ. «Г», вбиральнею літ. «Д», огорожею 1,2, водопроводом літ. «К», що розташовані за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Мереф’янська, 58, в порядку спадкування за законом після смерті матері – ОСОБА_2, померлої 28 липня 2014 року, –

встановив:

В обґрунтування заявленого позову позивач вказував, що житловий будинок, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Мереф’янська, 58, належав на праві власності його матері ОСОБА_2. Після її смерті позивач прийняв спадщину у виді житлового будинку, оскільки подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Проте у видачі свідоцтва про право власності на спадщину йому було відмовлено, в зв’язку з тим, що вказаний житловий будинок не був зареєстрований за спадкодавцем. Саме тому він був змушений звернутися з даним позовом до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, але його представник ОСОБА_3 подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, вказувала, що позов підтримує в повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Люботинська міська рада Харківської області до суду подала заяву, в якій просила проводити розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Люботинської міської ради Харківської області про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом без участі її представника, за наявними у справі документами та відповідно до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні встановлене наступне.

Спірними є житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, житловою площею 20,80 кв.м., загальною площею 40,40 кв.м. із господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Мереф’янська, 58, право власності на який згідно із довідкою КП «Люботинське БТІ» №89 від 24 квітня 2018 року не зареєстровано. Також відповідно до довідок виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківського району Харківської області номер вказаного житлового будинку спочатку був змінений з №52-А на №78, а потім з №78 на №58 на підставі рішення Люботинської міської ради депутатів трудящих від 28 листопада 1968 року.

Відповідно до договору на право будівництва будинку і безстрокове користування земельною ділянкою від 17 березня 1954 року, зареєстрованому в Люботинському міськкомунгоспі за №115 від 15 травня 1954 року та копії рішення виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області від 05 березня 1953 року земельна ділянка площею 600 кв.м., яка розташована за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Мереф’янська, 58, надана в безстрокове користування ОСОБА_2 для будівництва житлового будинку.

Як вбачається з копії технічного паспорту, виготовленого КП «Люботинське БТІ» на замовлення ОСОБА_1 станом на 24 квітня 2018 року, на земельній ділянці за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Мереф’янська, були побудовані в 1969 році: житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 40,40 кв.м, житловою площею 20,80 кв.м, підсобною площею 6,00 кв.м., холодною площею 13,60 кв.м. з верандою літ. «а», ганком літ. «а1», а також літня кухня літ. «Б», сараї літ. «В», літ. «Г», вбиральня літ. «Д», погріб літ. «вп», огорожа 1,2, водопровід літ. «К».

Станом на 1969 рік питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Таким чином, з моменту завершення будівництва житлового будинку ОСОБА_2 набула статусу власника житлового будинку та вона набула право в межах, установлених законом, володіння, користування й розпорядження цим майном.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Мереф’янська, 58, був збудований та набутий ОСОБА_2 одноособово.

28 липня 2014 року ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія І-ВЛ №448931, виданого відділом ДРАЦС Люботинського міського управління юстиції Харківської області 30 липня 2014 року, актовий запис про смерть №299.

Відповідно до положень ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Спадкоємцем на відкриту спадщину, що складається із житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Мереф’янська, 58, після смерті ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1, що відповідає ст. 1261 ЦК України, відповідно до вимог якої при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є діти, той з подружжя, який пережив спадкодавця, батьки померлого.

Згідно із повідомленням Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області №823/02-14 від 26 червня 2018 року, після смерті ОСОБА_2, померлої 28 липня 2014 року до нотаріальної контори в шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини звернувся син спадкодавця ОСОБА_1 та із заявою про прийняття спадщини згідно заповіту звернувся онук спадкодавця ОСОБА_4, а 13 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але йому було відмовлено в зв’язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Інших заяв щодо спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 до нотаріальної контори не надходило.

Також із вказаного повідомлення нотаріальної контори вбачається, що 15 вересня 2006 року ОСОБА_2 заповіла належну їй 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташована за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Мереф’янська, 54, своєму онукові ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, а отже житловий будинок, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Мереф’янська, 58, не охоплений заповітом та може бути успадкованим за правилами спадкування за законом.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, у разі якщо він подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Спадщину у виді житлового будинку, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Мереф’янська, 58, після смерті ОСОБА_2 прийняв її син ОСОБА_1, оскільки подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини в установлений законом термін.

Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про народження серія ГД №824949, виданого Люботинським міським бюро ЗАГС 09 липня 1956 року.

Таким чином суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги, який прийняв після смерті своєї матері ОСОБА_2 спадщину у виді житлового будинку з господарським будівлями і спорудами, що розташований за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Мереф’янська, 58, а тому задовольняє позов повністю і визнає за позивачем право власності на вказаний житловий будинок в поряду спадкування за законом після смерті матері – ОСОБА_2, яка померла 28 липня 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1220, 1261, 1269 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 77, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків №2059220253, право власності на житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 40,40 кв.м., житловою площею 20,80 кв.м., з верандою літ. «а», ганком літ. «а1», господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Люботин, вул. Мереф’янська, 58, в порядку спадкування за законом після смерті матері – ОСОБА_2, яка померла 28 липня 2014 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Харківської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 19 липня 2018 року.

Суддя О. О. Малихін