Постанова № 75395153, 16.07.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/508/18 Провадження № 22-ц/795/834/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Онищенко О. І.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Губар В.С., Кузюри Л.В.

секретар: Покладі Д.В., Бивалькевич Т.В.,

Позивач: ОСОБА_2

Відповідачі: Головне управління національної поліції в Чернігівській області, Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 20 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління національної поліції в Чернігівській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування (суддя Рахманкулова І.П.), ухвалене о 14 год. 38 хв. у м.Чернігів, повний текст рішення складено 20 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Державної казначейської служби України відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000 грн за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку на його користь з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України. Позов мотивовано тим, що 05 березня 2016 року Чернігівським відділенням поліції Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області відповідно до подання відділу примусового виконання рішень управління ДВС про вчинення посадовими особами Головного управління ПФУ в Чернігівській області умисних дій щодо невиконання рішення суду від 26.05.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Позивач вказує, що під час досудового розслідування його було визнано потерпілим у даному кримінальному провадженні, однак досудове розслідування триває дуже довгий проміжок часу, є неефективним та безрезультатним, що в свою чергу порушує права позивача, оскільки стороною обвинувачення не зібрано жодних доказів, які б дали можливість встановити істину у справі та забезпечити належний захист як потерпілої особи. ОСОБА_2 посилається, що станом на день подання позову досудове розслідування за вказаним кримінальним провадженням в порушення ст.219 КПК України не завершено, про прийняте законне та обґрунтоване рішення його не повідомлено, а також не встановлено особу, якій повинно бути повідомлено про вчинення кримінального проступку. Позивач вважає таку бездіяльність органу досудового розслідування незаконною, такою, що завдає йому моральної шкоди, яка виражається у сильних душевних стражданнях, оскільки держава в особі органу досудового розслідування не може захистити його порушене право, яке підлягає захисту.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 20 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не довів та не підтвердив негативні явища, які сталися, на думку позивача, внаслідок прийняття слідчим рішення про закриття кримінального провадження та тривалого досудового розслідування, а також наявності причинного зв’язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що підставою його позову стали неправомірні дії слідчих слідчого відділу Чернігівського ВП ГУНП України в Чернігівській області при виконанні ними службових обов’язків, а саме: незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю при здійсненні ними своїх повноважень, в результаті яких позивач більш як на два роки був позбавлений можливості вільно володіти, розпоряджатися та користуватися своїми коштами – додатковою пенсією, яка була передбачена законодавством та зобов’язання виплати якої було встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили. ОСОБА_2 вказує, що ним у позовній заяві були наведені у якості доказів незаконних рішень, дій чи бездіяльності при здійсненні посадовими особами своїх повноважень відповіді заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури, начальника слідчого відділу Чернігівського ВП ГУНП України в Чернігівській області та керівника Чернігівського відділу поліції з приводу підтвердження недотримання органом досудового розслідування розумних строків проведення досудового розслідування та бездіяльності слідчого відділу ГУНП у Чернігівській області під час здійснення слідства. Однак, за доводами позивача, дані докази судом до уваги не прийняті.

У відзиві на апеляційну скаргу Державна казначейська служба України просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Відповідач вказує, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв’язку між діями органу державної влади та тяжкими фізичними та моральними стражданнями, на які він посилається, не надано жодних доказів того, що ці фізичні та моральні страждання виникли внаслідок дій відповідача. Державна казначейська служба України вважає, що наявність ухвали слідчого судді про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження не є відповідним доказом щодо доведеності усіх обов’язкових складових цивільно-правової відповідальності. За доводами відповідача, оскільки, як випливає зі змісту позову, Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступило у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не задавало, то відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства Казначейство не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб’єктів.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції в Чернігівській області просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду – без змін. За доводами відповідача, позивачем не надано відповідних доказів заподіяння моральної шкоди відповідачами, не наведено мотивів обґрунтування її розміру та не наведено підстав, які призвели до заподіяння душевних страждань у зв’язку із незаконним діями та бездіяльністю правоохоронних органів та призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Згідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону відповідає рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

По справі встановлено, що на виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 травня 2014 року у справі № 750/3241/14 за заявою ОСОБА_2 про здійснення судового контролю за виконанням постанови суду від 24.04.2009 року, ухваленої в адміністративній справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про зобов’язання вчинити певні дії, ОСОБА_2 видано виконавчий лист, яким зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області виплачувати ОСОБА_2 з 01.01.2012 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі, встановленому постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 24.04.2009 року – 50% мінімальної пенсії за віком, розрахованому із застосовуванням положень частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (а.с.4)

04.03.2016 до Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області надійшло подання ДВС про притягнення до відповідальності працівників Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, які не виконують рішення Деснянського районного суду м.Чернігова щодо виплати ОСОБА_2 пенсії.

Відомості за даним фактом 05.03.2016 року було внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016270010002155, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України (а.с.3)

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 08.11.2017 задоволено скаргу ОСОБА_2, скасовано постанову слідчого Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12016270010002155 від 05.03.2016, у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с.6-70)

ОСОБА_2 звертався до правовохоронних органів і відповідно до відповідей, які надійшли на його адресу, було встановлено незаконність рішень, дій чи бездіяльності при здійсненні посадовими особами своїх повноважень, дотримання органом досудового розслідування розумних строків проведення досудового розслідування та бездіяльності слідчого відділу ГУНП у Чернігівській області під час здійснення слідства.

Звертаючись до суду з позововом ОСОБА_2 зазначав, як на підставу для звернення до суду тривале не завершення досудового розслідування за наведеним вище кримінальним провадженням, допущення слідчими безпідставної тяганини, за що окремих слідчих було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що підтверджується інформацією слідчого управління ГУНП в Чернігівській області від 27.03.2017, а тому вважав, що є підстави для відшкодування моральної шкоди, що передбачено ч.1 ст. 23, ч.6 ст.1176, ст.1174 Цивільного кодексу України.

Тобто, позивачем було пред'явлено позов про відшкодування йому державою моральної шкоди за незаконні рішення, дії та бездіяльність органу досудового розслідування у кримінальному провадженні, де його визнано потерпілим.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

У частині першій статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до положень частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача.

Вказані норми не звільняють позивача від обов'язку доказування неправомірності дій посадових осіб органів досудового розслідування як підстави для відшкодування моральної шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Оскільки для наявності зобов'язання по відшкодуванню шкоди відповідно до статей 1176, 1167, 1173, 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах та відповідно до ст.81 ЦПК України є обов'язком позивача.

Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу до суду потребує регулювання з боку держави. Для такого регулювання Держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду, але застосовані ними обмеження не повинні звужувати чи не применшувати можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що нівелюється сама сутність цього права (див. mutatis mutandis рішення у справі «ПринцЛіхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини» («Prince Hans-Adam II Of Liechtenstein v. Germany») від 12 липня 2001 року, заява № 42527/98, § 44).

Стосовно права на звернення до суду з позовом про визнання протиправними бездіяльності слідчих ВП ГУНП в Чернігівській області щодо неефективності та безрезультатності досудового слідства по кримінальному провадженню № 12016270010002155 за правилами цивільного судочинства та стягненні моральної шкоди у зв’язку з допущеною бездіяльністю, то відсутність його регламентації у національному праві є розумним обмеженням, оскільки чинне законодавство передбачає інші способи захисту прав та інтересів зацікавленої особи.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора, що можуть бути оскаржені слідчому судді на етапі досудового провадження, визначений у частині першій статті 303 КПК України. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу (частина друга статті 303 КПК України.)

Висновок суду першої інстанції про те, що сама по собі наявність ухвали слідчого судді про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження не є відповідним доказом щодо доведеності усіх обов'язкових складових цивільно-правової відповідальності, адже таким чином позивач скористався своїм процесуальним правом на оскарження рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, що гарантовано ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України і його порушені права були відновлені. Крім того, підставою для скасування постанови про закриття кримінального провадження була відсутність мотивації прийнятого рішення, а не допущені незаконні дії або бездіяльність слідчих, які були встановлені судом.

Наявність констатації факту недбалого відношення до своїх службових відносин у відповідях заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури, начальника слідчого відділу Чернігівського ВП ГУНП України в Чернігівській області та керівника Чернігівського відділу поліції адресованих позивачу та притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого не є доказом порушення строків досудового розслідування та його неефективності, оскільки КПК України передбачає інший порядок оскарження дій слідчого.

Таким чином, встановивши, що позивач належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, суду не надав, зокрема, щодо незаконності дій або бездіяльності слідчих ВП ГУНП в Чернігівській області щодо неефективності безрезультатності та тривалого досудового розслідування неправомірними визнаними у порядку КПК України , тому суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з його недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 20 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 19 липня 2018 року.

Головуючий:Судді: