Рішення № 75394814, 11.07.2018, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/4476/16-ц

пр. № 2/759/190/18

11 липня 2018 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Шум Л.М.

при секретарі: Васюрі Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у березні 2016 р. звернувся до суду з позовними вимогами, які в подальшому уточнив про поділ спільного майна подружжя, шляхом виділення сторонам по ? частині квартири АДРЕСА_1; виділ у власність відповідача ОСОБА_2 автомобіль НОМЕР_1, стягнути з останнього компенсацію за частку вказаного автомобіля в розмірі 32 500,00 грн. та стягнути судовий збір в розмірі 4 134,00 грн. та витрати на оплату правової допомоги в розмірі 3 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 04 лютого 1994 року сторони зареєстрували шлюб, який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15.02.2016 р. був розірваний.

У період даного шлюбу сторін, за спільні кошти подружжя останні придбали майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль НОМЕР_1, що є об'єктом спільного сумісного майна подружжя, а тому підлягає поділу в судовому порядку, у зв'язку з чим представник позивачки просив позов задовольнити.

У січні 2018 р. до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 та 15.02.20.18 р. уточнена його редакція, відповідно до якого останній просив суд виділити та визнати частку квартири АДРЕСА_1 , відповідно до внесених ним коштів у розмірі 92 802,87 грн. приватною власністю; частку, що залишилась - 52 772,13 грн. виділити та визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; виділити у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за частку вказаної квартири в розмірі 26 386,07 грн.; визнати автомобіль НОМЕР_1 спільною сумісною власністю подружжя, визнавши за ОСОБА_1 право власності на зазначений автомобіль, стягнути з останньої на користь ОСОБА_2 компенсацію за частку вказаного автомобіля в сумі 32 500,00 грн.; визнати автомобіль НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя, визнавши за ОСОБА_2 право власності на ? вартості автомобіля, стягнути з останньої на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 49 431,40 грн.; стягнути судовий збір в розмірі 8 810,00 грн. та витрати на оплату правової допомоги в розмірі 10 000,00 грн. (ас. 100-103).

В обґрунтування вимог зустрічного позову ОСОБА_2 посилається на те, що спірна квартира була придбана за кошти в розмірі 145 575,00 грн., з яких останнім було сплачено особисто в розмірі 92 802,87 грн., які були подаровані його братом ОСОБА_4, про що свідчать платіжні доручення про переказ коштів. Також, подружжям було придбано автомобіль НОМЕР_1, вартість якого була сплачена шляхом виконання кредитних зобов'язань по Договору про надання споживчого кредиту. Також, був придбаний автомобіль НОМЕР_2, який був оформлений на ОСОБА_1, яка за відомостями ОСОБА_2, реалізувала вказаний автомобіль без сплати останньому відповідної компенсації.

Ухвалою суду від 05.05.2016 р. відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 31.01.2018 р. розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 05.03.2018 р. підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

12.03.2018 р. представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав відзив на зустрічний позов, в якому зазначив, відсутність доказів перебування у власності ОСОБА_1 автомобіля НОМЕР_2, а тому зустрічний позов в цій частині задоволенню не підлягає. Щодо спірної квартири представник зазначив, що батьком ОСОБА_1 - ОСОБА_5 сплачено в рахунок вартості квартири кошти на загальну суму 55 372,00 грн. та позивачкою особисто внесено коштів на суму 23 320,00 грн., що представник ОСОБА_1 просив врахувати під час постановлення судового рішення по даній справі (ас. 111-112).

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали основний позов, просили у задоволенні зустрічного позову відмовити.

ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні проти основного позову заперечували, зустрічний позов просили задовольнити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників та дослідивши матеріали справи, вважає, що основний та зустрічний позови підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 04 лютого 1994 року сторони зареєстрували шлюб, який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15.02.2016 р. був розірваний (ас. 5).

Встановлено, що від цього шлюбу сторони спільних неповнолітніх дітей не мають.

За час перебування у шлюбі сторони набули наступне майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартістю 145 755 грн., на підставі Інвестиційного договору № 43-675 від 11.02.2003 р., укладений з ОСОБА_2 (ас. 6-7).

Встановлено, що свідоцтво про право власності на вказану вище квартиру видано 03.08.2005 р. на ОСОБА_2 (ас. 8).

Також, встановлено, що подружжям 27.11.2007 р. придбаний автомобіль НОМЕР_1, вартістю 50 858,00 грн., на підставі Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11260760000 від 29.11.2007 р., який зареєстрований за ОСОБА_2 (ас. 90, 91-92).

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Оскільки сторонами та їх представниками підтверджено, що зазначені вище нерухоме та рухове майно було придбано у період шлюбу сторін, вказане майно є об'єктом спільної власності подружжя та може бути предметом поділу в судовому порядку.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 на виконання інвестиційного Договору та в рахунок сплати вартості спірної квартири на правах дружини сплатила особисто кошти на загальну суму 23 320,00 грн. та її батьком - ОСОБА_6 внесені кошти на загальну суму 55 372,00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями про внесення коштів на рахунок ДГО «Житло-Інвест» на загальну суму 78 692,00 грн. (ас. 114-122).

Сплата позивачкою ОСОБА_1 та її батьком - ОСОБА_7 вказаних вище коштів, відповідачем ОСОБА_2 та його представником в судовому засіданні не спростовано.

Відповідач ОСОБА_2 в обґрунтування вимог зустрічного позову та доводів, посилається на те, що спірна квартира була придбана за більшу частину його особистих коштів на загальну суму 92 802,87 грн., які йому надав брат ОСОБА_4, шляхом готівкових переказів, проте, відповідно до наданих копій переказів, у період шлюбу сторін, громадянином ОСОБА_4 здійснений переказ 14.05.2003 р. на загальну суму 7 170 доларів США на ім'я ОСОБА_8 (ас. 88, зворот), іншій перекази датовані 18.05.2016 р. (після розірвання шлюбу сторін), в тому числі на ім'я ОСОБА_8, яка не є членом сім'ї сторін. Тобто, судом не встановлено, що відповідач ОСОБА_2 у період шлюбу з ОСОБА_1, отримував кошти від свого брата ОСОБА_4 з метою погашення розстрочки вартості спірної квартири, відповідно до інвестиційного договору, а тому суд не приймає до уваги вказане посилання відповідача та надані ним копії грошових переказів.

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Таким чином, оскільки в судовому засіданні встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 придбана у період шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1, вказане майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягає поділу між сторонами по ? частини вказаної квартири без стягнення компенсацій на користь будь-якої сторони.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю автомобіль НОМЕР_1, визнання права власності за одним з подружжя з компенсацією вартості ? частини вказаного автомобіля на користь одного з подружжя, суд вважає занеобхідне, враховуючи підтвердження в судовому засідання придбання спірного автомобіля у період шлюбу сторін, визнати вказане рухоме майно спільною сумісною власністю подружжя. Проте, оскільки в судовому засіданні не встановлено ким з подружжя експлуатується вказаний автомобіль, у кого він перебуває в користуванні, сторони в судовому засіданні з цього приводу жодних пояснень не надали та доказів в підтвердження будь-яких своїх посилань, суд не вбачає підстав для визнання права власності на вищезазначений автомобіль за одним з подружжя та виплатою відповідної компенсації на користь іншого подружжя.

Вимоги ОСОБА_2 про визнання автомобіля НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя, визнавши за ОСОБА_2 право власності на ? вартості автомобіля, стягнувши з останньої на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 49 431,40 грн., не підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні не встановлено факт набуття подружжям, у період їх шлюбу вказаного автомобіля, сторонами жодним чином даного факту не підтверджено, жодних клопотань з цього приводу заявлено не було.

Також, посилання ОСОБА_2 щодо визнання за ним права власності на більшу частку спірної квартири, оскільки спільний син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. проживає разом з ним, суд не приймає до уваги, оскільки вказане вище посилання було заявлено ОСОБА_2 після закриття підготовчого провадження та завершення стадії клопотань.

Крім того, судом встановлено та підтверджено сторонами, що ОСОБА_9, народився ІНФОРМАЦІЯ_1., тобто на день постановлення даного судового рішення є повнолітньою та працездатною особою.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 р. за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Таким чином, оцінюючи всі докази окремо і в їх сукупності судом було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 та автомобіль НОМЕР_1 придбані у період шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1, вказане майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягає поділу між сторонами по ? частини без стягнення компенсацій на користь будь-якої сторони, у зв'язку з чим суд вважає, що основний та зустрічний позови частково доведені в судовому засіданні, а тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат відповідно до понесених сторонами витрат та доказів в підтвердження їх понесення, а саме: квитанції (ас. 1, 81а, 104), Акти наданих послуг (ас. 12,).

При цьому,в имоги ОСОБА_2 про стягнення витрат на оплату правової допомоги в розмірі 10 000 грн. задоволенню не підлягають , оскілкьи останнім не надано доказів проведення взаєморозрахунків, а саме зарахування на рахунок адвоката ОСОБА_10 коштів на загальну суму 10 000 грн.

На підставі ст. ст. 57, 60, 69 СК України, керуючись ст. ст. 325, 368 ЦК України, ст.ст. 81, 14, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя; та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя- задовольнити частково.

Виділити та визнати право власності за ОСОБА_1 на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Виділити та визнати право власності за ОСОБА_2 на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Виділити та визнати право власності за ОСОБА_1 на ? частину транспортного засобу - автомобіль Daewoo Lanos, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4.

Виділити та визнати право власності за ОСОБА_2 на ? частину транспортного засобу - автомобіль Daewoo Lanos, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4 134,00 грн. та витрати з надання правової допомоги в розмірі 3 000 грн., а всього - 7 134 (сім тисяч сто тридцять чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 8 810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп.

В іншій частині основного та зустрічного позовів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Суддя: