Ухвала суду № 75394008, 13.07.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/9682/15-ц

провадження № 2/753/2165/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження в частині вимог до юридичних осіб

"13" липня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва

в складі: головуючого-судді: ЛЕОНТЮК Л.К.

за участю секретаря: КОСТЮЧЕНКО К.О.

сторін:

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Квітка експрес " до ОСОБА_3, ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальності " Доставка квітів " УФЛ ", ОСОБА_5, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю " Служба доставки та подарунків " ЮФЛ " , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю " Інтернет Інвест ", Товариство з обмеженою відповідальністю " Дабл - Ю Нет Україна " про заборону вчиняти певні дії, стягнення збитків, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг про заборону вчиняти певні дії, стягнення збитків, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Дарницького районного суду міста Києва з 25 травня 2015 року перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Квітка експрес " до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю " Доставка квітів " УФЛ ", ОСОБА_5, Міністерство економічного розвитку та торгівлі, ОСОБА_6, фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю " Служба доставки квітів та подарунків " ЮФЛ " треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю « Інтернет Інвест », Товариство з обмеженою відповідальністю « Дабл - Ю Нет Україна » про заборону вчиняти певні дії, стягнення збитків, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг про заборону вчиняти певні дії, стягнення збитків, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг.

28 березня 2018 року за вх. № 15962 до загальної канцелярії суду від представника ОСОБА_3- ОСОБА_9, яка діє за довіреністю НВО 528543 від 07.02.2017 року ( т.6 а.с. 67) надійшла заява про закриття провадження у справі в частині пред"явлених вимог до юридичних осіб , вказана заява вмотивована тим, що предметом позову в даній справі, зокрема, є свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 191467, видане Держслужбою інтелектуальної власності в підтвердження реєстрації знаку. Вимоги позову у відповідній частині обґрунтовуються незаконністю дій вказаного центрального органу виконавчої влади при проведенні реєстрації знаку.

Починаючи з 15 грудня 2017 року дана категорія справ віднесена до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності (пункт 2 частини другої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України). Але до початку роботи вказаного суду правила юрисдикції відповідних спорів визначаються за законодавством, що діяло до 15 грудня 2017 року (підпункт 16 пункту 1 розділу XI ГПК України).

Таким чином, для визначення питань підсудності необхідно використовувати законодавство, що діяло до 15 грудня 2017 року.

При вирішенні даного питання, на нашу думку, слід виходити з наступного.

Спір між Позивачем та Міністерством економічного розвитку та торгівлі України стосовно недійсності свідоцтва на знак - це спір між двома юридичними особами, який може бути самостійним предметом позову, але який не може вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

В судовому засіданні представник ТОВ " Служба доставки квітів та подарунків " ЮФЛ " та ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності ОСОБА_2 підтримав вказану заяву та просив її задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не прибула, проте, через загальну канцелярію за вх. № 36056 від 13.07. 2018 року надійшло від редставника позивача ОСОБА_8, яка діє за довіреністю від 20.11. 2017 року про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Позов підтримують у повному обсязі та просять його задовольнити.

Інші учасники цивільного провадження належним чином повідомлені у судове засідання не прибули про причини неявки суду не повідомили.

Суд, з урахуванням пояснень представника відповідачів ОСОБА_2, дослідивши вищезазначене клопотання, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 статті 200 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу ( ухвали ) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;

2) закриття провадження у справі;

3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних

справ роз'яснив, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК України ( в чинних станом на момент прийняття постанови редакціях ) у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України ( стаття 17 ), Господарським процесуальним кодексом України ( статті 1, 12 ). Кримінальним процесуальним кодексом України бо Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Окрім того, в пункті 5 тієї самої постанови пленум касаційного суду роз'яснив, що на відміну від спорів про захист авторських прав, « спори, що виникають у сфері використання інших об'єктів права інтелектуальної власності, де обов'язковою є державна реєстрація права. за позовами до Державної служби інтелектуальної власності України як органу державної влади ( суб'єкта владних повноважень ) залежно від предмета та підстави позову і при наявності публічно - правового характеру спору не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства ».

Тобто, за роз'ясненням пленуму касаційного суду, справи за позовом до Державної служби інтелектуальної власності України ( процесуальним правонаступником якої є Міністерство економіки ) стосовно державної реєстрації прав інтелектуальної власності не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Водночас, предметом позову в даній справі, зокрема, є свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 191467, видане Держслужбою інтелектуальної власності в підтвердження реєстрації знаку. Вимоги позову у відповідній частині обґрунтовуються незаконністю дій вказаного центрального органу виконавчої влади при проведенні реєстрації знаку.

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Даний спір містить ознаки справи, яка, за висновком пленуму касаційного суду, не підлягає вирішеного в порядку цивільного судочинства.

Починаючи з 15 грудня 2017 року дана категорія справ віднесена до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Але до початку роботи вказаного суду правила юрисдикції відповідних спорів визначаються за законодавством, що діяло до 15 грудня 2017 року ( підпункт 16 пункту 1 розділу XI ГПК України ).

Таким чином, для визначення питань підсудності необхідно використовувати законодавство, що діяло до 15 грудня 2017 року.

При вирішенні даного питання, на нашу думку, слід виходити з наступного.

Спір між Позивачем та Міністерством економічного розвитку та торгівлі України стосовно недійсності свідоцтва на знак - це спір між двома юридичними особами, який може бути самостійним предметом позову, але який не може вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

В силу чинних станом на дату подання позову статті 15 ЦПК України, статей 1, 12, 21 ГПК України, спори між юридичними особами не можуть бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки за суб'єктним складом відносяться до інших видів судочинства.

Разом з тим, відповідно до чинної на той час статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Аналогічна норма міститься в статті 20 чинної редакції ЦПК України.

Очевидно, що позов однієї юридичної особи ( ТОВ « Квітка Експрес » ) до іншої юридичної особи - центрального органу влади ( Державної служби інтелектуальної власності, далі - Державна служба ), є самостійним спором, який ніяк не залежить від інших заявлених у справі вимог. В такому спорі вирішуються вимоги, проти яких інші учасники справи не можуть заявляти свої заперечення, оскільки вони не є учасниками відповідних відносин.

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 об'єднання справ не допускається якщо відсутня спільність предмета позову2.

Що саме розуміється під предметом позову роз'яснено в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5, за яким предметом позову є те, що конкретно вимагає позивач, тоді як підстави позову - чим позивач обґрунтовує своє вимоги.

Не викликає сумнівів, що предмети позову до МЕРТ та позову до фізичних осіб принципово відрізняються між собою. Заявлені вимоги пов'язані з різними діями, які вчинювались різними особами в різні проміжки часу. Позивач не висуває вимог до фізичних осіб, пов'язаних з законністю видачі Державною службою свідоцтва на знак. Так само у нього немає претензій до Державної служби щодо відшкодування збитків, начебто спричинених діями фізичних осіб.

Згідно з мотивувальною частиною постанови Верховного Суду України у справі № 6 - 1737цс 15 від 18 листопада 2015 року, у випадку, якщо позовні вимоги до юридичної та фізичної особи можуть бути самостійними й окремими предметами спору, вони не можуть вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України у справі № 2668 / 477 / 15 - ц від 23 листопада 2016 року, у справі № 607 / 20101 / 14 - ц від 16 листопада 2016 року, у справі № 761 / 5948 / 13 - ц від 26 жовтня 2016 року.

Штучне включення до складу відповідачів ряду фізичних осіб не робить цей спір підвідомчим цивільним судам. Вказані в позові « дії » фізичних осіб підтверджують роздруківками з Інтернету, які не є ні письмовими, ні речовими, ні електронними доказами.

Згідно з мотивувальною частиною постанови Вищого господарського суду України від 10 листопада 2015 у справі № 902 / 967 « інформація. яка розмішена в мережі Інтернет, не підпадає під ознаки ні письмових, ані речових доказів у розумінні наведених норм, оскільки в силу загальнодоступності цієї мережі в ній можливе вільне розміщення ( і видалення з неї ) будь - якою заінтересованою особою будь - якої інформації, при тому, що законом не встановлено порядку і способів її фіксації для використання як доказу в судовому процесі ».

Частиною другою статті 100 ЦПК України встановлено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України « Про електронний цифровий підпис ».

Окрім того, згідно з пунктом 4 чинної редакції ЦПК України необгрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача ( співвідповідача ) з тією самою метою є одним з випадків зловживання процесуальними правами.

Згідно з частиною третьою статті 44 ЦГ1К України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Відповідно до викладеного, заявлений Позивачем позов не може вирішуватись в межах цивільного судочинства, оскільки вимоги Позивача до МЕРТ, до ТОВ « Доставка квітів Сендфраверс », ТОВ « Служба доставки квітів і подарунків « ЮФЛ » та кожної з фізичних осіб мають різні предмети спору і можуть бути самостійними й окремими предметами позову.

Позовні вимоги до МЕРТ, до ТОВ «Доставка квітів Сендфраверс» та кожної з фізичних осіб мають різні предмети спору та різний обсяг фактів доказування, які не пов'язані між собою;

Фактично під час дослідження обставин, пов'язаних з вирішенням позовних вимог до МЕРТ, представники інших учасників справи (ТОВ «Доставка квітів Сендфлаверс», ТОВ «Служба доставки квітів і подарунків «ЮФЛ»» та фізичні особи) перебувають поза межами судового процесу. Те саме справедливо і навпаки;

При можливому призначенні у справі судових експертиз потрібно буде формулювати питання окремо відносно кожного з відповідачів, та призначати одночасно декілька експертиз в різних сферах, адже претензії до них пов'язані з абсолютно різними діями;

Дослідження підстав позову проти Державної служби щодо визнання недійсним свідоцтва фактично ускладнює дослідження підстав позову проти інших осіб, оскільки за рахунок вирішення справи в одній частині вимог здійснюється затягування вирішення справи в іншій частині;

Визнання одним з відповідачів певних обставин справи та доводів позивача не тягтиме наслідків, передбачених частиною першою статті 82 ЦПК України, і потребуватиме їх дослідження судом, що потребуватиме як значних витрат коштів ( в тому числі на проведення судових експертиз ), так і витрат часу.

Навіть більше - спільний розгляд вимог до відповідачів - фізичних осіб також істотно ускладнює вирішення спору, оскільки відносини між Позивачем та кожним з них носять різний характер, виникли з різних підстав та взагалі нічим не підтверджуються.

За таких обставин, Позивач помилково звернувся з даним позовом до районного суду, оскільки він не може розглядатись в межах цивільного судочинства.

Дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є безумовною підставою для частини вимог закриття провадження у справі на підставі пункту 1 статті 255 ЦПК України.

Подані позовні вимоги позивача помилково об'єднані , які підлягають вирішенню за правилами різних видів судочинства, і які можуть бути самостійними предметами спору. Такі дії є порушенням статті 16 ЦПК України, і мають тягнути закриття провадження у справі, що підтверджено рядом рішень Верховного Суду України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.197-200, 255 ЦПК України , суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі в частині вимог за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Квітка експрес "до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, Товариства з обмеженою відповідальністю « Доставка квітів « УФЛ », Товариства з обмеженою відповідальністю « Служба доставки квітів і подарунків « ЮФЛ », фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 закрити на підставі пункту 1 статті 255 ЦПК України.

Письмове клопотання залучити до матеріалів цивільного провадження.

Копію ухвали вручити представнику відповідача в залі судового засідання під розписку, іншим учасникам надіслати рекомендованою поштою для відому.

Розгляд справи в підготовчому судовому засіданні продовжити.

СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК