Рішення № 75392922, 12.06.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/5957/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2018

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді – Логінової С.М.,

при секретарі судового засідання – Ленчицькій А.Б.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

за участю представника позивача – ОСОБА_2,

за участю відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду м. Хмельницького цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права власності на ? частину квартири

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю, посилаючись на те, що з 1984 року по липень 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю.

Мають сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

У зареєстрованому шлюбі перебували з 8 грудня 1984 року по 28 жовтня 2003 року.

На підставі рішення Хмельницького міського суду у 2003 році сторони були розлучені. Незважаючи на те, що вони були розлучені, проживали однією сім’єю : мали спільний бюджет, вели спільне господарство.

У 1997 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за спільні придбали квартиру АДРЕСА_1, де проживали з 1997 року по 2009 рік до часу припинення сімейних відносин.

У 2002 році сторони за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_2 з метою використання означеної квартири для зайняття позивачем підприємницької діяльності – вироблення кондитерських виробів.

Окрім цього, подружжя займалось іншим видом підприємницької діяльності - торгівля промисловими товарами.

В 2005 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вирішили придбати двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 50 кв. м.

4 серпня 2005 року між ОСОБА_3 та приватним підприємством «Євро-Захід» було укладено договір уступки права вимоги на дольову участь у будівництві квартири АДРЕСА_4 загальною площею 116,41 кв. м., вартість квартири становила 209538,00 грн., які 5 серпня 2005 року ними були внесені на розрахунковий рахунок ПП «Євро-Захід».

У подальшому подружжя вирішили придбати ще одну квартиру за 120 000 доларів США з метою використання для підприємницької діяльності. Через недостатність коштів сім’я позичила у ОСОБА_5 кошти в сумі 35000 дол. США та у ОСОБА_6 25000 доларів США.

У 27 грудня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбали квартиру АДРЕСА_5 за 120000 дол. США , з яких 60 000 дол. США сплатили в січні 2006 року. А у грудні 2009 року ще сплатили 60 000 дол. США.

Кошти у сумі 60 000 дол. США ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подружжя повернуло у грудні 2009 року.

У липні 2011 року ОСОБА_1 та відповідач прийняли рішення проживати окремо, оскільки сімейні стосунки не складались. У 2015 році позивачу стало відомо про те, що з 2003 року вони не перебувають у зареєстрованому шлюбі, так як він подав позов до суду про розірвання шлюбу і суд шлюб розірвав, що відповідач приховав від ОСОБА_1

Просить встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 28 жовтня 2003 року по липень 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою - АДРЕСА_6,.

У подальшому позивач позовні вимоги доповнила і просила визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_7.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Заслухавши пояснення учасників справи, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності тобто кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. У разі поділу майна, згідно ст. 70 ч. 1 цього кодексу, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 74 Сімейного Кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними, договір між нами не укладався.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК України.

Відповідно до ст. 71 Сімейного Кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Так як добровільно провести поділ майна відповідач відмовляється тому я змушена звернутись до суду.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року при застосуванні ст.74 СК що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Судом встановлено, що з 1984 року по липень 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю.

Мають сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. У зареєстрованому шлюбі перебували з 8 грудня 1984 року по 28 жовтня 2003 року.

Незважаючи на те, що вони були розлучені, проживали однією сім’єю до липеня 2011 року: мали спільний бюджет, вели спільне господарство.

У 1997 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за спільні придбали квартиру АДРЕСА_1, де проживали з 1997 року по 2009 рік.

У 2002 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за спільні кошти придбали квартиру АДРЕСА_2 з метою використання означеної квартири для зайняття позивачем підприємницької діяльності – вироблення кондитерських виробів. Окрім цього, подружжя займалось іншим видом підприємницької діяльності - торгівля промисловими товарами.

4 серпня 2005 року між ОСОБА_3 та приватним підприємством «Євро-Захід» було укладено договір уступки права вимоги на дольову участь у будівництві квартири АДРЕСА_4 загальною площею 116,41 кв. м., вартість квартири становила 209538,00 грн., які 5 серпня 2005 року ними були внесені на розрахунковий рахунок ПП «Євро-Захід».

У подальшому подружжя вирішили придбати ще одну квартиру за 120 000 дол. США з метою використання для підприємницької діяльності. Через недостатність коштів сім’я позичила у ОСОБА_5 кошти в сумі 35000 дол. США та у ОСОБА_6 25000 доларів США.

У 27 грудня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбали квартиру АДРЕСА_5 за 120000 дол. США , з яких 60 000 дол. США сплатили в січні 2006 року, а у грудні 2009 року ще сплатили 60 000 дол. США, що підтверджується договором купівлі – продажу від 27.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом , внесено запис до державного реєстру правочинів за № 1845271.

Позичені кошти у сумі 60 000 дол. США ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подружжя повернуло у грудні 2009 року.

Суд приходить до висновку, що слід встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 28 жовтня 2003 року по липень 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_7.

Керуючись ст.ст. 10, 200 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 74 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року», суд

вирішив:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права власності на ? частину квартири задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 28 жовтня 2003 року по липень 2011 року ОСОБА_1((ІНФОРМАЦІЯ_2, прож. ІНФОРМАЦІЯ_3) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП № НОМЕР_1, прож. ІНФОРМАЦІЯ_5).

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, прож. ІНФОРМАЦІЯ_3) право власності на ? частину квартири АДРЕСА_7.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 4848 грн. 74 коп. (704 грн.80 коп. + 4143 грн. 94 коп. = 4848 грн. 74 коп.)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення виготовлено 22 червня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Логінова С.М.