Постанова № 75392244, 18.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

справа № 639/7741/13

провадження № 22ц/790/2016/18

18 липня 2018 року

м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Котелевець А. В.,

суддів – Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря – Огар І.В.,

імена (найменування) сторін:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач – Аміністрація Новобаварського району Харківської міської ради Харківської області,

відповідач – Харківська міська рада,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 листопада 2017 року в складі судді Труханович В.В.,

у с т а н о в и в:

В вересні 2013 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до Аміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, Харківської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування і свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що вона є співвласницею кватири № 2 у житловому будинку № 11 по пров. Рилєєва в м. Харкові на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 23 серпня 1993 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду згідно з розпорядженням директора від 13 серпня 1993 року № 14236. Житловий будинок є одноповерховим та складається з чотирьох квартир. Полупідвальні приміщення цього житлового будинку знаходяться у загальному користуванні всіх мешканців будинку, оскільки там проходять всі комунікації (вода, каналізація, газ). Згідно з Рішенням Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Харкові ради від 07 квітня 2009 року № 23-7 приміщенню цокольного поверху будинку № 11 по пров. Рилєєва в м. Харкові було присвоєно статус жилої двокімнатної ізольованої квартиру № 7 та надано це житло ОСОБА_2 на сім’ю з трьох осіб. В рішенні також зазначено, що ця квартира складається з двох кімнат жилою площею 57,0 кв. м., кухні площею 13, 92 кв. м., санвузла площею 14, 63 кв. м. і коридорів з правом приватизації. 28 квітня 2009 року ОСОБА_2 видано ордер № 000827 на сім’ю з трьох осіб на право зайняття квартири.

Посилаючись на те, що рішення прийнято за межами повноважень органу виконавчої влади, позивач просила визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Харкові ради від 07 квітня 2009 року № 23-7; скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане на ім’я ОСОБА_2, та державну реєстрацію на ім’я ОСОБА_2, визнати право користування підвальним приміщенням за власниками будинку № 11 по пров. Рилєєва в м. Харкові.

25 квітня 2014 року ОСОБА_13 – подав заперечення на позов. Заперечення мотивовані тим, що позов не є доведеним.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що квартира № 7 у житловому будинку № 11 по пров. Рилєєва в м. Харкові, яка розташована на цокольному поверсі (напівпідвал), призначена для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

15 лютого 2018 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у призначення експертизи на підтвердження факту, що квартира № 7 у житловому будинку № 11 по пров. Рилєєва в м. Харкові відповідає нормам, встановленим законом для житлового приміщення, та не дав належної оцінки письмовим доказам про те, що рішення про переведення підвального приміщення у полупідвальне за вказаною адресою немає, що дане полупідвальне приміщення відноситься до нежитлового фонду, що доступу до спірної квартири немає.

12 квітня 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу. Відзив мотивовано тим, що жодним документом не заінвентаризовано підвалу в самому будинку, а підвал знаходиться на прибудинковій території, яким користуються усі співмешканці будинку. Клопотання про проведення по справі судової будівельно-технічної експертизи не стосувалося суті заявлених вимог, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні такого клопотання позивача.

Аміністрація Жовтневого району Харківської міської ради, Харківська міська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4 рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на відзив на апеляційну скаргу не скористались.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України – в межах доводів та вимог апеляційної скарги – судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише за умови воєнного чи надзвичайного стану.

Матеріали справи свідчать, що одноповерховий (з цокольним поверхом) житловий будинок № 11 по пров. Рилєєва в м. Харкові був прийнятий у комунальну власність територіальної громади міста Харкова та переданий на баланс Комунального підприємства «Жилкомсервіс».

Рішенням Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Харкові ради від 07 квітня 2009 року № 23-7 приміщенню цокольного поверху будинку № 11 по пров. Рилєєвському в м. Харкові надано статус жилої двокімнатної ізольованої квартири № 7. Двокімнатна квартира № 7 за цією адресою надана ОСОБА_2 на сім’ю з трьох осіб. Вирішено оформити ордер на ім’я ОСОБА_2 та вважати, що квартира складається з двох кімнат житловою площею 57,0 кв. м., кухні площею 13,92 кв. м., санвузла площею 14,63 кв. м. і коридорів з правом приватизації.

28 квітня 2009 року ОСОБА_2 було видано ордер № 000827 на сім’ю з трьох осіб на право зайняття приміщення житловою площею 57,0 кв. м. за вказаною адресою. На підставі Розпорядження Відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради від 11 травня 2011 року № 617-Ц2 видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно за реєстраційним № 6-11-315595-Ц2, згідно з яким власниками квартири АДРЕСА_1 загальною площею 134,7 кв. м. є ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Право власності зареєстровано в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 30 травня 2011 року за реєстровим № П-1-21401 (а. с. 6, 181 т. 1).

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, дійшов до правильного висновку, що спірне приміщення квартири АДРЕСА_1 надано ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у відповідності з вимогами статті 19 Конституції України, згідно з якою органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в позові.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки письмовим доказам про те, що рішення про переведення підвального приміщення у полупідвальне за вказаною адресою немає, що дане полупідвальне приміщення відноситься до нежитлового фонду, що доступу до спірної квартири немає, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються іншими письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи. Так, із відповіді Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 19 листопада 2013 року № 1102377, наданої ОСОБА_3 на його звернення, вбачається, що згідно з матеріалами інвентаризаційної справи приміщення цокольного поверху, де зараз знаходиться квартира № 7 в житловому будинку № 11 по пров. Рилєєва в м. Харкові, при первинній інвентаризації від 10 червня 1951 року були заінвентаризовані як житлові та підсобні приміщення квартир № 1 та № 2; інформація щодо переведення цих приміщень до нежитлового фонду у матеріалах інвентаризаційної справи відсутня. Із відповіді Департаменту житлового господарства Виконавчого комітету Харківської міської ради від 10 червня 2015 року Б-0-4/774/180-15.08-39 – 3383/0-129-15, наданої ОСОБА_3 на його звернення, вбачається, що інформація щодо наявності рішення про переведення приміщень цокольного поверху (напівпідвалу) до нежитлового фонду та надання статусу підвалу приміщенням, в яких розташована спірна квартира, відсутня (а. с. 186 т. 1; 290 т. 2).

Посилання на безпідставну відмову в задоволенні клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи не ґрунтується на законі. Згідно з частиною першою статті 143 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали про відмову в задоволенні клопотання про призначення експертизи) для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Заявляючи клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи, ОСОБА_1 просила поставити на розгляд експерта наступні запитання: 1. Чи відповідає приміщення квартири № 7 в житловому будинку № 11 по пров. Рилєєва в м. Харкові нормам житлового приміщення? 2. Що необхідно зробити власникові цієї квартири для того, щоб приміщення відповідало вимогам житлового приміщення? 3. Який відсоток зносу будинку в цілому та чи є він аварійним в наступний час? Разом з тим вимоги позову стосувалися визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування і свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Отже, предмет спору не пов’язаний з необхідністю призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи. До того ж, питання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи вирішувалось судом апеляційної інстанції. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2018 року в задоволенні відповідного клопотання ОСОБА_14 відмовлено.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 листопада 2017 року залишити без змін

Постанова набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 19 липня 2018 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

ОСОБА_15