Ухвала суду № 75392239, 18.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«18» липня 2018 року

м. Харків

справа № 645/1756/18-ц

провадження № 22ц/790/4104/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Бурлака І.В.

суддів Кіся П.В., Яцини В.Б.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач – ОСОБА_2,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 червня 2018 року в складі судді Мартинової О.М.,

в с т а н о в и в:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, відшкодування завданої моральної шкоди, в якому з урахуванням уточнень просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 65 577,11 грн., з яких 7465,60 грн., як три проценти річних від простроченої суми та 58 111,51 грн., як сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції; стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду в розмірі 120 000,00 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на її користь 2504,80 грн., як витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 червня 2018 року позов ОСОБА_1 – задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. та судовий збір в розмірі 67,49 грн., в іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги, вирішити питання щодо судових витрат.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції 17 липня 2018 року через канцелярію Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_1 подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що їй стало відомо про те, що відповідачем вживаються активні заходи щодо продажу єдиного належного йому майна – частини квартири №27, яка розташована за адресою: вулиця Олімпійська, №11, м. Харків, яка належить йому на праві спільної сумісної власності разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Вказала, що відповідачем розміщуються оголошення в мережі Інтернет та засобах масової інформації щодо продажу вищевказаної квартири.

Зазначила, що відповідачем вживаються заходи щодо скасування накладених раніше арештів на вказане нерухоме майно, тому на сьогоднішній день вже скасовано всі арешти, що були накладені органами державної виконавчої служби, а також скасовано арешт, накладений в межах кримінального провадження.

Вказала, що відповідач ніде не працює, жодного джерела доходу не має, а також не має іншої власності, крім частки у праві спільної сумісної власності на вищевказану квартиру.

Зазначила, що попереднє судове рішення про стягнення з відповідача коштів він не виконував чотири роки та виконав його лише з метою скасування арештів, що були накладені на квартиру з метою її подальшого продажу.

Вважала, що оскільки сума позову є значною, а відповідачем вживаються активні заходи щодо продажу належного йому майна, існують підстави стверджувати, що в разі невжиття судом заходів забезпечення позову щодо заборони відчуження вищевказаного нерухомого майна, виконання рішення у справі буде значно утруднено.

Просила вжити заходи забезпечення позову до закінчення розгляду справи № 645/1756/18 шляхом заборони відчуження нерухомого майна чи його частки, яке належить ОСОБА_2

Відповідно до частини 1 статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.

Виходячи з вимог Закону колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи заяви про вжиття заходів забезпечення позову вважає, що в задоволенні заяви ОСОБА_1 необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2014 року у справі № 645/4563/13-к, який набрав законної сили 14 березня 2014 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 186 КК України та призначено йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

Крім того, вказаним вироком частково задоволено цивільний позов ОСОБА_1 та стягнуто на її користь з ОСОБА_2 61042,80 грн. у якості відшкодування заподіяної їй матеріальної шкоди.

Суму боргу ОСОБА_2 сплатив 10 квітня 2018 року.

Оскільки ОСОБА_2 суму боргу погасив через чотири роки, ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 65 577,11 грн., з яких 7465,60 грн., як три проценти річних від простроченої суми та 58 111, 51 грн., як сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції; стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду в розмірі 120 000,00 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на її користь 2504,80 грн., як витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 червня 2018 року позов ОСОБА_1 – задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. та судовий збір в розмірі 67,49 грн., в іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги, вирішити питання щодо судових витрат.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції 17 липня 2018 року ОСОБА_1 через канцелярію Апеляційного суду Харківської області подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Згідно пункту 2 частини 1 cтатті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому. Зокрема, не допускається забезпечення позову шляхом заборони органам управління юридичних осіб приймати рішення, виконувати статутні функції, здійснювати господарську діяльність.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пунктів 4, 7, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

У відповідності до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Матеріали справи свідчать про те, що згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 27 січня 2003 року, реєстраційний № 8-03-231205, квартира №27, яка розташована за адресою: м. Харків, вулиця Олімпійська, № 11, знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 червня 2013 року в межах кримінального провадження з метою забезпечення цивільного позову накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, належне ОСОБА_2, який ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 травня 2018 року скасовано.

До суду першої інстанції ОСОБА_1 неодноразово зверталася з заявами про забезпечення позову шляхом заборони відчуження двокімнатної квартира №27, яка розташована за адресою: м. Харків, вулиця Олімпійська, № 11, та знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 травня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено, накладено заборону відчуження зазначеної квартири.

Проте, постановою Апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2018 року, яка є чинною, ухвала Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 травня 2018 року – скасована. Зокрема, в постанові зазначено, що підстав для задоволення заяви про забезпечення позову немає, оскільки спірна квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Із заяви, яка зараз розглядається, та матеріалів справи не вбачається, що статус спірної квартири змінився. Іншого житла у ОСОБА_2 немає. Про це також не зазначено і в прохальній частині заяви.

Враховуючи, що спірна квартира належить на праві спільної сумісної власності іншим співвласникам, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна, а саме спірної квартири №27, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вулиця Олімпійська, № 11, порушуватиме права та інтереси цих співвласників, які не є сторонами у справі, на володіння своїм майном, тому відсутні підстави для забезпечення позову, шляхом накладення заборони відчуження на вищевказану квартиру.

Крім того, ОСОБА_1 не довела, що ОСОБА_2 має намір розпорядитися спірною квартирою, яка належить на праві спільної сумісної власності не тільки йому, а й ОСОБА_3, ОСОБА_4 Оголошення щодо продажу спірної квартири датовано 05 квітня 2018 року. На зазначене оголошення посилалася ОСОБА_1 при подачі заяви від 02 травня 2018 року. Інших доказів того, що ОСОБА_2 вживає активні заходи щодо продажу спірної квартири до суду апеляційної інстанції не надано.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що підстав для забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на спірну квартиру або взагалі на інше майно ОСОБА_2, як зазначено в прохальній частині заяви, яке не визначено і якого, як вказала сама ОСОБА_1 в своїй заяві не існує, не вбачається.

У зв’язку з чим заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 149, 153, 182, 368, 381, 389 ЦПК України

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 червня 2018 року в складі судді Мартинової О.М. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, відшкодування завданої моральної шкоди – залишити без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В.Бурлака

Судді П.В. Кісь

ОСОБА_5

Повний текст ухвали складено 18 липня 2018 року.