Ухвала суду № 75391989, 05.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №630/163/16-к Головуючий 1-ої інстанції: Малихін О.О.

Провадження №11-кп/790/92/17 Доповідач: Савенко М.Є.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

Ухвала

Іменем України

05 липня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Савенка М.Є.,

суддів - Протасова В.І., Грошевої О.Ю.,

при секретарі - Гончарової А.Е.,

за участю прокурора - Суворової Ю.О.,

потерпілої - ОСОБА_1,

представника цивільного відповідача - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілого та прокурора на вирок Люботинського міського суду Харківської області від 30.08.2017р. відносно ОСОБА_4,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком

ОСОБА_4, 16.02.1985р.н., уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючий, одружений, має малолітню дитину 2010р.н., раніше не судимий, мешкає за адресою: Харківська область, м. Люботин, пров. Каштановий, 3,

засуджений за ч.2 ст.286 КК України до 5 (п’яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 3(три) роки, з покладенням на нього обов’язків періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирішена доля речових доказів та процесуальних витрат в порядку передбаченому ст.ст.100, 124 КПК України, а також розв’язаний цивільний позов.

Згідно вироку, ОСОБА_4 26.12.2015р. о 16год., керував технічно справним автомобілем НОМЕР_1, та рухався по вул. Шевченко в м. Люботин Харківської області, зі сторони вул. Челюскіна в напрямку вул. Свято-Миколаївської. В районі буд.68/1 по вул. Шевченко в м. Люботин Харківської області водій ОСОБА_4 грубо порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, виїхав на смугу зустрічного руху де скоїв зіткнення з мотоциклом «Іж-Юпітер», р.н. 50-36 ХАЖ під керуванням ОСОБА_5.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер у лікарні. Згідно з висновком судово-медичної експертизи №3573-Дм/15 від 18.01.2016р. причиною смерті ОСОБА_5 став шок, що розвинувся унаслідок множинних відкритих переломів лівої нижньої кінцівки з розтрощуваннями м’язової тканини і пошкодженнями крупних судин.

Порушення правил безпеки дорожнього руху, які встановлені у діях ОСОБА_4, згідно висновку автотехнічної експертизи № 84/16 від 08.02.2016р. перебувають у прямому причинному зв’язку з виникненням події.

В апеляції потерпілий просить вирок суду скасувати і ухвалити новий, яким призначити обвинуваченому покарання – 7 років позбавлення волі і задовольнити позов в повному обсязі.

Прокурор у поданій апеляції також просить вирок суду скасувати через неправильне застосування ст.75 КК України і ухвалити новий яким призначити 5(п’ять) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

У письмових запереченнях представник цивільного відповідача просить апеляції залишити без задоволення, а вирок суду без змін, приводячи правові норми в своє обґрунтування.

Обвинувачений, подав письмове клопотання про застосування до нього положення п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтів, який підтримали свої апеляційні вимоги, при цьому прокурор не заперечував проти застосування амністії в той час, як потерпіла категорично була проти, з’ясувавши позицію решти учасників судового провадження, які вважали вирок суду правомірним, а клопотання про застосування амністії законним, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Згідно вироку (т.2 а.с.54-56) фактичні обставини справи встановлені у загальному порядку при цьому сам обвинувачений, в суді першої інстанції визнав їх повністю.

Колегія суддів погоджується з правовою кваліфікацією дій обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України оскільки ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом, допустив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що спричинило смерть потерпілого.

Разом з цим, відповідно до п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, підлягають особи не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили.

Звідси, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_4 є суб’єктом цього закону про амністію тому клопотання обвинуваченого з приводу застосування амністії підлягає задоволенню.

Оскільки законодавець не пов’язує застосування амністії від розміру призначеного покарання то колегія суддів, керуючись процесуальною доцільністю, вважає зайвим перевіряти апеляційні доводи з цього приводу.

Перевіряючи вирок в частині розв’язання цивільного позову, колегія суддів виходячи з положень закріплених у ст.ст.1167, 1187 ЦК України приходить до висновку у правильності судового рішення в цій частині.

Таким чином, оскільки апеляційні доводи не заслуговують на увагу, а порушень передбачених ст.409 КПК України апеляційною інстанцією не встановлено то апеляції слід залишити без задоволення, а вирок районного суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок Люботинського міського суду Харківської області від 30.08.2017р. відносно ОСОБА_4 – без змін.

Відповідно до п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного вироком Люботинського міського суду Харківської області від 30.08.2017р. покарання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий

Судді