Постанова № 75391811, 17.07.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 660/1086/17-ц

Номер провадження: №22-ц/791/1022/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кутурланової О.В.,

суддів: Майданіка В.В.,

ОСОБА_1,

секретар Прушинська О.В.,

за участю :

позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області у складі судді Каневського В.О. від 03 травня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, Малого приватного підприємства «Таврія» про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 25 листопада 2005 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 укладено договір кредиту №Ф050620П, згідно умов якого Банк надав відповідачу кредит в сумі 15800,00 доларів США зі сплатою 13% річних та кінцевим терміном повернення до 24 листопада 2012 року. У подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди про зміну графіку погашення кредиту, процентної ставки, зміну валюти кредиту.

Посилаючись на неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, позивач, з урахування уточнюючої позовної заяви, просив стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на 01 листопада 2017 року становить 105460,60 грн і складається із заборгованості за кредитом у сумі 45554,64 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 30511,49 грн, які нараховані за період з 01.11.2014 року по 31.10.2017 рік, а також пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 12235,22 грн, пені за несвоєчасне повернення відсотків у сумі 6793,35 грн, інфляційні витрати за кредитом у сумі 6650,96 грн, інфляційні витрати за відсотками у сумі 3714,94 грн.

Ухвалою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 20 березня 2018 року провадження у частині позовних вимог до Малого приватного підприємства «Таврія» про стягнення заборгованості – закрито.

Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 03 травня 2018 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, а також на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відзиві ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України та п.3 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, тому Апеляційний суд Херсонської області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Херсонського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Заслухавши доповідача, осіб які з’явилися до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позов подано до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якого, у відповідності до ч.3 ст. 267 ЦК України, заявив відповідач.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють правовідносини, що склались між сторонами.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25 листопада 2005 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 був укладений договір №Ф050620П, відповідно до умов якого останній, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, отримав кредит у розмірі 15800,00 доларів США зі строком повернення кредиту до 24 листопада 2012 року та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

01 жовтня 2007 року сторонами укладено додаткову угоду №1, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди здійснити зміну графіку погашення кредиту та зміну валюти кредитування з долару США на гривню - 60089,64 грн, збільшити відсоткову ставку за користування кредитом з 13% на 15% річних.

20 жовтня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду №2, відповідно до умов якої, сторони дійшли згоди збільшити відсоткову ставку за користування кредитом з 15% на 22% річних.

З розрахунку заборгованості, з урахуванням уточнених позовних вимог, вбачається, що станом на 01 листопада 2017 року позивачем нараховано заборгованість за кредитним договором у сумі 105460,60 грн, а саме:

- 45 554,64 грн - сума заборгованості за кредитом;

- 30 511,49 грн - сума заборгованості за відсотками за період з 01.11.2014 року по 31.10.2017 рік ;

- 12 235,22 грн - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту;

- 6793,35 грн - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків ;

- 6 650,96 грн - розмір інфляційних витрат за кредитом;

- 3714,94 грн - розмір інфляційних витрат за відсотками.

Згідно з п.1.1.1 договору та додаткової угоди №1, порядок погашення суми заборгованості розрахований з жовтня 2007 року по листопад 2012 року, де щомісячно відповідач зобов’язувався погашати заборгованість розміром 969,00 грн.

У п.1.1.2 договору та додаткової угоди зазначено, що погашення кредиту здійснюється до 10 (десятого числа) місяця, наступного за місяцем, передбаченим у графіку, та в останній день користування кредитом з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 24 листопада 2012 року, на умовах, визначених договором.

У п.2.4 договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360), щомісячно двічі на місяць, 16 числа та в останній робочий день місяця, при розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Відповідно до п.2.4.1 договору сплата процентів здійснюється у валюті кредиту на рахунок №22086870944551 в Херсонській обласній філії АКБ «Укрсоцбанк» 10 числа місяця наступного за тим, у якому нараховані проценти. У випадку, якщо 10 число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов’язаний сплатити суму нарахованих процентів, згідно п.2.4 договору у попередній робочий день.

Згідно п.3.3.8 договору позичальник зобов’язувався сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п.2.4-2.5 договору.

Пунктом 3.3.9 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п.1.1 цього договору.

Відповідно до п.4.5 кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених пунктом 3.3.8, 3.3.9 цього договору протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони врегулювали у кредитному договорі дострокове повернення кредитних коштів, тобто змінили строк виконання основного зобов’язання та визначили умови такого повернення коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно з ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно зі ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що наведені у ст.252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи - ст.261 ЦК України, за змістом якої початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

19 квітня 2018 року відповідачем у справі була подана заява про застосування строку позовної давності ( а.с.164).

З розрахунку заборгованості за кредитом №Ф050622П від 25 листопада 2005 року вбачається, що ОСОБА_2 останній платіж в погашення боргу згідно з графіком, визначеним п.1.1.1 договору, здійснив 11 березня 2008 року у сумі 968,33 грн. (а.с.35).

Зважаючи на умови пункту 4.5 договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 60 днів, тобто 09 червня 2008 року і саме з цього часу у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак позивач звернувся до суду з зазначеним позовом лише 27 листопада 2017 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову з вищезазначених підстав.

Доводи апеляційної скарги щодо початку перебігу строку позовної давності з моменту направлення боржнику вимоги про погашення кредиту і отримання її відповідачем не ґрунтуються на умовах договору, укладеного сторонами, та вимогах закону, наведених вище.

Інші доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом строку позовної давності не ґрунтуються на нормах матеріального права та на умовах кредитного договору, у зв»язку із чим колегія суддів їх вважає безпідставними.

Отже, приймаючи до уваги наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування строків позовної давності у спірних правовідносинах та вважає обґрунтованою за таких обставин відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскільки рішення суду першої інстанції ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права та наданих сторонами доказах, а доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, у зв’язку із цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.

Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 03 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Дата складення повного тексту постанови 18.07.2018 р..

Головуючий О.В. Кутурланова

Судді: В.В. Майданік

ОСОБА_1