Вирок № 75390928, 19.07.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/1651/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - Ковальова О. О.Номер провадження 11-кп/788/497/18 Суддя-доповідач - Матус Категорія - 34

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2018 р. колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Матуса В. В.,

суддів - Олійника В. Б., Литовченко Н. О.,

з участю секретаря судового засідання - Лобанової О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Сумської області Сидоренка А.І. на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 лютого 2018 року яким,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, в порядку ст. 89 КК України не судимого

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Вирішено долю речових доказів по справі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 4086,23 грн. судових витрат за проведення експертиз.

учасників судового провадження:

прокурора - Воробєй Л.К.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

захисника - Титаренка О.М.,

ВСТАНОВИЛА:

До Апеляційного суду Сумської області надійшла апеляційна скарга першого заступника прокурора Сумської області Сидоренка А.І. в якій він просить скасувати вирок суду у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині звільнення від покарання з випробуванням та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Свої вимоги мотивує тим, що суд безпідставно визнав обставинами, що пом'якшують призначене покарання шире каяття та відшкодування завданої шкоди, оскільки обвинувачений не визнавав свою вину та вказував, що взагалі не перебував за кермом автомобіля, і визнав вину лише після дослідження доказів. Крім того вказує, що злочин, який призвів до загибелі людини був вчинений у стані алкогольного сп'яніння, обвинувачений, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, не мав прав на керування транспортними засобами та їхав в магазин за пивом. Також зазначає, що судом не взято до уваги висновок органу з питань пробації про те, що виправлення ОСОБА_3 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Вважає, що судом безпідставно застосовано вимоги ст. 75 КК України.

Згідно вироку суду ОСОБА_3 засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України за те, що 02 липня 2017 року близько 22:00 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ-2103», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по проїзній частині вул. Центральна в с. Куземин Охтирського району Сумської області в напрямку від с. В'язове до центру с. Куземин, та на порушення вимог пунктів 2.9, 2.3«а», 2.3«б», 11.3, 12.2, 12.4, 31.1, 31.4, 31.4.1 «в», 31.4.5 «г» Правил дорожнього руху України, перед виїздом не перевіривши і не забезпечивши технічно справний стан транспортного засобу, будучи неуважним не стежив за зміною дорожньої обстановки, рухаючись зі швидкістю, яка перевищує максимально допустиму в межах населеного пункту, допустив виїзд на зустрічну смугу руху, де вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_5, чим скоїв дорожньо-транспортну пригоду. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_6 спричиненні тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого.

Згідно висновку експерта № 19/119/9-1/100е від 29 травня 2017 року невідповідність вимогам пунктів 2.3«б» та 11.3 Правил дорожнього руху України в діях водія автомобіля «ВАЗ-2103» знаходяться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.

Згідно висновку експерта № 93 від 20 липня 2016 року причиною смерті ОСОБА_6 стала закрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалась дифузним крововиливом під м'яку оболонку мозкову оболонку, цятковими крововиливами в сіру та білу речовину головного мозку, які призвели до набряку-стиснення головного мозку.

У поданих запереченнях на апеляційну скаргу потерпіла ОСОБА_7 вказує, що ОСОБА_3 не бажав настання наслідків ДТП, підтримував дружні стосунки з загиблим, має однорічну дитину, тому просить залишити вирок суду без змін.

Заслухавши прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника Титаренка О.М., які вважали вирок суду законним та обгрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються дослідженими доказами та учасниками процесу не оспорюються.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне визнання судом щирого каяття обставиною, що пом'якшує призначене покарання, оскільки ОСОБА_3 визнав свою вину лише під тиском досліджених в суді доказів та показань свідків, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вони спростовуються показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Крім того допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 показала, що обвинувачений відшкодував їй заподіяну моральну та матеріальну шкоду, витрати на поховання сина та виготовлення пам'ятника, матеріальних та моральних претензії вона не має.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про безпідставне звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним й достатнім для виправлення та попередження нових злочинів. Ст. 75 КК України передбачено право суду прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Як зазначено у вироку, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином, ступінь суспільної небезпечності та наслідки скоєного у вигляді смерті молодої людини, відомості про особу обвинуваченого, який має на утриманні малолітню дитину, на обліку в нарко- та психдиспансері не перебуває, задовільно характеризується за місцем постійного проживання, думку потерпілої, яка просила обвинуваченого суворо не карати, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття та відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, обставину, яка обтяжує покарання - скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння, і дійшов правильного висновку, про необхідність призначення покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі.

Суд обґрунтовано визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння обставиною, що обтяжує покарання, оскільки ця обставина підтверджена матеріалами кримінального провадження, не оспорюється самим обвинуваченим і є такою обставиною, яка характеризує лише певний психофізичний (фізіологічний) стан обвинуваченого, який сприяв порушенню ним інших норм правил безпеки дорожнього руху, проте саме порушення пункту 2.9(а) ПДР не було безпосередньою причиною настання суспільно небезпечних наслідків.

Разом з тим, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. ст. 50, 75 КК України, без достатніх на те підстав, звільнив обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням та не навів переконливих мотивів прийнятого рішення, і на це правильно звертає свою увагу прокурор в апеляційній скарзі.

Зокрема, суд, зазначивши у вироку перелік пунктів Правил дорожнього руху України, які порушив ОСОБА_3, та не дав належної оцінки вказаним порушенням, поведінці обвинуваченого до та після вчинення злочину, а також не врахував висновок органу з питань пробації про неможливість виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк.

ОСОБА_3 вчинив дорожньо-транспортну пригоду не маючи посвідчення водія, тобто не маючи права керувати транспортним засобом, керуючи в стані алкогольного сп'яніння автомобілем з технічним несправностями, які забороняють його експлуатацію. При цьому їхав в населеному пункті з перевищенням дозволеної швидкості руху та скоїв наїзд на пішохода на зустрічній смузі руху.

Вказане свідчить про свідоме ігнорування ОСОБА_3 будь-яких встановлених законом правил поведінки та вимог безпеки дорожнього руху.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням ст. 75 КК України, є помилковим і свідчить про неправильне застосування кримінального закону.

Відповідно до вимог ст.ст. 413, 420 КПК України, неправильне застосування кримінального закону, тобто застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню, що привело до неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання, є підставою для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку апеляційним судом на підставі вимог ст. 409 КПК України.

Ухвалюючи новий вирок, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини його вчинення, а саме свідоме порушення ОСОБА_3 кількох вимог Правил дорожнього руху України, які взагалі забороняли йому керувати цим транспортним засобом, наслідки скоєного у вигляді смерті молодої людини, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття та відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, обставину, яка обтяжує покарання - скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння, відомості про особу обвинуваченого, який має на утриманні малолітню дитину, на обліку в нарко- та психдиспансері не перебуває, задовільно характеризується за місцем постійного проживання, думку потерпілої, яка просила обвинуваченого суворо не карати, і приходить до висновку про необхідність вийти за межі апеляційних вимог відповідно до ч. 2 ст. 404 КК України та прийняти рішення на користь обвинуваченого, в інтересах якого апеляційна скарга не подавалась, призначивши ОСОБА_3 покарання, в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3-х років позбавлення волі, яке буде відповідати вимогам ст. 65 КК України та за своїм видом і розміром в достатній мірі сприяти його виправленню та попередженню нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 414, 420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області Сидоренка А.І. задовольнити частково.

Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 лютого 2018 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним за ч. 2 ст. 286 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту звернення вироку до виконання та затримання.

Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

СУДДІ:

Матус В. В. Олійник В. Б. Литовченко Н. О.